Справа № 826/9688/16 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
16 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» Андронова Олега Борисовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» Паламарчука Віталія Віталійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року, -
У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Уповноваженої особи Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» Андронова Олега Борисовича (далі - відповідач, Уповноважена особа Фонда Андронов О.Б.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа, ФГВФО), про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого2020 року позов задоволено.
Висновок суду про обґрунтованість і доведеність позовних вимог вмотивований тим, що уповноваженою особою не доведено наявність в укладеному позивачем договорі ознак, передбачених пунктом 7 частини 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Не погоджуючись із рішенням суду, Уповноважена особа Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Паламарчук Віталій Віталійович (далі - Уповноважена особа Фонда Паламарчук В.В.) подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд не надав належної правової оцінки тому, що договір, укладений позивач на індивідуальних умовах, а тому Фонд гарантування вкладів не відшкодовує за таким договором кошти.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що 04 серпня 2014 року між ПАТ «Інтеграл-банк» і позивачем укладено договір банківського вклада (депозита) №7736 в іноземній валюті, яким передбачено відкриття банком позивачу рахунків та прийняття від позивача грошових коштів у сумі 544381,21 Євро на строк по 06 серпня 2015 року. Розмір процентів за вкладом складає 10% річних, виплата - щомісячно.
07 листопада 2014 року між банком і позивачем укладено зміни та доповнення №1 до вказаного договора, згідно з яким зменшено суму незнижуваного денного залишку вкладу (депозиту) з 500000,00 Євро до 50000,00 Євро, а також доповнено договір положеннями про те, що Фонд відшкодовує кошти за вкладом у сумі 200000 грн.
Згідно з переліком рахунків банка на 17 липня 2015 року на рахунках позивача обліковувалися кошти у сумі 50000,00 та 366913,90 Євро.
Із 16 вересня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію на підставі постанови Національного банка України від 15 вересня 2015 №606 та рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 16 вересня 2015 №170. Уповноваженою особою призначено Андронова О.Б .
Із 27 листопада 2015 року розпочато процедуру ліквідації банка на підставі постанови Національного банка України від 25 листопада 2015 року №816 та рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 26 листопада 2015 року №210. Уповноваженою особою призначено Андронова О.Б.
Рішеннями виконавчої дирекції ФГВФО від 16 листопада 2017 року №5073, від 08 листопада 2018 року №3011 та від 24 жовтня 2019 року №2710 продовжено строки здійснення процедури ліквідації банка і повноваження Уповноваженої особи до 26 листопада 2020 року включно.
Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 11 лютого 2020 року №319 змінено Уповноважену особу на Паламарчука В.В .
Листом Уповноваженої особи від 22 березня 2016 року представнику позивача повідомлено про те, що договір банківського вклада (депозита) №7736 в іноземній валюті від 04 серпня 2014 року має ознаки, викладені в пункті 7 частини 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим ФГВФО не відшкодовує кошти за таким вкладом.
Уважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує права позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонда гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №4452-VI) визначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 1 статті 3 названого Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонда не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонда перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонда та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону України №4452-VI Уповноважена особа Фонда складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонда відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонда станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонда протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонда, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонда зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонда затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонда переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонда, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонда реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонда.
Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи.
Проте, згідно з абзацем 4 частини 1 статі 26 Закону України №4452-VI гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 7 частини 4 цієї правової норми передбачено, що Фондом не відшкодовуються кошти за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банка проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банка.
Позивач стверджує, що договір банківського вкладу (депозиту) №7736 в іноземній валюті від 04 серпня 2014 року укладався на звичайних умовах та відповідав умовам договора банківського вклада відповідного вида. Обставина розміщення вклада під 10% річних не свідчить про індивідуальний характер такого вклада і не може бути розцінена як привілеї.
Відповідач заперечень цим доводам позивача не навів, аргументів і доказів, які б свідчили про укладення договора на умовах, що не є поточними ринковими, та у зв'язку з цим виплату процентів позивачу на індивідуальній основі, не надав.
Лист Уповноваженої особи від 22 березня 2016 року, яким позивачу повідомлено про підстави невідшкодування коштів, не містить відомостей щодо обставин, передбачених у пункті 7 частини 4 статті 26 Закону України №4452-VI.
З доданої до цього листа копії додатка №1 до постанови Правління ПАТ «Інтеграл-банк» протокол №45 від 25 лютого 2014 року «Види та процентні ставки вкладів (депозитів) фізичних осіб» убачається, що процентна ставка за вкладом (депозитом) «Інтегральний» строком 12 місяців і більше з виплатою процентів щомісячно становить 5,5%. У примітці зазначено, що за вкладами (депозитами) на суму 50000 Євро і більше встановлюються договірні процентні ставки. Процентна ставка може бути збільшена в індивідуальному порядку в залежності від кон'юнктури ринка кредитних ресурсів в наступних межах: максимально можливий розмір збільшення процентної ставки за вкладами (депозитами) на строк 12 місяців і більше - 1,0 (мінімальний (незнижуваний) денний залишок на вкладному (депозитному) рахунку - 50000 Євро).
Як вбачається з копії договору, процентна ставка складала 10% річних, що більше ніж звичайна процентна ставка для цього вида договорів.
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, сама по собі дана обставина не свідчить, що договір укладено на умовах, які не є поточними ринковими, та про виплату процентів позивачу на індивідуальній основі, або про наявність у позивача інших привілеїв від банка. Тим більше, що у вказаній вище примітці передбачено можливість встановлення договірних процентних ставок, а також збільшених процентних ставок, тобто процентних ставок, які відрізняються від звичайних.
Суд зауважує, що вказані у примітці умови стосувалися широкого кола осіб, а не лише позивача, й залежали від суми вклада, строку вклада і мінімального (незнижуваного) денного залишку на рахунку.
З метою з'ясування обставини укладення договору на умовах, які не є поточними, судом апеляційної інстанції витребувано у відповідача копію додатка №1 до договора, на яку останній посилався в обґрунтування своєї позиції в суді першої інстанції.
Однак, вимоги ухвали суду відповідачем не виконані.
Також відповідачем не додано до копії додатка 3 до Положення про порядок інформування вкладників про систему гарантування, протокола засідання Правління банка від 04 серпня 2014 року №201, на які містяться посилання в апеляційній скарзі та про які не було поставлено до відома суд першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність відповідачем наявності передбачених пунктом 7 частини 4 статті 26 Закону України №4452-VI підстав для відмови у відшкодуванні позивачу коштів за вкладом у межах гарантованої суми у розмірі 200000 грн., а також відсутність інших підстав, за яких відшкодування коштів за вкладом не здійснюється.
Разом з цим, суд враховує те, що відповідно до пункта 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонда гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонда на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Приписами пункта 6 Положення визначено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонда може надавати до Фонда додаткову інформацію про вкладників стосовно: зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
З огляду на ті обставини, що станом на дату розгляду справи у суді відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонда, вже сформовано та подано на затвердження Фонда, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Уповноваженої особи Фонда подати додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Інтеграл-Банк» за рахунок Фонда.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2019 року у справі № 820/167/16 та від 19 серпня 2020 року у справі №520/1800/19.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» Паламарчука Віталія Віталійовича залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.М. Кузьмишина
О.Є. Пилипенко