Справа № 642/1311/20 Головуючий суддя І інстанції Пашнєв В. Г.
Провадження № 22-ц/818/4004/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
02 грудня 2020 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого - Яцини В.Б., (суддя-доповідач),
суддів - Бурлака І.В., Котелевець А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 червня 2020 року із запереченнями проти ухвал Ленінського районного суду м. Харкова від 25 березня 2020 року та від 29 травня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Пашнєвим В.Г., по цивільній справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
встановив :
05 березня 2020 року Головне управління Державної податкової служби у Харківській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. Державну службу з останньою було припинено на підставі наказу Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 15.05.2017 №124-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Вказав, що відповідно до списку перерахування в банк № 113 ОСОБА_1 19.12.2017 на виконання рішення суду по справі № 820/2304/17 виплачено 134006,13 грн (нарахована сума: 151838,4 + 14812,85 = 166651,25; утримані податки та збори, у т.ч. профвнески: 32645,12 сума до виплати: 166651,25-32645,12= 134006,13).
Зазначив, що постановою Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 820/2304/17 касаційну скаргу Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області задоволено, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017, ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.08.2019 у справі № 820/2304/17, право ОСОБА_1 на отримання середнього заробітку за час відсторонення від посади підлягає реалізації у інший спосіб.
Тому, у спірних правовідносинах підстава, на якій ОСОБА_1 отримала грошову виплату, відпала, оскільки судом касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій були скасовані.
На підставі вищевикладеного, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області просило суд стягнути з відповідачки 134006,13 грн., як безпідставно отриманих коштів.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 червня 2020 року позовні вимоги задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 25 березня 2020 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 29 травня 2020 року та рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 червня 2020 року скасувати, і у задоволенні позову відмовити.
Вказала, що кошти в сумі 134006,13 грн. отримані за наслідками виконання судового рішення по справі 820/2304/17. Тому вважати вказані кошти безпідставно отриманими немає підстав.
Зазначила, що відповідно до ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата, і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, тощо надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена добровільно, за відсутності рахункової помилки та недобросовісності з боку набувача.
Також вказала, що даний спір вже було вирішено в порядку КАС України, а саме 01.10.2019 ГУ ДПС України зверталось до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про поворот виконання судового рішення, в якому просило в порядку повороту виконання стягнути з неї на користь ГУ ДПС України в Харківській обл. суму коштів, яка була безпідставно стягнута в ході виконання рішення у справі №820/2304/17. Ухвалою Харківського окружного апеляційного суду від 09.10.2019, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, у задоволенні заяви відмовлено, з тих підстав, що висновки суду касаційної інстанції про відмову в задоволенні позову не ґрунтуються на тому, що позивачем було повідомлено завідомо неправдиві відомості або підроблені документи, як це передбачено вимогами ч.1 ст.381 КАС України для повороту виконання судового рішення.
Зазначила, що відповідно до судової практики Верховного суду цей спір підлягає вирішенню у адміністративному судочинстві, і суд помилково дійшов висновку про відкриття провадження у справі в порядку цивільного судочинства. Під час розгляду справи представник відповідача ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України цей спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, однак ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29 травня 2020 року клопотання про закриття провадження у справі було залишено без задоволення.
Апелянт просила застосувати при розгляді справи правові висновки, викладені, у постановах Верховного Суду 02 лютого 2018 року у справі 556/1231/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 174/406/16-ц, від 07 березня 2018 року у справі № 517-186/17, від 28 березня 2018 року у справі 173/166/17, від 25 квітня 2018 року у справі 524/2029/17, від 03 травня 473/2859/17, від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15, від 26 червня 2018 року у справі № 174/404/16-ц, а також - просить врахувати постанову Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного суду від 06 травня 2020 року у справі №753/22781/17 (провадження № 61-17614св19).
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної податкової служби у Харківській області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 червня 2020 року-залишити без змін.
Вказало, що підстав для розгляду даного спору в адміністративному судочинстві відсутні, оскільки у даному випадку мова йде про стягнення з відповідача надмірно виплачених відповідачу коштів, тобто предметом розгляду даної справи є повернення безпідставно набутих платежів, а не питання прийняття на публічну службу, звільнення з неї чи її проходження.
Зазначило, що відповідач помилково ототожнює поняття «добровільна сплата заробітної плати» та «добровільне виконання судового рішення». Рішенням суду у справі №820/2304/17 Східну ОДПІ було зобов'язано виплатити відповідні суми ОСОБА_2 , а оскільки у подальшому постановою Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 820/2304/17 касаційну скаргу Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було задоволено та скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017, та було ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Тому відпала підстава, на підставі якої ОСОБА_1 отримала грошову виплату.
Вказало, що відповідно до ч.1 ст.381 КАС України ГУ ДПС у Харківській області на поворот виконання судового рішення законодавчо обмежене, і не позбавляє позивача права визначеного ст.1212 ЦК України звернутись із позовом про стягнення безпідставно набутого майна.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду не відповідає у повній мірі.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що виплата на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 134006,13 грн проводилася роботодавцем не на добровільних засадах, а з метою виконання судового рішення у справі № 820/2304/17, тож після скасування такого рішення суду у касаціному порядку підлягає поверненню на користь позивача.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким рішенням суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, правонаступником якої на теперішній час відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 296 та від 19 червня 2019 року № 537 виступає Головне управління ДПС у Харківській області залі - ГУ ДПС у Харківській області). Державну службу з останньою було припинено на підставі наказу Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 15.05.2017 №124-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
На розгляді в судах перебував спір за позовом ОСОБА_1 до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, в якому вона просила стягнути на свою користь середній заробіток за час відсторонення від посади у зв'язку із обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення за період з 03.06.2013 по 01.06.2017 сумі 151838,4 грн, грошову компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 14812,85 грн та моральну шкоду у сумі 10000 гривень (справа № 820/2304/17).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі №820/2304/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017, позов ОСОБА_1 задоволено в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час відсторонення від посади та грошової компенсації за невикористані відпустки.
Судове рішення по справі № 820/2304/17 було виконано відповідачем шляхом видання наказу від 14.12.2017 № 34-ф, відповідно до якого ОСОБА_1 підлягають нарахуванню і виплаті вищевказані грошові суми.
Відповідно до списку перерахування в банк № НОМЕР_1 ОСОБА_1 19.12.2017 на виконання рішення суду по справі № 820/2304/17 виплачено 134006,13 грн (нарахована сума: 151838,4 + 14812,85 = 166651,25; утримані податки та збори, у т.ч. профвнески: 32645,12; сума до виплати: 166651,25-32645,12= 134006,13).
Постановою Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 820/2304/17 касаційну скаргу Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області задоволено, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017, ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у згаданій постанові від 07.08.2019 у справі № 820/2304/17, право ОСОБА_1 на отримання середнього заробітку за час відсторонення від посади підлягає реалізації у інший спосіб, а саме: в порядку передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 р. №266/94-ВР, з наступними змінами. З роботодавця може бути стягнутий втрачений державним службовцем заробіток за час незаконного відсторонення від посади виключно у випадку, якщо таке відсторонення здійснювалося в межах дисциплінарного провадження за рішенням керівника державної служби (суб'єкта призначення).
З огляду на викладене, суд розглянувши спір в цій справі вважав, що грошову суму в розмірі 134006,13 грн ОСОБА_1 набула від держави безпідставно.
Ухвалою з питань повороту виконання судового рішення Харківським окружним адміністративним судом було відмовлено ща відсутності підстав, передбачених ч. 1 ст. 381 КАС України, оскільки висновки суду касаційної інстанції про відмову в задоволенні позову не ґрунтуються на тому, що позивачем було повідомлено завідомо неправдиві відомості або підроблені документи.
Таким чином, заперечення відповідача в частині того, що ухвалою Харківського окружного апеляційного суду від 09.10.2019, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, даний спір вже вирішений, суд не бере до уваги, оскільки в даному випадку суд не вирішує повторно питання повороту виконання судового рішення, як це було вирішено в порядку КАС України, предметом даного позову є стягнення безпідставно набутих коштів, що передбачено ст. 1212 ЦК України.
Суд першої інстанції таким чином вважав, що у спірних правовідносинах підстава, на якій ОСОБА_1 отримала грошову виплату в сумі 134006,13 грн відпала, оскільки судом касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій у справі № 820/2304/17 були скасовані. Зазначена обставина, відповідно, породжує для останньої обов'язок повернути роботодавцеві ці грошові кошти.
Однак при цьому суд не взяв до уваги заперечення відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, а саме, що безпідставно набута заробітна плата не підлягає поверненню відповідно до п. 1ч.1 ст.1215 ЦК України, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Сума заробітку, на отримання якого працівник може набути право внаслідок відсторонення від посади на час здійснення кримінального провадження, є заробітною платою в розумінні ст. 1 Закону України «Про оплату праці». Той факт, що така заборгованість визначається як збитки, на відшкодування яких працівник може набути право на підставах, встановлених Законом № 266/94-ВР, не змінює правову природу (підстави) їх виплати.
Не впливає на добровільний характер проваденої позивачем виплати на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 134006,13 грн той факт, що це відбулося після ухвалення судового рішення у справі № 820/2304/17 про стягнення цих коштів, оскільки за своїм змістом рішення суду лише вирішує спір відповідно до існуючих норм права і не є джерелом права, на підставі якого відповідач набула право на спірні грошові виплати.
При цьому мотиви скасування касаційним судом рішень попередніх інстанцій стосувалися лише формальних підстав, пов'язаних з відсутності у суду належної компетенції (юрисдикції) для розгляду такого спору та ефективності вибраного позивачем способу захисту порушеного права. Такі правові проблеми полягають вирішенню за допомогою принципу правової визначеності та пропорційності цивільного судочинства, ст. 10, 11 ЦПК України, які в контексті завдання, мети цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) не допускають домінування процесуальної форми над змістом розглянутого матеріально-правового спору.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:
заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 отримала невиплачену за час незаконного усунення від виклонання службових обов'язків заробітну плату та компенсацію за невикористані відпустки на суму 134006 грн 13 коп. Підставою для такого набуття була Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі №820/2304/17, залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017, якою позов ОСОБА_1 було задоволено в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час незаконного відсторонення від посади та грошової компенсації за невикористані відпустки. Указана підстава для набуття відповідачкою спірних коштів за рахунок позивача не відпала у зв'язку зі скасування цього рішення постановою Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 820/2304/17, якою касаційну скаргу Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було задоволено, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017, ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, як помилково вирішив суд першої інстанції.
Відповідно до принципів правової визначеності, як елементу принципу верховества права, та пропорційності, ст.ст. 10,11 ЦПК України, скасування касаційним судом судових рішень попередніх інстанції з формальних мотивів, які не вирішують спір по суті, не свідчить про відсутність правових підстав для стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за ненадану відпустку. Лише після остаточного розгляду такого спору компетентним за вищевказаними висновками касаційного суду судом, можна встановити безпідставність проведених відповідачем виплат, які були добровільно, а не в порядку примусового виконання сплачені ОСОБА_1 .
Колегія суддів також зважає на те, що у даному випадку втручання у захищене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950р. право власності ОСОБА_1 на отримані грошові кошти відповідно до доктрини ultra vires не лише не було здійснено судом на умовах, передбачених, законом, воно також не відповідає інтересам суспільства, згідно ст. 8 Констиуції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, і тому є непропорційним.
Таким чином, доводи скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального і процесуального права, внаслідок чого відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржене рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.259, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 червня 2020 року із запереченнями проти ухвал Ленінського районного суду м. Харкова від 25 березня 2020 року та від 29 травня 2020 року - задовольнити
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 червня 2020 року - скасувати.
У задоволенні позову Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 15 грудня 2020 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді І.В.Бурлака.
А.В.Котелевець.