Справа № 610/6410/18 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/3713/20 Доповідач: ОСОБА_2
08 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 12 березня 2020 року у відношенні ОСОБА_10 ,-
Цим вироком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чехов, Московської області РФ, громадянина України, не одруженого, не працюючого, із повною середньою освітою, притягувався до кримінальної відповідальності 31.03.2017 р. обвинувальний акт за ч. 1 ст. 125 КК України направлений до Московського районного суду м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання обчислюється з 27.03.2018 року, тобто з моменту його фактичного затримання, зарахувано час тримання під вартою з 27.03.2018 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день тримання під вартою дорівнює одному дню відбуття покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишено без змін у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор".
Цивільний позов ОСОБА_12 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави витрати за проведення дактилоскопічної експертизи.
Згідно вироку 10.02.2018 року приблизно 03 годин 00 хвилин ОСОБА_10 , маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, підійшов та постукав у двері квартири АДРЕСА_3 . Після того, як мешканка вказаної квартири - ОСОБА_12 відчинила двері ОСОБА_10 реалізуючи свій злочинний умисел, відштовхнув останню та незаконно проник до вказаної квартири. Знаходячись всередині квартири, ОСОБА_10 із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілої, яке виразилося у хапанні ОСОБА_12 за волосся та стисканні її рук, шляхом ривку відкрито викрав у неї мобільний телефон ТМ "iPhone 7", вартістю, згідно судово-товарознавчої експертизи № 144 від 12.02.2018 року - 19250, 00 гривень. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 шляхом вільного доступу, без згоди ОСОБА_12 , взяв зі столу на кухні ноутбук останньої ТМ "Lenovo", вартістю згідно судово-товарознавчої експертизи № 144 від 12.02.2018 року - 3350, 00 гривень, а також змусив ОСОБА_12 передати йому грошові кошті у сумі 300 доларів США, що згідно курсу НБУ на час вчинення злочину дорівнювало 8136, 00 гривень. Заволодівши у такий спосіб майном ОСОБА_12 , на загальну суму 30736, 00 гривень, ОСОБА_10 покинув місце вчинення злочину, обернувши викрадене майно на свою користь, тим самим спричинив ОСОБА_12 матеріальні збитки на вищевказану суму.
Прокурор у кримінальному провадженні, обвинувачений та його захисник, не погоджуючись із вироком суду, подали апеляційні скарги.
Обвинувачений в своїй апеляційній скарзі з урахуванням доповнень просить припинити кримінальне переслідування, кримінальну справу закрити за ст. 284 КПК України, винести виправдувальний вирок за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Обвинувачений посилається на порушення його права на захист, його клопотання залишені без розгляду або відхилені. Вважає, що матеріали справи фальсифіковані, а показання потерпілої неправдиві. Зазначає про події, що відбувалися в квартирі потерпілої. Видимих саден у потерпілої не було, що підтверджується показаннями свідків, а мати потерпілої надає суду неправдиві показання. Зі слів потерпілої вартість її телефону складала 17.000 гривень, а експертиза, яка проведена через рік, встановила вартість телефону вже 19.000 гривень. Потерпіла також просила стягнути вартість ноутбуку, який зламався. Але за експертизою він був в робочому стані, у зв'язку з чим захисник обвинуваченого заявляв клопотання про виклик експерта для з'ясування стану ноутбука, але суд проігнорував це клопотання. Документів на телефон та ноутбук потерпіла не надала, але заявляє, що вона їх власниця. Під час допиту в судовому засіданні його сина потерпіла здійснювала на нього тиск, на що суд зробив їй зауваження, але в судовому рішенні цього не відобразив. Зазначає, що його відбитки були тільки на вхідних дверях та на чашках. Потерпіла вказує, що він вихватив в неї мобільний телефон, але слідчий не провів дактилоскопічну експертизу. Син надав йому ключі від квартири та записку, але суд не прийняв цього до уваги. Слідчий експеримент був проведений без обвинуваченого, експертиза, яка проведена на основі вказаного слідчого експерименту фальсифікована. Обшук був проведений 10.02.2018 року, а ухвала суду від 12.02.2018 року, що є порушенням, а отримані докази недопустимими. При ознайомленні з матеріалами справи виявив, що ухвала не відповідає дійсності, про що заявив суду, але суд проігнорував. Слідчий та прокурор змусили ОСОБА_13 переписати записку до ОСОБА_12 , на ксероксі закрили верхню частину записки. Взагалі записка була написана 09.02.2018 року, що підтверджує відсутність умислу на грабіж. Просив повторно допитати потерпілу, але суд клопотання відхиляв, потерпіла в суд більше не з'являлась.
У відділі поліції зникли 200 доларів США, які як стверджувала потерпіла належать їй. Обвинувачений віддав їй власні грошові кошти. Сфабриковано протокол затримання з понятими та захисником ОСОБА_14 від 27.03.2018 року. Захисник викликала понятого ОСОБА_15 , але суд його не допитав. Вказує, шо огляди місця події проведені з порушенням, відсутня експертиза від 10.02.2018 року, є експертиза від 03.04.2018 року, яка не внесена до реєстру матеріалів досудового розслідування. Протоколу слідчого експерименту також немає в реєстрі матеріалів. Не було допитано батька свідка ОСОБА_16 , який давав потерпілій телефон 10.02.2018 року подзвонити в службу таксі. Судом не встановлено умисел, мету. Під час пред'явлення особи для впізнання, понятою була сестра потерпілої, яка є дружиною колишнього співробітника прокуратури. Жодних синяків на обличчі потерпілої не було.
Захисник обвинуваченого в своїй апеляційній скарзі з урахуванням уточнень просить вирок суду скасувати, ОСОБА_10 визнати невинуватим та виправдати. Визнати недопустимими доказами: протокол огляду місця події від 10.02.2018 року (домоволодіння по АДРЕСА_2 ), висновок судово-товарознавчої експертизи № 144, ноутбук та мобільний телефон.
В обгрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що резолютивна частина ухвали від 12.02.2019 року про надання дозволу на обшук не містить вказівки на те, що огляд мав бути проведений не в усьому домоволодінні, а лише в частині будинку, що належить ОСОБА_17 . Ухвала не містить інформації про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Таким чином, ухвала не відповідає вимогам п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 235 КПК України. Огляд проводився за згодою цивільної дружини обвинуваченого. Але сам ОСОБА_10 , який ще не мав жодного процесуального статусу, був позбавлений процесуальних гарантій. Не мав можливості висловитися щодо надання згоди. В ході обшуку вилучено ноутбук та мобільний телефон. Вказані предмети вилучені під час незаконного огляду житла та здобуті з порушенням ст. 30 Конституції України. Таким чином, здобуті докази та висновок судово-товарознавчої експертизи мають бути визнані недопустимими доказами. Суд вказані доводи відхилив, посилаючись на те, що заперечення на ухвалу слідчого судді мали бути надані під час підготовчого судового засідання, але це суперечить положенням ч. 4 ст. 87 КПК України. Свідки обвинувачення ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 безпосередньо на місці події не були, не повідомили жодної конкретної інформації. Відбитки пальців обвинуваченого на мобільному телефоні не знайдені, що спростовує показання потерпілої, яка вказала, що він насильно забрав в неї телефон. До під'їзду обвинувачений зайшов, користуючись ключем від домофону, до квартири потерпіла сама його впустила, насильства щодо неї не вчиняв, випив кави, викурив кілька сигарет. На прохання обвинуваченого потерпіла віддала йому ноутбук та телефон, ноутбук він взяв обома руками, а телефон лежав зверху, і вийшов з квартири. На місці події обвинувачений був з ОСОБА_21 , який не був допитаний під час досудового слідства як свідок, хоча був єдиним, хто був в квартирі. Сторона захисту заявляла цю особу для допиту в суді. Але він на виклики не з'явився. Оскільки він не набув процесуального статусу свідка під час досудового розслідування, то сторона захисту не мала можливості просити застосувати до нього привід чи інші засоби примусу. Звинувачення грунтується тільки на показаннях потерпілої. Вважає, що за викладених обставин підстави для задоволення цивільного позову відсутні. 300 доларів США потерпілій були повернуті, ноутбук та телефон також. Обставини про те, що ноутбук в неробочому стані не підтверджені. Потерпіла не навела жодних доказів, які б підтверджували її моральні страждання.
Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, ухвалити новий із застосуванням більш суворого покарання у виді позбавлення волі на 7 років. Вважає, що без уваги суду залишено тяжкість злочину, спосіб проникнення до житла, застосування насильства до жінки. Протягом всього слідства обвинувачений вини не визнавав, неодноразово змінював показання., поводив себе зухвало по відношенню до прокурора, потерпілої та суду, заподіяну потерпілій шкоду не намагався відшкодувати.
Від обвинуваченого надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначає, що в судовому засіданні прокурор просила покарання 5,5 років позбавлення волі. Не погоджується з апеляційними доводами прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку їх апеляційних вимог, думку прокурора, потерпілої та її представника щодо поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок про винуватість ОСОБА_10 суд першої інстанції обгрунтував показаннями потерпілої ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_18 свідка ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , письмовими доказами: - заявою гр. ОСОБА_12 , на ім"я начальника Київського відділу ВП ГУНП в Харківській області, зареєстрованою в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень 10.02.2018 року за № 4516, в якій вона просить прийняти заходи до ОСОБА_22 , який 10.02.2018 року біля 03-00 годин за адресою: АДРЕСА_4 відкрито заволодів її майном;
- Протоколом огляду місця події від 10.02.2018 року, відповідно до якого оглянута квартира АДРЕСА_3 , в якій мешкала ОСОБА_12 та де відбувалися події 10.02.2018 року. - - Протоколом огляду місця події від 10.02.2018 року, та фототаблицею до нього, відповідно до якого в будинку за адресою АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_17 , під час огляду виявлено мобільний телефон ТМ "iPhone 7" чорного кольору в чохлі чорного кольору та ноутбук ТМ "Lenovo". - - Протоколом огляду предметів від 12.02.2018 року, відповідно до якого оглянутий паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім"я ОСОБА_23 громадянина України, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер паспорту НОМЕР_1 . Орган, що видав 6317. - - Висновком експерта відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_24 № 833-Ая/18 від 10.02.2018 року, відповідно до якого, у гр. ОСОБА_12 мають місце тілесні ушкодження
- Висновком судово-товарознавчої експертизи № 144 від 12.02.2018 року, складеної експертом ОСОБА_25 ,
-Протоколом огляду предметів від 16.02.2018 року та фототаблицею до нього,
-Протоколом пред'явлення речей для впізнання від 16.02.2018 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого потерпіла впізнала свій телефон марки Iphone 7 за відбитком пальця, за чохлом та малюнком принтом руки ОСОБА_26 на його зворотній стороні.
- Висновком дактилоскопічної експертизи № 312 від 28.02.2018 року, - Протоколом огляду предметів від 19.02.2018 року,
-Висновком експерта відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_24 № 09-1874/2018 від 10.02.2018 року,
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 02.04.2018 року, відповідно до якого відтворено механізм та локалізацію нанесення тілесних ушкоджень за обставинами подій 10.02.2018 року.
-Протоколом огляду місця події від 17.02.2018 року, відповідно до якого оглянута квартира АДРЕСА_3 де відбувалися події 10.02.2018 року.
Показання свідка ОСОБА_17 суд визнав такими, що підтверджують обставини події вказаного злочину, які мали місце 10.02.2018 року та не спростовують інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_10 діяння.
Протокол пред'явлення особи для впізнання від 10.02.2018 року, суд визнав, як недопустимий, на підставі ч.1 ст. 86 КПК України, оскільки під час вказаної процесуальної дії було залучено в якості понятої ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є рідною сестрою потерпілої ОСОБА_12 , чим порушено абз. 3 ч. 7 ст. 223 КПК України. З огляду на висновки суду щодо недопустимості зазначеного доказу, безпідставними є доводи обвинуваченого про те, що під час слідчої дії у якості понятого була сестра потерпілої. Вказана ним обставина взята до уваги судом першої інстанції та врахована при оцінці доказу.
Сторона захисту також наполягає на визнанні недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 10.02.2018 року, а саме домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , висновоку судово-товарознавчої експертизи № 144, та виявлених за цією адресою ноутбуку та мобільного телефону, у зв'язку із тим, що ухвала слідчого судді від 12.02.2018 року про надання дозволу на проведення огляду у вищевказаному домоволодінні, не відповідає вимогам п.п. 4,6 ч.2 ст. 235 КПК України.
Проте зазначені доводи щодо визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події та ухвали слідчого судді від 12.02.2018 року були озвучені в суді першої інстанції, який визначив у вироку свою позицію та зазначив, що заперечення проти ухвали можуть бути надані до суду під час підготовчого засідання. Крім того, відповідно до заяви від 10.02.2018 року ОСОБА_17 надала згоди на проведення огляду її домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 . Протокол огляду місця події від 10.02.2018 року проведений за участі понятих, в присутності власниці домоволодіння, спеціаліста, зауважень та доповнень до протоколу не надходило. (Т.1 а.с. 169-174) Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2018 року задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення 10.02.2018 року огляду у житловому будинку АДРЕСА_2 . За змістом в ухвалі зазначено, що належність будинку на праві спільної часткової власності ОСОБА_28 та ОСОБА_17 підтверджена інформаційною довідкою від 12.02.2018 року. Ухвалою слідчого судді від 14.02.2018 року було накладено арешт на виявлене за вказаною адресою майно, а саме ноутбук та мобільний телефон, належні ОСОБА_12 ( Т.1 а.с. 186-187) За наведених обставин підстав вважати, що згадані доводи захисника є такими, що тягнуть за собою обов'язкове визнання отриманих доказів недопустимими, немає.
Адвокат посилається на те, що свідки обвинувачення ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 безпосередньо на місці події не були, не повідомили жодної конкретної інформації. Проте з такими твердженнями неможливо погодитися, оскільки повідомлені свідками обставини стосуються подій, що відбувалися 10.02.2018 року, і хоч вони безпосередньо не були присутніми в квартирі потерпілої, однак пояснили, що передувало приїзду ОСОБА_10 до потерпілої, в якому стані вона перебувала після того, що сталося. Крім того, свідок ОСОБА_20 пояснила, що взимку 2018 року вночі чула за стінкою звуки сварки із сусідньої квартири. До того хтось стукав в її двері та просив допомогу. В квартирі вона була одна з малолітніми дітьми, тому двері не відчиняла, бо злякалась, а зателефонувала своїм батькам. В тамбур вона вийшла тільки тоді, коли приїхали її батьки. В тамбурі сусідка ОСОБА_29 розповіла, що на неї напали та забрали гроші, ноутбук і телефон. Потім вранці приїжджала поліція по даному факту. Додатково пояснила, що обвинуваченого по справі вона ніколи не бачила.
Зазначені показання свідка підтверджують показання потерпілої, яка суду першої інстанції пояснила, що 10.02.2018 року приблизно о 03-00 годин хтось постукав в двері тамбура та коли вона відчинила їх, то побачила двох чоловіків, це був ОСОБА_10 з якимось чоловіком. ОСОБА_10 вона знала, як батька свого хлопця. Вони зайшли в тамбур та почали насильно тягнути її в квартиру. Потерпіла кликала на допомогу та постукала в двері сусідньої квартири, але ніхто не відчинив. В квартирі чоловіки силком посадили її на диван та утримували. Пояснила, що ОСОБА_10 погрожував вбити, заламував їй руки, бив по обличчю, держав її за волосся та намагався закрити їй рота.
Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений зайшов, користуючись ключем від домофону, до квартири потерпіла сама його впустила, насильства щодо неї не вчиняв, випив кави, викурив кілька сигарет, на прохання обвинуваченого потерпіла віддала йому ноутбук та телефон, ноутбук він взяв обома руками, а телефон лежав зверху, і він вийшов з квартири, спростовуються доказами, дослідженими в ході судового розгляду, а саме показаннями потерпілої, свідків, проведеними експертизами, протоколом слідчого експерименту, протоколами огляду предметів, пред'явлення мобільного телефону для впізнання тощо, у зв'язку з чим хибними є твердження про те, що звинувачення грунтується тільки на показаннях потерпілої. Та обставина, що відбитки пальців обвинуваченого були виявлені тільки на дверях та на чашках, безумовно не вказує на необгрунтованість та безпідставність пред'явленого ОСОБА_10 обвинувачення.
На переконання колегії суддів зібрані докази в своїй сукупності є достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та апеляційні доводи сторони захисту не спростовують цього висновку.
Безпідставними є доводи про те, що ОСОБА_21 не був допитаний під час досудового слідства як свідок, хоча був єдиним, хто був в квартирі, та не був допитаний у суді. Разом з тим, судом першої інстанції неодноразово вживалися заходи для виклику ОСОБА_21 однак матеріали справи містять шість, повернутих без вручення, судових повісток (т.2 а.с. 20, 41, 42, 90, 92, 114). Стороною захисту клопотань про його привід не заявлено, а враховуючи, що свідок сторони захисту, то остання не була позбавлена можливості самостійно встановити місцезнаходження ОСОБА_21 та забезпечити його явку до суду. Заявлені клопотання про повторний виклик для надання пояснень потерпілої, понятого ОСОБА_30 , який вказаний в протоколі затримання, судом були розглянуті та відхилені. Відсутність допиту ОСОБА_31 не позначилася на повноті дослідження фактичних обставин кримінального правопорушення, враховуючи перераховані вище докази, а потерпіла суду вже надавала пояснення.
Слід також зазначити, що в апеляційному суді потерпіла підтримала раніше надані нею показання.
Посилання обвинуваченого на те, що слідчі дії були проведені без нього, а експертиза, яка проведена на основі слідчого експерименту, сфальсифікована не узгоджуються з нормами КПК України, відповідно до яких відповідно до ч. 3 ст. 237 КПК України та ч.3 ст. 240 КПК України під час проведення огляду місцевості, приміщення, речей та документів, а також під час проведення слідчого експерименту до участі у вказаних слідчих діях можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник, проте це право слідчого, а не обов'язок залучати вказаних осіб до проведення слідчої дії. Вказані норми не встановлюють для слідчого відповідного обов'язку, а надають право.
Слідчий експеримент був проведений за участі потерпілої, спеціаліста, іншої особи, в присутності двох понятих. Об'єктивні підстави, які б викликали сумніви у висновках судових експертиз відсутні. Відповідно до висновку № 09-1874/2018 показання ОСОБА_12 , що викладені в протоколі проведення слідчого експерименту від 02.04.2018 року не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму та способу спричинення встановлених у неї тілесних ушкоджень.
Доводи ОСОБА_10 про те, що матеріали кримінального провадження сфальсифіковані органом досудового розслідування, підроблена записка його сина, колегія суддів вважає безпідставними. Твердження обвинуваченого з цього приводу нічим не підтверджені. В матеріалах справи наявна ксерокопія записки ОСОБА_18 до потерпілої (т.2 а.с. 101), але оригінал цієї записки відсутній, а під час виконання вимог ст. 290 КПК заперечень з цього приводу не було.
Обвинувачений також посилається на те, що потерпіла надавала в суді неправдиві свідчення. Разом з тим, підстави вважати, що потерпіла як і інші свідки, будучи попередженими про кримінальну відповідальність, давали суду неправдиві показання, відсутні.
Посилання на відсутність у матеріалах справи висновків експертиз є безпідставними, оскільки обвинуваченому в порядку ст. 290 КПК України були відкриті матеріали досудового розслідування та ОСОБА_10 був з ними ознайомлений відповідно до опису документів, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, та жодних зауважень з цього приводу не зазначав.
Відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотання обвинуваченого про проведення медичного обстеження потерпілої та ОСОБА_18 на предмет вживання наркотичних засобів, жодним чином не впливає на обсяг обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_10 , встановлення факту вживання вказаними особами наркотичних засобів не має жодного відношення саме до даного провадження, яке здійснюється лише стосовно ОСОБА_10 .
Сторона захисту вказує, що 300 доларів США потерпілій були повернуті, ноутбук та телефон також. Обставини про те, що ноутбук в неробочому стані не підтверджені. Потерпіла не навела жодних доказів, які б підтверджували її моральні страждання. Але згідно вироку суду цивільний позов потерпілої в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі вартості ноутбука - 3350 гривень, у зв'язку з тим, що він повернутий в неробочому стані, не задовольнив, оскільки такі доводи потерпілої нічим не підтверджуються. В даному контексті безпідставним є клопотання обвинуваченого про виклик експерта для з'ясування стану ноутбука. Крім того, позбавлені сенсу доводи обвинуваченого про те, що потерпіла документів на телефон та ноутбук не надала, але заявляє, що вона їх власниця, оскільки предмети за своєю природою не є нерухомим чи рухомим майном, яке потребує відповідної державної реєстрації права власності. До того ж мобільний телефон при пред'явленні для впізнання був ідентифікований за відбитком пальця власниці.
Щодо розміру моральної шкоди, колегія суддів зазначає, що згідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Звертаючись з цивільним позовом, потерпіла обгрунтувала в чому полягали її моральні страждання, зазначила, що отримала стрес та не могла довго вийти з шокового стану, існує страх того, що ОСОБА_10 повернеться. Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень є вмотивованим, а розмір відшкодування відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.
При вирішенні питання щодо призначення міри покарання суд обставин, що пом'якшують та обтяжуються покарання, не встановив. Врахував ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, який раніше не судимий, офіційно не одружений, офіційно не працюючий, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, за місцем мешкання зарекомендував себе з формально-позитивної сторони.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який не працює, повернув потерпілій 300 доларів США, про що наявна відповідна розписка, офіційно не одружений, але проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_17 , яка в суді першої інстанції пояснювала, що від сумісного з ОСОБА_10 проживання мають доньку. В матеріалах справи містить копія свідоцтва про народження ОСОБА_32 2015 року народження. Обвинувачений на обліках у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває. З огляду на зазначені обставини, стан здоров'я ОСОБА_10 , який має серцево-судинне захворювання, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити обвинуваченому покарання до мінімальної межі санкції, а саме: 4 роки позбавлення волі.
Враховуючи, що встановлені обставини для зменшення міри покарання, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора. На переконання колегії суддів покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки буде достатнім в даному випадку як для особистої так і загальної превенції та відповідає тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.405,407, 408 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 12 березня 2020 року у відношенні ОСОБА_10 змінити, пом'якшивши йому покарання за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий
Судді: