Справа № 610/700/20 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/3721/20 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Розбій
07 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скарго обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2020 року про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 ,-
Вказаною ухвалою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю сел. Савинці Балаклійського району Харківської області, громадянину України, не одруженому, який офіційно не працює, з професійно - технічною освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 1) вирокомБалаклійського районного суду Харківської області від 29.01.2009 за ч.1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі; за ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14.05.2014 від відбування покарання звільнений 22.05.2014 умовно-достроково на невідбуту його частину 1 рік 1 місяць 29 днів; 2) вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 04.07.2019 за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі та звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 рік не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України,
який органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24 грудня 2020 року, без визначення розміру застави.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав на те, що ризики переховування обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати. Суд взяв до уваги, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, у тому числі особливо тяжкого, судимості за які не зняті і не погашені у встановленому законом порядку, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в період відбування покарання з випробуванням. При цьому судом врахована тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також те, що обвинувачений не має місця роботи та законних джерел доходів, міцних соціальних зв'язків.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати та застосувати до нього домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.
Обвинувачений посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали. Вказує, що ризики, заявлені прокурором, ним не доведені та не знайшли свого підтвердження у суді. Розгляд клопотання прокурора носить формальний характер. Судом не доведена неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу. Вважає, що суд проігнорував ту обставину, що його дії неправильно кваліфіковані.
Також апелянт вважає, що відповідно до Практики ЄС з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою, повинно містити детальне обґрунтування ризиків, що не було зроблено прокурором та судом. Суд продовжує обраний запобіжний захід з посиланням на одні і ті ж самі підстави.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий за вчинення умисних злочинів, у тому числі особливо тяжкого, відбував покарання у місцях позбавлення волі, що беззаперечно свідчить про стійку антисоціальну поведінку обвинуваченого, який на шлях виправлення не став, знову вчинив злочин в період іспитового строку, маючи не зняті та не погашені судимості.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченому, даних про його особу - неодноразово судимий, не має місця роботи та законних джерел доходів, а також міцних соціальних зв'язків, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої.
Аналізуючи посилання обвинуваченого на неправильну кваліфікацію інкримінованих йому дій, колегія суддів зазначає, що питання щодо винуватості чи невинуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення, вирішується судом при ухваленні остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з'ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.
Також колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст. 177, ст. 178, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2020 року про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді -