П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2151/20
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020р. про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій ім.Горького" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", про визнання протиправним та скасування рішення,-
У березні 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Одеської міської ради, третя особа ДП «Клінічний санаторій ім.Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ОМР за №1397-VII від 7.12.2016р. "Про скасування рішення Одеської міської ради від 28 січня 2005 року №3633-IV "Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155га за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель" в частині", скасовано зазначене рішення в частині безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам: ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0854га; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,0966га. ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,0805га; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,0985га; ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 0.972: ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 0,0918га; ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 0,0937га.
В протиправність оскарженого рішення позивач посилався на те, що у органу місцевого самоврядування відсутні повноваження скасовувати свої попередні рішення. Обґрунтовуючи порушення своїх прав позивач зазначив, що є власником земельної ділянки площею 0,0854га, яку придбав у ОСОБА_2 , яка в свою чергу отримала її у приватну власність на підставі скасованого міськрадою рішення від 28.01.2005р. №3633-IV.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020р. провадження в адміністративній справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України. Позивачу роз'яснено, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1,2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, якій може здійснюватися судом у будь-який спосіб, що не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить. При цьому помилковим є думка про поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є державний орган чи юридична особа публічного права, що здійснює функції суб'єкта владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, оскільки визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Як вбачається із матеріалів справи, що у жовтні 2006р. позивач придбав земельну ділянку площею 0,0854га за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 , яка отримала її у власність на підставі рішення Одеської міської ради від 28.01.2005р. №3633-IV. У жовтні 2007р. позивач отримав державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.
Звернувшись в суд із даним позовом позивач вбачає порушення своїх прав у наслідках, які спричинені рішенням Одеської міськради від 7.12.2016р. №1397-VII, яким скасовано рішення від 28.01.2005р. № 3633-IV, і ці наслідки, на його думку, призвели до зміни/припинення його цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією його права власності на земельну ділянку. Відтак визнання незаконним (протиправним) такого рішення є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Беручи до уваги вищенаведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки позовні вимоги заявлено саме на захист права власності на майно, а тому даний спір стосується приватноправових відносин і вирішується за правилами ЦПК України.
Твердження апеляційної скарги про те, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства через те, що відповідач порушив право власності позивача використовуючи саме владні, управлінські функції суб'єкта владних повноважень є помилковими, виходячи з наступного.
На підставі ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із статтею 321 ЦК України держава гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Положеннями ст.391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим.
Відтак, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про непідсудність спірного питання суду адміністративної юстиції не спростовують оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні норм прав.
Пунктом 1 ч.1 ст.238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 312, 316, 321, 325 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020р. про закриття провадження у справі - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв