Справа № 640/22977/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
08 грудня 2020 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюк А. Г.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄГАЗ» до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зупинення дії постанови, за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020, -
До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄГАЗ» із заявою про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, в якій просило забезпечити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄГАЗ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, шляхом зупинення з 01 жовтня 2020 року дії підпункту 2 пункту 1 Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених постановою НКРЕКП від 26.08.2020 р. № 1611 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄГАЗ» (код ЄДРПОУ 38863790; 01010, м. Київ, Московська, буд. 32/2); Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут» (код ЄДРПОУ 39593306; 21012, м. Вінниця, пров. Костя Широцького, буд. 24); Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» (код ЄДРПОУ 39589216; 43025, м. Луцьк, вул. Франка, 12) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ 39572642; 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Поля, 2, ЛІТ. А-2); Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» (код ЄДРПОУ 39577504; 10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35); Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» (код ЄДРПОУ 39582749; 88015, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2); Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» (код ЄДРПОУ 39587271, 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7); Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» (код ЄДРПОУ 39595350; 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20); Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (код ЄДРПОУ 39592941, 04108, м. Київ, проспект Свободи, 2г, літера А); Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39594527; 79039, м. Львів, вул. Золота, 42); Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз збут» (код ЄДРПОУ 39589483; 54000, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70 В/1,); Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» (код ЄДРПОУ 39589441; 33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, буд. 4); Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (код ЄДРПОУ 39586236; 40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21); Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (код ЄДРПОУ 39590621, 61004 м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59); Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькгаз збут» (код ЄДРПОУ 39585960; 29000, м. Хмельницький, проспект Миру, 41); Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» (код ЄДРПОУ 39584988, 58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, буд. 9А); Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» (код ЄДРПОУ 39576385; 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68) до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті.
ТОВ «ЄГАЗ» разом із зазначеними товариствами входять до Асоціації постачальників енергоресурсів мають намір подати до суду позови про визнання протиправною та нечинною постанови НКРЕКП від 26.08.2020 № 1611.
Заяву про забезпечення адміністративного позову позивач мотивує тим, що постанова НКРЕКП від 26.08.2020 року №1611 має очевидні ознаки протиправності, суперечить та порушує вимоги Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про Національний банк України», Закону України «Про захист економічної конкуренції» та порушує права, свободи та інтереси Товариства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 заяву позивача задоволено.
З апеляційною скаргою до суду звернулася Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
В апеляційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вказує, що з ухвали суду не вбачаєтеся жодних підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Апелянт вказує, що Верховний Суд неодноразово (у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 826/8556/17), від 25.04.2019 (справа №826/10936/18), від 03.02.2020 (справа № 640/7955/19) наголошував на тому, що надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту. Таким чином, такий спосіб забезпечення адміністративного позову є вирішенням справи по суті без ухвалення рішення по справі, що виходить за межі мети інституту забезпечення позову, встановленої вимогами статті 151 КАС України.
Також, апелянт наголошує, що суд першої інстанції прямо не зазначив про існування очевидних ознак протиправності рішень або дій НКРЕКП, чим, в свою чергу, підтвердив, що НКРЕКП вчиняє дії та приймає рішення в межах дискреційних повноважень, а тому ухвала суду від 03.08.2020 має бути скасована.
Також апеляційну скаргу подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для забезпечення позову. Зазначено, що заявник не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження того, що постанова НКРЕКП від 26.08.2020 року №1611 має очевидні ознаки протиправності.
В апеляційній скарзі вказано, що зупинення дії постанови НКРЕКП від 26.08.2020 № 1611 в порядку забезпечення позову можливе виключно з підстави, наведеної в ч. 5 ст. 151 КАС України, тобто за наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та встановлення факту порушення відповідним рішенням прав, свобод або інтересів позивача, при цьому норма ч. 5 ст. 151 КАС України є спеціальною по відношенню до ч. 2 ст. 150 КАС України і регламентує саме умови зупинення дії нормативно-правового акта, тобто стосується лише одного з видів забезпечення і однієї категорії актів - нормативно-правових, дія яких стосується не лише заявника (позивача), а поширюється на широке коло осіб.
В судове засідання з'явився представник Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, від представника ТОВ «ЙЕ Енергія» (змінено назву позивача з ТОВ «ЄГАЗ») надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з підтвердженням у представника захворювання на COVID-19. Представник ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» також надіслав клопотання про відкладення розгляду з метою узабезпечення виникнення нових інфікованих серед працівників товариства, так і серед іншого населення.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, та з огляду на заходи щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності учасників, які не з'явилися.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
На переконання судової колегії, вказані обставини не позбавляють учасників можливості залучення іншого представника, своєчасна участь якого у судовому засіданні дозволила б дотриматись строків процесуального розгляду справи, визначених ст. 309 КАС України. Крім того, клопотань про продовження строку розгляду справи учасниками процесу не подано.
Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що обрані позивачем та судом заходи забезпечення позову є співмірними із вимогами, не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Заходи не скасовують чинність оскаржуваного рішення, ніяк не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово зупиняє дію оскаржуваних положень цього акта. Тобто, не в цілому, а саме в частині відповідних пунктів та щодо конкретних суб'єктів.
Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, що є достатньою підставою для забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, відповідно до змін, затверджених оскаржуваною постановою, Товариство, та інші замовники послуг транспортування, зобов'язані з 01.10.2020 надавати Оператору ГТС фінансове забезпечення, зокрема у вигляді банківської гарантії, скориставшись фінансовими послугами виключно банків, які віднесені НБУ до переліку системних.
Такі зміни, на думку заявника, встановлюють незаконні обмеження для Товариства та інших замовників послуг транспортування в частині вибору банка-гаранта та, одночасно, протиправно встановлюють обмеження для банків щодо здійснення ними ліцензованої діяльності в сфері кредитних зобов'язань - послуг з надання банківських гарантій.
Внесені постановою від 26.08.2020 року № 1611 зміни прийняті НКРЕКП, на переконання заявника, в порушення норм законодавства, що регулює банківську діяльність та з перевищенням визначених Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» повноважень Регулятора, що має прояв у тому, що внесеними НКРЕКП змінами до Кодексу ГТС, НКРЕКП протиправно встановлено вимоги до банків та їхньої діяльності, визначено обмеження щодо виду послуг, в тому числі права видачі банківських гарантій, які можуть надаватись банком в Україні за умови наявності в нього діючої ліцензії, виданої НБУ, що прямо суперечить нормам №679-XIV, Закону України статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-III (далі - Закону України № 2121-111) та протиправно обмежує господарську діяльність суб'єктів господарювання банківської системи.
ТОВ «ЄГАЗ» є замовником послуг транспортування відповідно до укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» договору на транспортування природного газу від 17.12.2019 року № 1912000074, в редакції, що відповідає Типовому договору на транспортування, затвердженого постановою Регулятора від 30 вересня 2015 року № 2497.
Товариство за умовами пункту 12.1 Договору зобов'язано протягом всього строку отримання послуг за Договором надавати Оператору ГТС та підтримувати на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу ГТС.
На виконання умов Договору, Товариство є клієнтом Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» за договором про надання гарантії №552 від 26.12.2019 та виданої Банківської гарантії виконання зобов'язань №980/19/552 від 26.12.2019, зі строком дії 31.01.2021.
Як вказано Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄГАЗ», у разі невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії Постанови від 26.08.2020 №1611, споживачі природного газу, в тому числі побутові споживачі, звертатимуться із вимогами до Товариства та інших постачальників природного газу щодо здійснення перерахунку вартості поставленого природного газу, а Товариство, в свою чергу, буде вимушене звертатися з вимогами до Оператора ГТС щодо повернення безпідставно отриманих коштів, а також до суду з позовом до НКРЕКП про відшкодування збитків, спричинених нормативно-правовим актом, прийнятим всупереч положенням законодавства України. Такі збитки стягуватимуться за рахунок коштів з Державного бюджету України
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключено;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Відповідно до ч. 5 ст. 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Встановлюючи наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення, апеляційний суд бере до уваги, що згідно п. 1, 3 ч. 2 Розділу ХІІІ «Порядок укладення договору транспортування природного газу» Кодексу газотранспортної системи з метою забезпечення виконання зобов'язань замовника послуг транспортування щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, або здійснити попередню оплату таких послуг на підставі договору транспортування природного газу.
Фінансове забезпечення виконання замовником послуг транспортування зобов'язань щодо оплати за вчинення дій з врегулювання добового небалансу обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї, надається оператору газотранспортної системи в одній або декількох з таких форм:
-банківської гарантії;
-передачі замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи в якості фінансового забезпечення грошових коштів на підставі договору транспортування природного газу.
Апелянт вказує, що НКРЕКП було розроблено, схвалено та прийнято постанову від 26.08.2020 № 1611 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» на принципах відкритості і прозорості, гласності процесу державного регулювання та з дотриманням вимог чинного законодавства. НКРЕКП було отримано лист Національного банку України від 10.08.2020 № 20-0006/41102 за підписом Голови Національного банку України К. Шевченка, в якому зазначено, що для забезпечення своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи, Національний банк пропонує визначити критерієм до банків, банківські гарантії яких будуть надані замовниками послуг транспортування в якості фінансового забезпечення, віднесення таких банків Національним банком України до системно важливих шляхом внесення змін до Кодексу ГТС.
Разом з тим, статтею 200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Статтею 560 ЦК України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані вище норми чинного законодавства не містять заборон, обмежень для банків, а також не передбачають спеціальних переваг для банків, що віднесені НБУ до переліку системно важливих банків, щодо видачі гарантій в рамках забезпечення зобов'язань, зокрема, замовникам послуг за договорами на транспортування природного газу.
Банки, в тому числі, а невиключно ті, які віднесені НБУ до переліку системно вважливих банків, вправі здійснювати діяльність на підставі банківської ліцензії та вправі надавати всі банківські послуги, визначені такою ліцензією.
Таким чином, вказані зміни встановлюють обмеження конкуренції на ринку банківських послуг щодо здійснення банками ліцензованої діяльності в сфері кредитних зобов'язань - послуг з надання банківських гарантій.
Разом з тим, факт допущення відповідачем порушень при прийнятті оскаржуваного рішення, буде перевірено судом за результатами розгляду адміністративного позову ТОВ «ЄГАЗ» по суті заявлених вимог.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, незважаючи на те, що викладені ним обставини підлягають перевірці під час розгляду справи по суті.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вжиття вказаних заходів є співмірним із заявленими вимогами та не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.03.2019 у справі № 826/8311/18.
Таким чином, судом апеляційної інстанції забезпечено належну оцінку збалансованості інтересів заявника та держави, а також співмірності негативних наслідків для кожної із сторін спору.
Також колегія суддів враховує, що 29.12.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг, яким доповнено частину 3 статті 151 КАС України «Не допускається забезпечення позову шляхом:» пунктом 6 такого змісту «зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку)».
Разом з тим, норми КАС України не містять заборон щодо неможливості забезпечення позову шляхом зупинення інших рішень НКРЕКП, а не щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У той же час, слід зазначити, що вжиття заходів забезпечення позову за даних обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті.
Забезпечення позову буде ефективним засобом захисту (поновлення) порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також вказує на необхідність справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, як приклад наводяться рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Конституційним Судом України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 було наголошено на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову колегія суддів вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтованим та співмірним заявленим позовним вимогам.
У даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄГАЗ» до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зупинення дії постанови - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 16.12.2020