88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
14.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/588/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/588/20
за позовом ОСОБА_1 , м. Лебедин Сумської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоіндустрія», м. Берегово про стягнення суми 222007,54грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 222 007,54 грн., у тому числі 189 328,00 грн. основного боргу по оплаті вартості переданої ламелі дубової за накладними, 20 199,17 грн. інфляційних втрат, 12 480,37 грн. три відсотки річних, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість за поставлений товар, яка станом на момент звернення до суду з даним позовом складає суму 189 328,00 грн. заборгованості. Крім того внаслідок порушення строків оплати товару, позивач просить стягнути 20 199,17 грн. втрат від інфляції та 12 480,37 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/588/20 не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 10.10.2020 р.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2020 року подав відзив на позов, в якому частково заперечує проти задоволення позовних вимог.
Заявив, що позовні вимоги в частині стягнення суми 189 328,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки у зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем сума боргу становить 25 477, 00 грн.
3 урахуванням викладеного, відповідні нарахування інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання позивачем не відповідають вимогам закону.
Зауважив, що зважаючи на безпідставність заявлених вимог та визнання боргу у сумі 25 477,00 грн., що складає 11,5 % від суми позову, заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. є неспівмірними в розумінні ст.126 ГПК України, тому пропонує відповідно стягнути на ці витрати 1150,00грн. (11,5% від суми 10000 грн.).
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
На підставі усної угоди, Фізичною особою-підприємцем Науменко Михайлом Васильовичем (далі-Позивач, Постачальник) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Лісоіндустрія» (далі - Відповідач, Покупець) товар на підставі накладних №7 від 06 червня 2018 на суму 89 388,00 грн., №8 від 08 червня 2018 на суму 2 631,00 грн., №5 від 15 серпня 2018 на суму 148 627,00 грн., №6 від 15 серпня 2018 на суму 15 224,00 грн. №1 від 08 травня 2019 на суму 123 458,00 грн.
На виконання угоди позивач поставив покупцю Товар на загальну суму 379 328,00 грн.
За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи Відповідач не виконав свого зобов'язання, а саме не здійснив повну оплату по договору за поставлений товар, що і стало підставою звернення до суду з метою стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Із платіжних доручень № 6305 від 14.06.2018 - 40 000,00 грн., № 6548 від 20.08.2018 - 50 000,00 грн., № 6605 від 30.08.2018 р. - 20 000,00 грн., № 6657 від 13.09.2018 - 50 000,00 грн., № 6698 від 26.09.2018 - 20 000,00 грн. - № 6749 від 10.10.2018 - 20 000,00 грн. - № 52 від 14.05.2019 - 30 000,00 грн. - №83 від 05.06.2019 - 60 000,00 грн. - № 64 від 24.05.2019 - 60 000,00 грн., та банківської виписки АТ Сбербанк про оплату ОСОБА_1 3 851 грн. вбачається, що відповідачем сплачено за поставлений товар суму 353 851,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами було досягнуто усної домовленості на підставі якої поставлено товар, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений на підставі видаткових накладних №7 від 06 червня 2018 на суму 89 388,00 грн., №8 від 08 червня 2018 на суму 2 631,00 грн., №5 від 15 серпня 2018 на суму 148 627,00 грн., №6 від 15 серпня 2018 на суму 15 224,00 грн. №1 від 08 травня 2019 на суму 123 458,00 грн. позивачем товар.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару підтверджується видатковими накладними за №7 від 06 червня 2018, №8 від 08 червня 2018, №5 від 15 серпня 2018, №6 від 15 серпня 2018, №1 від 08 травня 2019.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідачем сплачено за поставлений товар суму 353 851,00 грн.
У зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення суми 189 328,00 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 24 477,00 грн. У задоволенні решти вимог слід відмовити.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань. Порушення відповідачем свого зобов'язання, в частині проведення повної оплати за поставлений товар, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві відсотків річних та інфляційних втрат.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 20 199,17 грн. інфляційних втрат та 12 480,37 грн. три відсотки річних.
У випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.
З огляду на викладене, суд не вбачає можливим здійснити обрахунок даної санкції для перевірки правильності її нарахування позивачем, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації.
Відтак, заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат в сумі 20 199,17 грн. задоволенню не підлягає.
З аналогічних підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 12 480,37 грн. трьох відсотків річних.
В частині стягнення суми витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також доведеності понесених витрат.
Враховуючи в сукупності вище викладене та положення частини 4 ст.126 ГПК України, з огляду на, заперечення відповідача та відсутність заперечень позивача суд приходить до висновку про задоволення цієї позовної вимоги частково в сумі 1 150,00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , м. Лебедин Сумської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоіндустрія», м. Берегово про стягнення суми 222 007,54 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 25 477, 00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 378,71 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоіндустрія» (90202, Закарпатська обл., місто Берегове вулиця Фабрична, будинок 53, код ЄДРПОУ 30640834) на користь Фізичної особи підприємця Науменко Михайла Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 25 477,00 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 00 коп.) основного боргу, а також суму 378,71 грн. (триста сімдесят вісім гривень 71 коп.) - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоіндустрія» (90202, Закарпатська обл., місто Берегове вулиця Фабрична, будинок 53, код ЄДРПОУ 30640834) на користь Фізичної особи підприємця Науменко Михайла Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 1150,00 грн. (тисячу сто п'ятдесят гривень 00 коп.) у відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 17.12.2020
Суддя О.Ф. Ремецькі