Справа №393/470/19 провадження № 2/403/53/20
15 грудня 2020 року смт.Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Остапенко Н.М.,
з участю:
представника позивача Бойка О.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в смт.Устинівка в режимі відеоконференції подану під час підготовчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вікторія», ОСОБА_2 про визнання неукладеним договір оренди землі та скасування його державної реєстрації, заяву представника позивача про збільшення позовних вимог,-
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вікторія» (далі - ФГ «Вікторія»), ОСОБА_2 про визнання неукладеним договір оренди землі від 19.12.2016 року щодо земельної ділянки площею 7,56 га., кадастровий номер 3523481300:02:000:0148, розташованої на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, та скасування його державної реєстрації.
27.11.2020 року до закінчення підготовчого засідання представником позивача до суду була подана позовна заява про визнання недійсним договору оренди землі (в новій редакції), в якій представник прохав суд: визнати недійсним договір оренди землі, укладений 19.12.2016 року від імені ОСОБА_1 його представником за довіреністю ОСОБА_2 з ФГ «Вікторія» в особі голови Журавля П.П. щодо земельної ділянки площею 7,56 га., кадастровий номер 3523481300:02:000:0148, розташованої на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області; зобов'язати відповідача ОСОБА_2 надати позивачу звіт про виконання доручення за довіреністю, посвідченою 29.03.2010 року приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Саяпіною І.Г.; та негайно передати позивачу, як довірителеві, все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Ухвалою суду від 27.11.2020 року позовну заяву представника позивача про визнання недійсним договору оренди землі (в новій редакції) залишено без руху для виконання ним вимог п.п.2, 3, 4, 5, 8 ч.3 ст.175 та ч.4 ст.177 ЦПК України.
11.12.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача на виконання ухвали від 27.11.2020 року надійшла заява про збільшення позовних вимог (дата здачі на пошту 10.12.2020 року), відповідно до якої представником були пред'явлені дві позовні вимоги, які не були викладені ним в первинній редакції позовної заяви, а саме: 1) визнати недійсним договір оренди землі, укладений 19.12.2016 року від імені ОСОБА_1 його представником за довіреністю ОСОБА_2 з ФГ «Вікторія» в особі голови Журавля П.П. щодо земельної ділянки площею 7,56 га., кадастровий номер 3523481300:02:000:0148, розташованої на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області; 2) стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 отриману у ФГ «Вікторія» під час виконання доручення за довіреністю, посвідченою 29.03.2010 року приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Саяпіною І.Г., орендну плату за оренду вказаної земельної ділянки у сумі 18595 грн.50 коп..
В підготовчому засіданні представник позивача підтримав подану ним заяву про збільшення позовних вимог та прохав суд прийняти її до розгляду. Суду пояснив, що вказана заява стосується саме збільшення позовних вимог, оскільки до вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, ним було додано позовну вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача ОСОБА_2 отриманої ним на виконання доручення орендної плати. При цьому сам предмет позову не змінився, виходячи з того, що визнання договору неукладеним є однією із форм визнання договору недійсним. В судове засідання представник відповідачів - адвокат Заболотній П.Л. не з'явився. Згідно направленого на електронну адресу суду письмового заперечення вважав зміст поданої представником позивача заяви про збільшення позовних вимог такою, що не відповідає положенням ч.3 ст.49 ЦПК України та позиціям Верховного Суду, оскільки ставлячи питання про збільшення позовних вимог, останній, фактично, звернувся до суду з іншим позовом.
Підготовче засідання проведено без участі позивача, відповідачів та їх представника з урахуванням положень ч.1 ст.198, ч.1 ст.223 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зміст поданої ним заяви про збільшення позовних вимог, суд при вирішенні питання про можливість прийняття її до розгляду, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч.1 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, крім іншого, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (п.п.4, 5 ч.3, ч.6 ст.175 ЦПК України).
З огляду на викладене, позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується така вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право також змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (ч.3 ст.49 ЦПК України).
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 року у справі №925/185/19, від 23.01.2020 року у справі №925/186/19).
Судом встановлено, що за змістом позовної заяви в первинній редакції, представник позивача прохав суд визнати неукладеним договір оренди землі від 19.12.2016 року щодо земельної ділянки площею 7,56 га., кадастровий номер 3523481300:02:000:0148, розташованої на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, та скасувати його державну реєстрацію.
Після збільшення позовних вимог представник позивача змінив поданий ним до суду позов, виключивши з нього раніше заявлені позовні вимоги про визнання договору оренди землі неукладеним та скасування його державної реєстрації, та зазначивши в ньому дві нові позовні вимоги наступного змісту:
- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 19.12.2016 року від імені ОСОБА_1 його представником за довіреністю ОСОБА_2 з ФГ «Вікторія» в особі голови Журавля П.П. щодо земельної ділянки площею 7,56 га., кадастровий номер 3523481300:02:000:0148, розташованої на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області;
- стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 отриману у ФГ «Вікторія» під час виконання доручення за довіреністю, посвідченою 29.03.2010 року приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Саяпіною І.Г., орендну плату за оренду вказаної земельної ділянки у сумі 18595 грн.50 коп..
Судом також встановлено, що фактичними підставами пред'явлення первинного позову є те, що договір оренди землі від 19.12.2016 року суперечить інтересам позивача, його вільному волевиявленню; позбавляє позивача права власності на вказану земельну ділянку з урахуванням його віку 79 років; позивач не надавав своєї згоди на укладення договору оренди землі на строк 49 років, що свідчить про зловмисну домовленість представників позивача ОСОБА_3 та його сина ОСОБА_2 , які діяли в своїх власних інтересах, укладаючи вказаний договір оренди. Одночасно з цим, правовими підставами позову, крім іншого, зазначені: норми ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України, за змістом яких представником позивача зроблений висновок про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення договору на вказаних у ньому умовах та невідповідність його внутрішній волі, що спростовує презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України, та є підставою для захисту порушеного права у спосіб, передбачений ст.ст.215, 216 ЦК України, а також норми ст.232 ЦК України, згідно якої правочин, вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним, а довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Натомість фактичними та правовими підставами позову у поданій до суду заяві про збільшення позовних вимог представником позивача зазначені: 1) на обгрунтування позовної вимоги про визнання договору недійсним - обставини укладення оскаржуваного договору оренди землі від 19.12.2016 року головою ФГ «Вікторія» ОСОБА_3 , який є його учасником (засновником), та його сином ОСОБА_2 , який також є засновником ФГ «Вікторія», внаслідок чого останні, як представники власника земельної ділянки ОСОБА_1 , діяли в своїх інтересах як власники та засновники ФГ «Вікторія», а не в інтересах позивача, як довірителя, що прямо заборонено ч.3 ст.238 ЦК України, та вказує на наявність правових підстав, передбачених ч.1 ст.215 ЦК України для визнання цього правочину недійсним. Одночасно представником позивача при здійсненні нормативно-правової кваліфікації спірних правовідносин сторін в цій частині зазначені, крім загальних норм ст.ст.202, 203, 215, 216 ЦК України, також положення ч.1 ст.237 ЦК України (поняття представництва) та ч.ч.2, 3 ст.238 ЦК України, за змістом яких представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо осіб, встановлених законом; 2) на обгрунтування позовної вимоги про стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача отриманої на виконання доручення за довіреністю орендної плати в сумі 18595 грн.50 коп. - обставини надання відповідачу ОСОБА_2 за довіреністю від 29.03.2010 року повноважень одержувати належні позивачу ОСОБА_1 платежі (у тому числі орендну плату у будь-якій формі); припинення позивачем 25.01.2017 року дії довіреності, посвідченої 29.03.2010 року приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Саяпіною І.Г. та невизнання відповідачем ОСОБА_2 такого припинення, внаслідок чого останній не виконав вимоги п.3 ч.1 ст.1006 ЦК України та не повернув позивачу отримані ним у ФГ «Вікторія» кошти за оренду належної позивачу земельної ділянки. Правовими підставами позову представником позивача зазначені норми ст.ст.1000-1010 ЦК України.
З огляду на викладене, враховуючи, що позовна заява при первинному зверненні представника позивача до суду не містила позовних вимог про визнання договору оренди землі недійсним та стягнення з відповідача ОСОБА_2 отриманої ним на виконання доручення орендної плати, суд приходить до висновку про те, що заявою про збільшення позовних вимог представником позивача був повністю змінений предмет позову, оскільки зазначені ним у поданій до суду заяві про збільшення позовних вимог дві позовні вимоги є новими та не є такими, що доповнюють первинні позовні вимоги чи випливають з них, або збільшують кількісні показники за тими ж вимогами, які були заявлені у поданій до суду позовній заяві.
При цьому наведене представником позивача у заяві про збільшення позовних вимог твердження про те, що позовна вимога про визнання договору оренди землі неукладеним не охоплює обсягу всіх обгрунтувань позову, є неповною та підлягає збільшенню шляхом визнання договору оренди землі недійсним, а також надане ним в підготовчому засіданні пояснення про те, що визнання договору оренди землі неукладеним є однією із форм визнання договору оренди землі недійсним, є помилковим та таким, що не відповідає правовій природі таких понять як «неукладеність договору» та «недійсність договору», їх правовим наслідкам.
Так, судом враховується, що договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, якщо сторони не досягли згоди щодо наведених в ньому умов. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц).
Крім того, змінюючи предмет позову, представником позивача у поданій до суду заяві про збільшення позовних вимог також були змінені і підстави позову шляхом зазначення на обгрунтування позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 19.12.2016 року не положень ст.232 ЦК України, яка визначає правові наслідки правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, та яка була викладена у первинно поданій до суду позовній заяві, а приписів ст.238 ЦК України, за змістом якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він є одночасно. При цьому представник позивача у поданій до суду заяві про збільшення позовних вимог взагалі зазначив про необхідність виключення із правових підстав обгрунтування позову ст.232 ЦК України.
Одночасно з цим, наведена представником позивача позовна вимога про стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача отриманої на виконання доручення за довіреністю орендної плати грунтується на нових та таких, що взагалі не були зазначені ним в первинно поданій до суду позовній заяві положеннях ст.ст.1000-1010 ЦК України з викладенням інших обставин на обгрунтування заявленої вимоги.
Отже, представником позивача також були змінені і підстави первісного позову, що свідчить про одночасну зміну ним предмета і підстав позову.
Вказаний висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 03.08.2020 року у справі №911/2139/19.
При цьому суд не знаходить підстав для застосування положень ст.188 ЦПК України, яка передбачає об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги, з урахуванням того, що таке об'єднання позовних вимог можливе в одній позовній заяві при зверненні особи з позовом до суду, а не шляхом подання позову із новими самостійними позовними вимогами після відкриття провадження у справі.
Можливість об'єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до вже поданого позову чинним ЦПК України також не передбачено.
Крім того, позовні вимоги про визнання договору оренди землі недійсним та стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача отриманої ним орендної плати, викладені в заяві про збільшення позовних вимог, не є похідними від позовних вимог, викладених у первісній редакції позову, оскільки задоволення судом позову в частині визнання договору недійсним та стягнення орендної плати жодним чином не залежить від задоволення позовної вимоги про визнання договору неукладеним та скасування його державної реєстрації.
На підставі викладеного, враховуючи, що подана представником позивача до суду заява про збільшення позових вимог не стосується їх збільшення, а містить одночасно зміну предмета та підстав позову, що не допускається в силу імперативних приписів ч.3 ст.49 ЦПК України, в прийнятті вказаної заяви до розгляду слід відмовити.
Керуючись ст.ст.49, 197, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
Відмовити у прийнятті до розгляду поданої представником позивача - адвокатом Бойком Олегом Вікторовичем заяви про збільшення позовних вимог.
Підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вікторія», ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації продовжити в межах первинних позовних вимог.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Відповідно до ст.353 ЦПК України ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя С.Ю.Атаманова