Справа № 529/579/20
Провадження № 2/529/170/20
04 грудня 2020 року Диканський районний суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Петренко Л.Є.
при секретарі Скрипник Р.А.
з участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 коштів за договором позики, в сумі 140 000 грн. та судових витрат.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 22.08.2019 передала відповідачеві ОСОБА_3 кошти в сумі 140 000 грн., які він зобов'язався повернути до 01.02.2020, про що останнім була написана власноручно розписка, тобто відповідно до ст.. 1046 ЦК України - між нею та останнім укладено договір позики. Однак, відповідач ОСОБА_3 у встановлений строк, грошові кошти не повернув, що і слугувало підставою звернення до суду з вказаним позовом.
01.09.2020 ухвалою судді відкрито провадження по справі та визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
21.09.2020 відповідач ОСОБА_3 подав заперечення на позов, у якому вказав, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнає та проти них заперечує, оскільки з останньою не знайомий та з нею жодного разу не зустрічався. При цьому, зазначив те, що він не заперечує, що вказана боргова розписка ним була написана власноручно, однак не позивачеві, а ОСОБА_4 у якого він, як у менеджера ТОВ «Українське зерно», здійснював купівлю товару у борг. Тому, ОСОБА_5 змусив його написати вказану розпису, однак від останнього та від позивача ОСОБА_1 він жодних коштів не отримував .
Крім цього, відповідач ОСОБА_3 у своєму заперечені наголошує на тому, що він 19.06.2020 не отримував вимоги про повернення ним коштів.
В свою чергу позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь у якій пояснила, що грошові кошти відповідач ОСОБА_3 отримав на підставі написаної ним власноручно розписки. А заперечення відповідача щодо їхнього знайомства є лише намаганням уникнути відповідальності, жодного примусу до нього не застосовано. Окрім іншого, також позивач ОСОБА_1 пояснює, що наявність у неї боргової розписки свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань. Належних та допустимих доказів, які підтверджували заперечення ОСОБА_3 , останнім не подано.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові, при цьому пояснила, що вона знайома з відповідачем ОСОБА_3 з 2018 року, знає його як колегу по бізнесу. До неї він звернувся з проханням позичити грошові кошти влітку 2019 року. 22.08.2020 в смт. Диканька Полтавської області, вона в автомобілі йому передала 140 000 грн, які він зобов'язався повернути до 01.02.2020, про що ним була написана розписка, однак до визначеної дати ОСОБА_3 їй коштів не повернув. Надіслана письмова вимога на його адресу ним проігнорована, яка йому надсилалась простою кореспонденцією.
Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні просили стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму заборгованості за договором позики 140 000 грн. та сплачений позивачем судовий збір.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, однак подав заяву про проведення такого у його відсутність, а при вирішення спору просить суд врахувати обставини зазначені ним у запереченні.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Полив'янової К.М. дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками - ст.. 1046 ЦК України
Частина 2 ст. 1047 ЦК України передбачає, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.
Крім того, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором - ч. 1 ст. 1049 ЦК України.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
З дослідженого безпосередньо в судовому засіданні оригінала боргової розписки вбачається, що відповідач ОСОБА_3 22.08.2019 отримав від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 14 000 грн., які зобов'язується повернути в строк до 01.02.2020.
Власноручне написання такого документу визнано і самим відповідачем ОСОБА_3 ..
Загалом, з вказаного документу - боргової розписки, вбачається наявність між сторонами боргових зобов'язань у вигляді договору позики зі змісту встановлений факт передачі відповідної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Позичальник - відповідач ОСОБА_3 у добровільному порядку не повернув суму боргу, а тому сума позики підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем ОСОБА_3 не подано суду жодних доказів на підтвердження його позиції щодо того, що кошти ним в борг у ОСОБА_1 не отримувалися, та що розписка про отримання коштів написана ним під тиском, або ж з примусу.
Отже, враховуючи вище викладене, а також те, що боргова розписка від 22.08.2019 підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів ОСОБА_3 та виникнення у нього обов'язку в їх поверненні, який ним в свою чергу не виконано, оскільки оригінал боргової розписки знаходився у позивача по справі, тому з сукупності вказаних підстав, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за договором позики в сумі 140 000 грн.
Згідно вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача в розмірі 1 400 грн.
Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики в сумі 140 000 (сто сорок тисяч) грн. та понесені судові витрати в сумі 1 400 (одна тисяча чотириста) грн. 00 коп., всього 141 400 грн. (сто сорок одна тисяча) 400 грн.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 07.12.2020
Головуюча Л.Є. Петренко