Справа №642/1321/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11кп/818/2509/20 Доповідач: ОСОБА_2
10 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 30 квітня 2020 року,-
Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,
визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 років позбавлення волі.
Цим же вироком засуджений ОСОБА_9 , вирок стосовно якого не оскаржено.
Згідно вироку, ОСОБА_8 визнаний в тому що, він 17.01.2020 року приблизно о 23:30 годині, перебуваючи поряд із супермаркетом «Дігма», що розташований за адресою: м. Харків, Площа Привокзальна, 1, діючи за попередньою змовою із своїм знайомим ОСОБА_9 , маючи спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи, що діє відкрито для потерпілого, підійшовши до ОСОБА_10 , ОСОБА_9 наніс два удари кулаком в область обличчя ОСОБА_10 . Таким чином, ОСОБА_9 застосував до потерпілого ОСОБА_10 насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я. Після чого, ОСОБА_8 шляхом ривку висмикнув із рук ОСОБА_10 належний йому гаманець та пляшку лимонаду, гаманець в подальшому передав ОСОБА_9 , який в свою чергу дістав з гаманця грошові кошти у сумі 60 грн., котрі передав ОСОБА_8 а гаманець повернув потерпілому ОСОБА_10 .
Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з місця вчинення злочину скрилися, обернувши викрадене майно на свою користь і розпорядились ним у подальшому на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_10 матеріальні збитки на суму 60 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить оскаржуваний вирок щодо нього змінити в частині призначеного покарання шляхом його пом'якшення та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України. В обґрунтування посилається на те, що судом при призначенні покарання не в повній мірі враховано те, що він визнав вину в повному обсязі, розкаявся у скоєному, відшкодував збиткі, в силу ст.89 КК України не судимий, має на утриманні дружину та двох неповнолітніх дітей, також вказує на погане самопочуття та необхідність лікування правого ока і медичного обстаження після лікування ножових поранень.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його за-хисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проте її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів дійшла наступного.
Висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст.65 КК України та роз'яснень, наведених в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_8 покарання суд діяв з дотриманням вимог ст.ст.50, 65 КК України, а саме.
Врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, який скоїв тяжкий злочин; раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, притягнутий до кримінальної відповідальності у Донецькій області, рішення не прийнято, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не офіційно, але працював, проживає у цивільному шлюбі, та допомагає утримувати двох неповнолітніх дітей цивільної дружини, разом з якою вони переїхали з Донецької області з окупованої території, та разом проживають у Харкові із матрі'ю обвинуваченого, яка є особою похилого віку.
Відповідно до ст.ст.66, 67 КК України судом враховано обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, щодо суворості призначеного покарання, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, вчинений за попередньою змовою групою осіб. Також враховує, що ОСОБА_8 вчиненив корисливий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 6 років, також враховує суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що призначене судом покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у виді 4 років позбавлення волі не можна вважати суворим, оскільки воно призначене більш у мінімальних межах передбачених санкцією статті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 , а також попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без його ізоляції від суспільства, тобто лише при обмеженні волі, а призначення більш м'якого виду покарання із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України - не стане ефективним та дієвим для досягнення мети виправлення.
Такий вид і міра покарання, на думку колегії суддів, буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_8 про можливість призначення йому більш м'якого покарання без позбавлення волі є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного вироку, не вбачається.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 30 квітня 2020 року у відношенні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії ухвали.
Головуючий -
Судді: