Справа №359/9840/20
Провадження №2/359/3242/2020
15 грудня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
при секретарі судового засідання Шеремет А.І.,
розглянувши в приміщенні суду у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 28 грудня 1985 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 . Позивач не бажає жити однією сім'єю з відповідачем, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Тому ОСОБА_1 просить суд розірвати шлюб.
ОСОБА_1 не з'явилась у судове засідання. Позивач надіслала заяву (а.с.10), в якій вона підтримує позов та просить розглянути цивільну справу в її відсутності .
Відповідач не з'явився у судове засідання. ОСОБА_2 надіслав заяву (а.с.9), в якій він визнає позов та просить розглянути цивільну справу в його відсутності.
Дослідивши подані письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 28 грудня 1985 року сторони уклали шлюб, зареєстрований у ВЗАГС Бориспільського міськвиконкому Київської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу був зроблений запис за №1545. Ця обставина підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 28 грудня 1985 року (а.с.6).
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного з них.
Як роз'яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Встановлено, що ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 не бажають жити однією сім'єю. Вони не мають жодного наміру вживати заходи, спрямовані на примирення. Ці обставини красномовно свідчать про те, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам обох сторін.
З огляду на це суд вважає, що шлюб, укладений між сторонами, допустимо розірвати.
Відповідно до ч.1 ст.141 та п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, пов'язане з розподілом між сторонами судових витрат. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією №53142447 від 9 грудня 2020 року (а.с.3). Пред'явлений нею позов задоволений в повному обсязі.
З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.1 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений 28 грудня 1985 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у відділі записів актів громадського стану Бориспільського міськвиконкому Київської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу був зроблений запис №1545, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець