іменем України
09 грудня 2020 року
м. Харків
справа № 645/4064/20
провадження № 22-ц/818/4650/20
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Кравченко О.О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - ОСОБА_2 ,
зацікавлені особи - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2020 року в складі судді Бабкової Т.В.,
16 липня 2020 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факту народження.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, у м. Свердловськ Луганської області, у пологовому відділенні Свердловської центральної міської багатопрофільної лікарні. Батьком дитини є ОСОБА_3 , з яким ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі не перебуває, однак проживає однією родиною. ОСОБА_3 встановив батьківство відносно дитини ОСОБА_4 Відділом запису актів цивільного стану Свердловського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки зроблено актовий запис № 213 від 26 червня 2020 року про народження ОСОБА_4 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , де у графі мати значиться « ОСОБА_1 », а у графі батько - « ОСОБА_3 ». Однак отримавши свідоцтво про народження на тимчасово окупованій території України, ОСОБА_1 не має можливості з об'єктивних причин зареєструвати народження дитини на території України. Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідне для державної реєстрації про народження дитини. Зазначала, що вона звернулась до відділу реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області з вимогою зареєструвати народження дитини, але їй було відмовлено.
З урахуванням викладеного, просила суд встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свердловськ Луганської області, у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Червонопартизанськ Луганської області, громадянки України, та батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Червонопартизанськ Луганської області, громадянина України.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту народження задоволено частково. Встановлено факт народження ОСОБА_1 , громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свердловськ Луганської області, дитини жіночої статі - дівчинки. Зобов'язано відповідний підрозділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області здійснити державну реєстрацію народження дитини жіночої статі - дівчинки, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свердловськ Луганської області, ОСОБА_1 , громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення встановлення факту народження мотивоване тим, що якщо реєстрація народження дитини, народженої в іншій державі, не була проведена компетентним органом такої держави або дипломатичним представництвом чи консульською установою України, підставою для проведення державної реєстрації в Україні є медичний документ іншої держави, що підтверджує факт народження дитини, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження данною жінкою. Разом з тим суд зазначив, що питання щодо походження дитини та надання дитині прізвища, ім'я та по батькові відноситься до компетенції органів реєстрації актів цивільного стану у відповідності до положень статті 122, 145-147 СК України.
17 серпня 2020 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції встановив не факт народження особи - дитини ОСОБА_4 , а факт народження особою - ОСОБА_1 дитини жіночої статі. Згідно з частиною третьої статті 317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Суд встановив прізвище, ім'я та по батькові особи, яка народилася, дані про її батька, якого залучив до участі у справі в якості заінтересованої особи, але у порушення вимог зазначеної норми закону не зазначив ці дані у резолютивній частині рішення, та вказує на те, що питання щодо походження дитини та надання дитині прізвища, ім'я та по батькові відноситься до компетенції органів реєстрації актів цивільного стану у відповідності до положень статей 122, 145-147 Сімейного Кодексу України (далі - СК України). Але діючі нормативно - правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту народження на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту народження в позасудовому порядку. Посилається на практику Європейського суду з прав людини та на Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція). Крім того, суд першої інстанції зобов'язав відповідний підрозділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області здійснити державну реєстрацію народження дитини, якого не існує.
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначені вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебуває з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_4 .
В свідоцтві про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , виданому 26 червня 2020 року відділом запису актів цивільного стану Свердловсього міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 9).
ОСОБА_3 визнаний батьком дитини з присвоєнням донці прізвища ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про встановлення батьківства серії НОМЕР_2 , виданим 26 червня 2020 року відділом запису актів цивільного стану Свердловсього міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки на підставі актового запису № 47 (а. с. 9).
ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 звернулась до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою про проведення державної реєстрації народження дитини, однак у проведенні державної реєстрації було відмовлено оскільки на підтвердження факту народження заявницею надано документ, що виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а. с. 12).
Згідно з частиною першою та третьою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Статтею 18 ЦПК України передбачено, що рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про народження дитини, зразка, встановленого у державі Україна.
Згідно з частиною першою статі 144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
У відповідності до наказів Міністерства юстиції України № 246/7 від 25 листопада 2014 року та № 935/5 від 17 червня 2014 року всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України, повинні були переміститися з тимчасово непідлеглих територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, тому всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались з 01 грудня 2014 року, вважаються недійсними.
Статтею першою 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Заявницею на обґрунтування своїх вимог надані медичне свідоцтво про народження дитини та свідоцтво про народження ОСОБА_4 у ОСОБА_3 (батька) та ОСОБА_1 (матері), видане відділом запису актів цивільного стану Свердловсього міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, за актовим записом № 213.
Вказані документи, видані органом, що непідконтрольний державній владі України, є недійсними і не створюють правових наслідків.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Частиною 4 статті 49 ЦК України передбачено, що реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.
Відомості про народження особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини четвертої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, документи, що підтверджують факт народження дитини.
Відповідно пункту 7 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Під час ухвалення рішення суд першої інстанції не врахував, що визначальним для правильного вирішення заяви ОСОБА_1 є не факт народження нею дитини, а факт народження дитини, однак в цьому питанні існує законодавча прогалина, оскільки дитина народилася на тимчасово окупованій території України.
З точки зору практики Європейського суду реалізація прав та свобод людини не може бути поставлена в залежність від недосконалості національного законодавства.
В цьому разі єдиною підставою для державної реєстрації народження є відповідне рішення суду.
До уваги слід брати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Others v. Moldova and Russia), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами охорони здоров'я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Відповідно до статті 7 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дійсно, для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про встановлення факту народження дитини жіночої статі ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свердловськ Луганської області, у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Червонопартизанськ Луганської області, громадянки України, та батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Червонопартизанськ Луганської області, громадянина України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2020 року - скасувати та ухвалити нову постанову.
Заяву ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Свердловськ Луганської області, у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Червонопартизанськ Луганської області, громадянки України, та батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Червонопартизанськ Луганської області, громадянина України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2020 року.
Головуючий - А.В. Котелевець
Судді - О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина