Справа № 600/1058/20-а
Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
17 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови,
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови від 06.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61190075. Разом з позовною заявою, позивачкою подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.07.2020 відмовлено в задоволенні вимоги про поновлення строку звернення до суду, а позовну заяву залишено без руху з підстав, що остання подана без додержання вимог статей 160,161 КАС України.
Ухвала мотивована тим, що позивачка додала до позовної заяви не засвідчені належним чином та уповноваженою особою копії письмових доказів, а також не подала заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску цього строку та відповідних доказів. При цьому, зазначено, що висловивши у позовній заяві прохання поновити строк звернення, ОСОБА_1 не зазначає жодних причин, які унеможливили її звернутися до адміністративного суду з цим позовом у межах встановленого законом строку. Із матеріалів, доданих до позову, не вбачається наявності обставин, які б були пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивачки на звернення до суду з цим позовом у межах строку, встановленого законом.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивачкою 10 серпня 2020 року надано завірені належним чином копії документів та подано заяву про поновлення пропущеного строку.
Ухвалою від 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку та позовну заяву повернуто позивачці.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачка звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати його та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити із наступних підстав.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачці, оскільки останньою не надано належних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частинами 1-3 статті 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже законом, крім загальних встановлено і спеціальні строки звернення до суду.
Так, ст.123 КАС України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, предметом спору у даній справі є постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №61190075 від 06.02.2020.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України, ч.2 якої 2 позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч.2 та 3 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом-судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Так, в обгрунтуванні заяви про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 зазначила, що вперше з позовною заявою з приводу оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61190075 від 06.02.2020, остання звернулася до суду 12.02.2020, однак ухвалою від 24.02.2020 позовна заява повернута позивачці в зв'язку з неналежним оформленням документів, що засвідчують представництво її інтересів у суді.
За результатами апеляційного оскарження Сьмомим апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 27.04.2020, якою ухвалу від 24.02.2020 залишено без змін.
На момент винесення ухвали від 27.04.2020, був чинним Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, яким у КАС України внесено зміни, згідно яких процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
Повторно позовну заяву позивачкою подано 23.07.2020, тобто в період дії Закону №540-IX, яким продовжено процесуальні строки, а відтак, остання просить визнати поважними строки пропуску звернення до суду з повторною позовною заявою.
В свою чергу, надаючи правову оцінку заяві про поновлення процесуального строку суд першої інстанції вказав, що самі по собі посилання на положення постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17 червня 2020 року “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України”, якою у постанові Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не свідчать про поважність причин пропуску позивачкою строку звернення до суду з цим позовом, оскільки останнє не пов'язано безпосередньо з ОСОБА_1 . Крім цього, звернуто увагу, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 карантин установлено з 12 березня 2020 року, тобто після винесення оскаржуваної у цій справі постанови від 06 лютого 2020 року.
Так, Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 280/5168/18 зазначив, що при оцінці поважності причин пропуску строку слід звертати увагу не лише на об'єктивні, але й суб'єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права. Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду є об'єктивними, не залежать від дій особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.
Верховним Судом зокрема звернуто увагу на те, що законом не встановлено строк для повторного подання позовної заяви, але виходячи із загальних засад він повинен бути розумним з огляду на сукупність усіх обставин.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у і в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №826/13606/16.
Як з'ясовано з матеріалів справи, ОСОБА_1 вперше звернулася до суду з приводу оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61190075 12.02.2020, тобто в межах строку, встановленого ст.287 КАС України, однак позовна заява повернута позивачці 24.02.2020. При цьому, остання скористалася правом апеляційного оскарження вказаної ухвали у встановлені законом строки та за наслідками розгляду апеляційної скарги Сьомим апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 27.04.2020, якою оскаржувана ухвала від 24.02.2020-залишена без змін.
В матеріалах справи відсутні відомості про дату отримання позивачкою постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2020.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, до КАС України внесено зміни, зокрема розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
17 липня 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, яким внесено зміни до КАС України та викладено п.3 розділ VI "Прикінцеві положення" в новій редакції, а саме в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону № 731-IX зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, процесуальні строки, продовжені на час дії карантину, закінчились 07.08.2020, а як було зазначено вище повторна позовна заява подана ОСОБА_1 23.07.2020.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідивши всіх обставин, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, поважними.
За правилами частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 121, 122, 169, 243, 250, 287, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 353 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.
Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.