Справа № 357/6502/20
2/357/2813/20
Категорія 17
(ЗАОЧНЕ)
16 грудня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович,про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
07.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом обґрунтовуючи тим, що 24.03.2020 року ТОВ «Фінфорс» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою про примусове виконання виконавчого напису. Постановою від 25.03.2020 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження №61638104 з примусового виконання виконавчого напису від 13.03.2020 року №3401, про стягнення з боржника заборгованості у розмірі 11 852,58 грн. на користь ТОВ «Фінфорс», а також стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1185,26 грн. 01.07.2020 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/10346/20 було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №61638104, винесену 25.03.2020 року приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. щодо зверненого до виконання виконавчого напису про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , проте рішення суду не набрало законної сили і виконавче провадження №61638104 знаходиться на стадії виконання. З 02.04.2020 року він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в/ч та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 м. Біла Церква. Отже, його місце проживання та місце роботи свідчить про те, що місцем виконання виконавчого напису є територія м. Біла Церква Київської області. 22.11.2018 року між ним, ОСОБА_1 , та ТОВ «СС ЛОУН» укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 425828-А. Відповідно до п.2.1.1 сума кредиту склала 5500,00 грн. Додатковою угодою №1 від 20.12.2018 року до Договору позики продовжено строк дії даного договору до 18.01.2019 року. 28.03.2019 року між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс» був укладений Договір факторингу №40071779-10, за яким відбулося відступлення права грошової вимоги за Договором позики на суму 11 852,58 грн. на користь ТОВ «Фінфорс». 13.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3401, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс», заборгованості у розмірі 11 852, 58 грн. 24.03.2020 року ТОВ «Фінфорс» звернулося до приватного виконавця Дорошкевич В.Л. із заявою про примусове виконання виконавчого напису. Постановою від 25.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження №61638104 з примусового виконання виконавчого напису від 13.03.2020 року №3401 про стягнення з боржника заборгованості у розмірі 11 852,58 грн. на користь ТОВ «Фінфорс», а також стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1185,26 грн. Також, окремими постановами від 25.03.2020 року у виконавчому провадженні №61638104 було накладено арешти на його майно та кошти. Відповідно до змісту виконавчого напису його вчинено на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. Постановою Кабінету Міністрів №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин». Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів №662 від 26.11.2014 року. Тому, Рішення прийняті на підставі вказаного нормативно-правового акту, не можуть вважатися законними. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками ТОВ «Фінфорс», який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Отже, на підставі документів, наданих відповідачем третій особі із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону. Також, він є військовослужбовцем, з 15.02.2019 року по цей час перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 . Як вбачається з виконавчого напису, стягнення відбувається за період з 28.03.2019 року по 20.01.2020 року, у зв'язку з цим проценти, штрафи та пеня, які в ньому зазначені, не можуть бути нараховані та стягнення з нього, а виконавчий напис вчинено без врахуванням даних обставин. Тому просив визнати виконавчий напис № 3401, вчинений 13.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором 425828-А від 22.11.2018 року в розмірі 11852,58 грн., таким, що не підлягає виконанню.
16.07.2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, після усунення недоліків позову, було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, 24.09.2020 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача, адвокат П'ятецький Сергій Володимирович, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просив позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» в судове засідання свого представника не направило, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності та відзив на позов до суду не подали.
Третя особа - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , згідно посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.12), ОСОБА_1 є військовослужбовцем, із 15.02.2019 року по цей час перебуває на службі у в/ч НОМЕР_1 .
22.11.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 425828-А. Відповідно до п.2.1.1 сума кредиту склала 5500,00 грн. Додатковою угодою №1 від 20.12.2018 року до Договору позики продовжено строк дії даного договору до 18.01.2019 року.
28.03.2019 року між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс» був укладений Договір факторингу №40071779-10, за яким відбулося відступлення права грошової вимоги за Договором позики на суму 11 852,58 грн. на користь ТОВ «Фінфорс».
13.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, був вчинений виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №3401 (а.с.8), щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором 425828-А від 22.11.2018 року у розмірі 11 852, 58 грн.
З даного виконавчого напису (а.с.8), вбачається, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором 425828-А від 22.11.2018 року, укладеним з ТОВ «СС Лоун», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитним договором №40071779-10 від 28.03.2019 року є ТОВ «Фінфорс». Строк платежу за кредитним договором 425828-А від 22.11.2018 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 28.03.2019 року по 20.01.2020 рік. Загальна сума заборгованості 11 852, 58 грн., яка складається: з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5500,00 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 3 712,58 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенею - 2640,00 грн. Виконавчий напис вчинено на підставі ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
25.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61638104 з примусового виконання виконавчого напису від 13.03.2020 року №3401 про стягнення з боржника заборгованості у розмірі 11 852,58 грн. на користь ТОВ «Фінфорс», а також стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1185,26 грн.
01.07.2020 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/10346/20 було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №61638104, винесену 25.03.2020 року приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. щодо зверненого до виконання виконавчого напису про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Однак, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 08.10.2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №640/10346/20, відповідно до якої, апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання протиправними та скасування постанов відмовлено повністю.
Як вбачається з листа Міністерства юстиції України «Щодо вчинення виконавчих написів» (а.с.42-44), Постановою Кабінету України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» було внесено зміни до вказаного Переліку, зокрема щодо можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року по справі №826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку. Передбаченого пунктом 1цьогопереліку)»; доповнити розділ пунктом 1: доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Вказані постанови були опубліковані в Офіційному віснику України. Враховуючи вищевикладене, виконавчі написи можуть вчинятися на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не вбачається за можливе.
21.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадження №61638104 з примусового виконання виконавчого напису від 13.03.2020 року №3401 (а.с.65), з якої вбачається, що звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Військовій частині НОМЕР_1 . АДРЕСА_1 . Здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків, відрахування із заробітної плати, вираховується із суми, що залишається після утримання податків зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ст.78 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як передбачено п.3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Відповідно до п.2-2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до роз'яснень наданих судам у п.13 постанови пленуму ВСУ №2 від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Ради Міністрів України від 12 жовтня 1976 року N 483 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор (з наступними змінами) і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк. (Абзац перший пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95, N 12 ( v0012700-96 ) від 01.11.96 ).
Судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.
Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до 1.1-1.2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та постанові від 10.10.2018 року у справі №405/1015/17.
Судом встановлено, що відповідач не надав приватному нотаріусу Колейчику В.В. необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.
Так, з матеріалів справи вбачається, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу було надано тільки розрахунок заборгованості за договором №425828-А від 22.11.2018 року.
Як було встановлено судом та що підтверджується матеріалами справи (а.с.13), ОСОБА_1 перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 з 15.02.2019 року по цей час.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Так, в статях 1-2 даного Закону закріплені Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.
В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» у постанові від 25.04.2018р. у справі №205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17). У постанові зазначено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014р., після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.
Як вбачається з виконавчого напису, стягнення відбувається за період з 28.03.2019 року по 20.01.2020 року, тобто в цей період позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Тому, суд, критично оцінює розрахунок заборгованості, який ТОВ «Фінфорс» надав приватному виконавцю при вчиненні виконавчого напису.
Згідно ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Аналогічна вимога міститься і в ст. 87 Закону України «Про нотаріат», де зазначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
З вказаного виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172. В редакції від 10.12.2014 року на підставі Постанови КМУ від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, в тому числі п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості», та зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису - 13.03.2020 року керувався пунктом Переліку, який був незаконним та не чинним, отже нотаріус повинен був відмовити ТОВ «Фінфорс» у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, тому підлягає до задоволення в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 1261,20 грн.( сплачений судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову),
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15,16,18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», 12, 13, 76- 85, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 268,280-284, 354, 355 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ: 41717584, місцезнаходження: 01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3, корпус 2, офіс 9), третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович (місцезнаходження: 07401, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 15, офіс 6), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 3401, вчинений 13.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором 425828-А від 22.11.2018 року в розмірі 11852,58 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1261,20 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 16.12.2020 року.
СуддяО. В. Бондаренко