14 грудня 2020 року
м. Харків
справа № 640/9915/19
провадження № 22-ц/818/5130/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Хорошевського О.М.
суддів - Бурлака І.В., Пилипчук Н.П.
за участі секретаря - Пузікової Ю.С.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 поданої його представником ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2020 року, постановлену суддею Губською Я.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поділити майно подружжя. В порядку розподілу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 31,4 кв.м., житловою площею 16,5 кв.м.
Позовна заява мотивована тим, що 13 січня 2018 року між відповідачем ОСОБА_2 та нею було укладено шлюб, зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів громадянського стану ГТУЮ у Харківській області, актовий запис №69. У шлюбі подружжям було набуте спільне сумісне майно - квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира за для спрощення оформлення документів була зареєстрована на ім'я відповідача. Фактично шлюб між подружжям припинено, однак не розірвано через вагітність позивачки. Поділити майно добровільно через договір поділу майна подружжя відповідач ОСОБА_2 не згоден, оскільки вважає квартиру своєю власністю, чинить позивачу перешкоди у доступі до спірної квартири.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поділити майно подружжя. В порядку розподілу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 31,4 кв.м., житловою площею 16,5 кв.м.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи й невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірний квартира була придбана за спільні сумісні кошти подружжя. Судом першої інстанції не взято до уваги, що а ні позивач а ні відповідач на момент придбання квартири ніде не працювали та не отримували доходу. Кошти за які була придбана квартира є особистою власністю матері відповідача ОСОБА_4 , яка на підставі договору подарувала ці кошти своєму синові. Вказані кошти матір відповідача отримала від продажу квартири яка належала її матері, де серед інших був зареєстрований і відповідач. Доказів спільної участі подружжя у придбанні квартири суду не надано.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог закону. Відповідачем надано до суду фальшивий ніким не завірений договір дарування грошових коштів. У матері відповідача таких грошей не було.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню частково.
Відповідно до п.п. 1,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив із того, що при розподілі спільного майна подружжя необхідно виходити із презумпції рівності часток подружжя у набутому за період шлюбу майні, а тому за позивачем підлягає визнанню право власності на Ѕ квартири АДРЕСА_1 .
Проте судова колегія повністю погодитися з такими висновками суду не може, з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом і вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 13.01.2018 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №69.(а.с.8)
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 05.01.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Ю.В. за р.№11, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 за 490000 грн., що є еквівалент 17500 доларів США.
Відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 78) у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За відомостями, що містяться у витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.01.2019 право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , розмір частки 1/1. За приміткою у договорі покупець ОСОБА_2 , діє за письмовою згодою своєї дружини, на купівлю вищевказаної квартири, ОСОБА_1 , посвідченої 05.01.2019 року приватним нотаріусом за №10. Сторонам був роз'яснений зміст вимог ст.ст. 57-74,97 СК України та заперечень від сторін не надійшло. (а.с.9-11)
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 07.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. за р.№5065, згідно якого ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 продали по 1/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а покупці придбали та сплатили за неї суму 900000 грн., яку продавці отримали в рівних частках.(а.с.37-39) Тобто, як вбачається за цим договором ОСОБА_2 отримав за за належну йому частину у квартирі суму грошових коштів у розмірі 180000 грн.
Такими чином відповідачем від продажу частки у квартирі було отримано грошові кошти у сумі 180000,00 грн. Вказані грошові кошти були ним отримані за 29 днів до придбання квартири АДРЕСА_1 .
Засади шлюбу, а також особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, визначає СК України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається з урахуванням розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
Пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі 372/504/17 (провадження 14-325цс18).
Статтею 63 СК України, встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.
Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя визначеност. 65 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК Українипри укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Частиною 4 ст. 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про те, що частка у спірній квартирі, вартість якої дорівнює 180000,00 грн на час придбання квартири є особистою власністю ОСОБА_2 .
Загальна вартість квартири АДРЕСА_1 , за договором купвлі-продажу від 05.01.2019 року складає 490000,00 грн.
Такими чином спільною сумісною власністю є 490000,00-180000,00=310000,00 грн.
Кожному з подружжя при розподілі майна належить право на Ѕ частку.
Такими чином 310000,00 грн : 2 = 155000,00 грн
Виходячи з вартості частка у квартири АДРЕСА_1 , яка має належати ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя повинна складати 155/490 *155/490 =31/98.
5
З урахуванням того, що спірна квартира придбана частково за рахунок коштів які належали ОСОБА_2 особисто, його частка у цієї квартирі дорівнює 180/490 (особиста власність)+155/490 (частка у спільному майні подружжя)=335/490. 335/490=67/98.
5
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матір'ю відповідача було подаровано 490000,00 грн за договором дарування судова колегія відхиляє, погоджуючись з мотивами суду першої інстанції.
Відповідо до ч. 1, п.3 ч.2, ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2020 року змінити.
В порядку розподілу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/98 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 31,4 кв.м., житловою площею 16,5 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 67/98 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 31,4 кв.м., житловою площею 16,5 кв.м. в порядку поділу майна подружжя.
Зменшити розмір судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до 1713 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1739 (одну тисячу сімсот тридцять дев'ять) гривень 19 (дев'ятнадцять) копійок судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, встановлених частиною третьою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді І.В. Бурлака
Н.П.Пилипчук
Повний текст судового рішення складено 16 грудня 2020 року.