Справа № 640/25677/20 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
16 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом звернулося Головне управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення податкового боргу у розмірі 142 142,31 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника та за рахунок готівки на суму податкового боргу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу разом з доданими до неї матеріалами. Роз'яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою, позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, вважає, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що на момент звернення до суду з позовом ФОП ОСОБА_1 мав заборгованість перед бюджетом у розмірі 142 142,31 грн. зі сплати єдиного податку з фізичних осіб. Зазначена заборгованість виникла на підставі самостійно поданої платником податків податкової декларації №9332684355 від 24 січня 2020 року та податкового повідомлення-рішення №0143110502 від 01 червня 2020 року.
Контролюючим органом направлено ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу №33136-10 від 08 травня 2020 року, яку отримано відповідачем 03 червня 2020 року.
Посилаючись на те, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, апелянт вважає, що 60-денний строк для обліку часу щодо стягнення податкового боргу з боржника почався з 04 червня 2020 року, при цьому позовну заяву подано до суду 20 жовтня 2020 року.
Окрім того, позивач вважає, що для звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу він має не тримісячний строк, а після спливу шестимісячного строку протягом якого платник податків може оскаржити рішення податкового органу, а 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, яка визначено пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві. Іншою ухвалою від 04 грудня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 11 грудня 2020 року відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши пояснення сторін, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, податкова заборгованість ФОП ОСОБА_1 як платника податків, щодо стягнення якої подано адміністративний позов виникла на підставі самостійно поданої платником податків податкової декларації №9332684355 від 24 січня 2020 року та податкового повідомлення-рішення №0143110502 від 01 червня 2020 року.
Копія податкової вимоги №33136-10 від 08 травня 2020 року отримана ФОП ОСОБА_1 03 червня 2020 року. Отже, вказана дата є юридичним фактом, з настанням якого відраховується шестимісячний строк, протягом якого платник податків має право оскаржити рішення, що є підставою для стягнення заборгованості в розмірі 142 142,31 грн., відповідно зі спливом цього строку виникає підстава у позивача як суб'єкта владних повноважень для звернення до суду з відповідними вимогами.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції в оскарженій ухвалі зробив висновок, що адміністративний позов поданий до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для повернення адміністративного позову на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Пунктом 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.
Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем подано позов з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, до закінчення шестимісячного строку, протягом якого ФОП ОСОБА_1 може скористатися правом звернення до суду, є вірним.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну ухвалу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року в адміністративній справі №826/14908/18.
Доводи апелянта стосовно строку, протягом якого він має право звернутися з позовною заявою про стягнення заборгованості з позивача до суду після спливу визначеного Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячного строку для оскарження рішення суб'єкта владних повноважень колегія суддів не оцінює, оскільки такі доводи не стосуються підстав повернення позову ГУ ДПС у м. Києві.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини, надано належну оцінку встановленим фактам, правильно застосовано норми процесуального права, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 18 вересня 2020 року - без змін.
Керуючись статтями 312, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко