Постанова
Іменем України
09 грудня 2020 року
м. Харків
справа № 641/6745/20
провадження № 22-ц/818/5304/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Кругової С.С., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О.,
Учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу
за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу судового припису,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 вересня 2020 року, ухвалене суддею Ященко С.О., в залі суду в м. Харкові,
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису.
В обґрунтування заяви посилається на те, що вона з 04 липня 2014 року по 29 липня 2020 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від шлюбу має спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, протягом останніх років сімейне життя не ладилось і постійно погіршується. У травні 2020 року шлюбні відносини фактично було припинено у зв'язку з регулярним вчиненням ОСОБА_2 насильства в сім'ї, зокрема вона вимушена була залишити місце спільного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , при тому, що зазначена квартира належить заявниці на праві приватної власності. Таким чином, з 23 травня 2020 року і по теперішній час вона проживає з сином окремо від ОСОБА_2 , у своєї подруги ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки через страх за своє життя та за життя своєї малолітньої дитини, через постійний моральний тиск не може проживати у належній їй квартирі. І після розірвання шлюбу вона зазнає постійного психологічного тиску з боку ОСОБА_2 . На її адресу від нього постійно надходять погрози, як в телефонних розмовах, так і в текстових повідомленнях. Крім того, ОСОБА_2 неодноразово застосовував як до неї так і до осіб, які намагалися її захистити, фізичне насильство. Так, 23 травня 2020 року під час сварки між нею та колишнім чоловіком ОСОБА_2 на дитячому майданчику, що знаходиться біля будинку № 139 по вул. Ньютона у м. Харків, останній, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та вбивством, після чого вдарив. З метою захисту та припинення протиправних дій ОСОБА_2 нею було викликано поліцію та подано до Слобідського ВП ГУНП в Харківській області заяву про вчинення насильства в сім'ї, яку було зареєстровано в ЖЄО за № 11845 від 23.05.2020 року. В результаті розгляду даної заяви з ОСОБА_2 була проведена профілактична бесіда, складений протокол за ст. 173-2 КУпАП, за яким 04 червня 2020 року постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі № 641/4197/20 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї.
Факт переїзду для проживання до подруги лише більше розпалив агресію ОСОБА_2 , він систематично почав писати заявниці текстові повідомлення негативного спрямування, у нього часто спостерігалися різкі перепади настрою, натомість вона всіляко намагалася йти йому на зустріч та не чинила перешкод у спілкуванні з сином. Під час такої зустрічі 05.08.2020 року внаслідок дії ОСОБА_2 вона змушена була викликати поліцію. Співробітники поліції, які приїхали на виклик, склали терміновий обмежувальний припис стосовно кривдника (серія АА № 012317 від 05.08.2020 року р.), яким ОСОБА_2 було заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Зрештою, ОСОБА_2 наступного ж дня 06.08.2020 року порушив вказаний припис, почав дзвонити заявниці посеред ночі та писати текстові повідомлення.
У зв'язку із чим просить видати обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк 6 місяців щодо: заборони перебування в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ; усунення перешкоди в користуванні майном - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що є особистою приватною власністю ОСОБА_1 ; заборони наближення на 50 м до місця проживання (перебування), та роботи, навчання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; заборони особисто і через третіх осіб розшукувати Заявника, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборони ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено частково. Видано обмежувальний припис, яким заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : 1) перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ; 2) наближатися на 50 метрів до місця проживання та роботи ОСОБА_1 .
Встановлено строк дії обмежувального припису 6 (шість ) місяців
В решті заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано, що заявником ОСОБА_1 не надано доказів про вчинення ОСОБА_2 насильства в сім'ї. Судом першої інстанції не досліджено особистість ОСОБА_2 , в матеріалах справи відсутні характеристики відносно останнього. Зазначає, що судом не було враховано, що ОСОБА_2 працює, спиртні напої не вживає, судимостей не має, на обліку у нарколога, психіатра не знаходиться. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, не надана обґрунтована оцінка ризиків вчинення насильства заінтересованою особою, настання тяжких та особо тяжких наслідків його вчинення. Зазначає, що він не заперечує той факт, що між ним та ОСОБА_1 існує житловий спір. Крім того, зазначає, що він не може користуватися своїм житлом, засобами гігієни, ліками, одягом, продуктами харчування, це перешкоджає йому у виконанні правил карантину та становить загрозу його життю.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що заявником доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт неодноразового вчинення колишнім чоловіком ОСОБА_2 відносно неї домашнього насильства та ризик настання тяжких наслідків у разі повторного застосування насилля до ОСОБА_1 .
Судова колегія не погоджується із висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 04.07.2014 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.07.2020 року по справі №641/3543/20 вказаний шлюб розірвано.
Згідно з копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідною відміткою в її паспорті.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 14.01.2010 року, копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.02.2010 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 на праві приватної власності належить ОСОБА_6 .
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.06.2020 року по справі №641/4197/20 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП. Зокрема, у постанові зазначено, що 23.05.2020 близько 13-50 години ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході якої висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, тим самим спричинив домашнє насилля.
05.08.2020 року працівниками поліції відносно ОСОБА_2 складено терміновий заборонний припис Серія АА № 012317, яким йому заборонено у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 . Уповноваженою особою встановлено, що 05.08.2020 року ОСОБА_2 вчинив сварку з ОСОБА_1 .
Відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеного 05.08.2020 року інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 УПП в Харківській області лейтенантом поліції Швед К.Д., відносно кривдника ОСОБА_2 по відношенню до постраждалої особи ОСОБА_1 , поліцейським рівень небезпеки визначено як низький.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
У той же час згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Статтею 16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено ведення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі (далі - Реєстр) - це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Реєстр ведеться з метою: 1) захисту життєво важливих інтересів постраждалих осіб, зокрема постраждалих дітей; 2) попередження повторних випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі; 3) забезпечення здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі; 4) надання комплексної та своєчасної допомоги постраждалим особам суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі; 5) обліку випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі; 6) координації діяльності суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі.
ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що між ним та ОСОБА_1 існує спір з приводу його права користування квартирою, в якій він зареєстрований та проживає та з приводу порядку його участі у вихованні дитини.
Матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 в результаті сварки з ОСОБА_2 були отримані тілесні ушкодження.
Установивши, що відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеного відносно кривдника ОСОБА_2 по відношенню до постраждалої особи ОСОБА_1 , поліцейським рівень небезпеки визначено як низький, ураховуючи, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 завдав їй тілесних ушкоджень, оцінивши ризики продовження та повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 .
Матеріали справи не містять доказів того, що існують ризики настання тяжких або особливо тяжких наслідків домашнього насильства, тому застосування обмежень, які фактично позбавляють ОСОБА_2 житла на 6 місяців - не є обґрунтованими.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 вересня 2020 року - скасувати, ухвалити нове.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - відмовити в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П.Пилипчук
Судді - С.С. Кругова
О.Ю. Тичкова