П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1451/20
Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Стас Л.В.,
суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000069/2 від 26 травня 2020 року,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" (далі - ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ", позивач) звернувся до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000069/2 від 26 травня 2020 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що митному органу надані усі необхідні документи, які підтверджують заявлену у декларації митну вартість придбаного товару, а, отже, підстави для застосування резервного методу визначення митної вартості такого товару були відсутні.
При цьому, позивач зазначає, що обставини, на які вказує митний орган в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування її вартості.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року позов ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби від 26 травня 2020 року за №UА508040/2020/000069/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнуто з Чорноморської митниці Державної митної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" судові витрати у розмірі 2102 грн., шляхом безспірного списання.
Стягнуто з Чорноморської митниці Державної митної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" витрати на правову допомогу в розмірі 2000, шляхом безспірного списання.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Чорноморська митниця Держмитслужби звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги, митний орган зазначив, що у наданих до митного оформлення комерційному інвойсі від 28 березня 2020 року №MDRHZKP200119000221 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.
Серед документів наданих для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутні страхові документи.
Позивач не скористався правом звернення до суду з відзивом на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відповідно до приписів п.3 ч1 ст.311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні, на підставі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Судом встановлено, що 15 червня 2019 року між ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» та компанією HEFEI HUALING CO., LTD., укладено контракт №CH-UA-19/07/15 (далі-Контракт). На умовах визначеного контракту та на підставі супроводжувальних документів Продавець (HEFEI HUALING CO., LTD., Китай) здійснив поставку на адресу покупця товару, асортимент якого описаний і погоджений сторонами в Специфікації в кожній окремій поставці" на умовах поставки "CIF CHORNOMORSK" відповідно до правил Інкотермс 2010.
Декларантом підприємства ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" через представника ФОП ОСОБА_1 для митного оформлення товару подано митну декларацію №UA508040/2020/004364 від 26 травня 2020 року, відповідно до якої заявлена митна вартість товару: "Морозильники типу (скриня) місткістю 290 л, побутові, марки smart, нові, хладогент R600a класу, не озоноруйнуючий - 101 шт." - 7251,80 доларів США, за ціною договору (контракту) основний метод визначення митної вартості.
Разом з митною декларацією №UA508040/2020/004394 від 26 травня 2020 року ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" для оформлення товару надано:
зовнішньоекономічний договір (контракт) №CH-UA-19/07/15 від 15 липня 2020 року;
комерційний інвойс MDRНZKP200119000221 від 28 березня 2020 року;
пакувальний лист від 28 березня 2020 року,
коносамент 598129179 від 31 березня 2020 року;
автотранспортна накладна №00004661 від 25 травня 2020 року;
декларація про походження товару MDRНZKP200119000221 від 28 березня 2020 року;
платіжний документ №13 від 14 травня 2020 року;
доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 28 березня 2020 року та від 24 грудня 2019 року;
договір про надання послуг митного брокера №29/08/19 від 29 серпня 2019 року;
заява декларанта або уповноваженої ним особи у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнуючих речовин у товарах від 26 травня 2020 року,
технічна характеристика від 19 березня 2020 року.
За результатами перевірки документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митницею зроблено висновок, що вони містять розбіжності, числові значення складових митної вартості товарів, які є обов'язковими при її обчисленні, не підтверджені документально та заявлено неповні відомості про митну вартість товарів.
У зв'язку із зазначеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, митним органом запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи; 2) копію митної декларації країни відправлення; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом 26 травня 2020 року додатково було надіслано: прайс-лист компанії та комерційну пропозицію компанії продавця.
Вказані факти підтверджуються наявними в матеріалах справи повідомленнями митного органу (а.с.33).
За результатами опрацювання поданих позивачем вантажних митних декларацій, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000069/2 від 26 травня 2020 року.
Підставою для коригування митної вартості зазначено наступне: "… У наданому до митного оформлення комерційному інвойсі від 28 березня 2020 року №MDRHZKP200119000221 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Поставка товарів здійснюється на умовах поставки CIF «CHORNOMORSK» відповідно до Інкотермс. Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору), та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано.
Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.
Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Та шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів заявленого виробника (HEFEI HUALING CO., LTD.), що імпортуються в Україну та інформація, про які міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну.
На вимогу митного органу декларантом не подані усі необхідні документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) копію митної декларації країни відправлення; 3) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи); 5) транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 6) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 22 травня 2020 року №UA100410/2020/215957, а саме: 90,00 дол. США/шт (числове значення митної вартості товару становить: 101 шт. * 90,00 дол. США = 9 090,00 дол.США»
Не погодившись із викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Таким чином, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 Митного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України)
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані надати такі додаткові документи (ч.3,4ст.53 Митного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов'язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Така ж правова позиція також наведена, в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах №21-127а15 та №21-53а15.
Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Основний метод (ст.58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1ст.57 Митного кодексу України.
Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що митний орган безпідставно зазначив, що серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару, так як поставка товару здійснювалась на умовах поставки CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY та витрати з морського перевезення вантажу понесені продавцем товару та включені у ціну товару.
Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) визначено, за умовами поставки CIF (Cost, Insurance and Freight (... namedportofdestination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення), продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.
Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на страхування та перевезення з урахуванням визначених умов поставки CIF, відбувається до моменту фактичного понесення таких витрат продавцем, тому ненадання продавцем товару документів, що підтверджують вартість страхування та транспортування товару до порту призначення, не може свідчити про те, що витрати на страхування та перевезення не включені у вартість товару, так як відповідальність за будь-які наслідки цього несе продавець.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі якщо страхування здійснювалося. Таким чином, коли окреме страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів.
Аналогічно і транспортні (перевізні) документи повинні бути надані митниці лише у разі, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. В даному випадку, оскільки згідно умов поставки CIF витрати на перевезення товару до порту призначення несе продавець та вартість такого перевезення включена до контрактної ціни товарів, позивач не повинен додатково нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY та надавати перевізні документи.
Колегією суддів встановлено, що п. 6.2 контракту від 15 липня 2019 року CH-UA-19/07/15 передбачено умови передачі (приймання) товару, а саме: визначено перелік товаросупровідних документів: морський коносамент; 2 оригінали специфікації; комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали; пакувальний лист - 3 оригінали. При цьому, за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу.
До того ж, при митному оформленні позивачем були подані митному органу комерційний інвойс MDRНZKP200119000221 від 28 березня 2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28 березня 2020 року та від 24 грудня 2020 року до контракту в яких вказана ціна товару з урахуванням умов поставки CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY.
Таким чином, наданими документами підтверджено, що вищезазначені складові (страхування товару та перевезення до пункту призначення) включені продавцем до ціни товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а отже окремих чи додаткових витрат, які мають включатись до митної вартості імпортованого товару, пов'язаних з доставкою товару до пункту призначення, страхування товару, позивачем не понесено.
До того ж, з урахуванням практики Верховного Суду в аналогічних випадках, викладеної в постановах від 08 квітня 2019 року у справі №814/2463/14, від 14 серпня 2018 року у справі №821/1617/17, колегія суддів вважає, що, в силу приписів п.8 ч.2 ст.53 Митного кодексу України, митний орган протиправно вимагав з декларанта вищевказані додаткові документи.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що в інвойсі відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця, оскільки вказане митним органом не впливає на ціноутворення та не спростовує реальну вартість товару.
З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування.
Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оскаржуваного рішення митниці.
З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ".
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000069/2 від 26 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 17.12.2020 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.