Справа № 500/3644/20
14 грудня 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби під час проходження військової служби, а саме за 20 років;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби під час проходження військової служби, а саме за 20 років.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 18.05.2016 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.05.2019 року №95 його виключено зі списків особового складу, станом на день виключення вислуга становить 20 років 01 місяць 28 днів, пільгова 01 рік 06 місяців 20 днів, загальна 21 рік 08 місяців, 18 днів.
Зазначає, що ним подано заяву відповідачу про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби під час проходження військової служби, але відповіді йому не було надано у встановлений термін з огляду на що, позивач подав скаргу на Урядову гарячу лінію та 30.10.2020 отримав відповідь про те, що він не має права на дану виплату.
Вважає що такі дії відповідача порушують його права, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому звернувся у суд з позовом про їх захист.
Ухвалою суду від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачем відзиву на позовну заяву, в тому числі сторонам клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
08.12.2020 року через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог громадянина ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідно до абзацу 3 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XI, військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв'язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону України "Про розвідку".
Також зазначив, що згідно пункту 6 розділу XXXII Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", а також тим, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, i в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України, одноразова грошова допомога не виплачується
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , яке видано 27 квітня 2017 року Управлінням персоналу Військової частини НОМЕР_3 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (арк. справи 11).
02.05.2019 року, командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ №95 (по стройовій частині), згідно з яким військовослужбовця військової служби за контрактом старшого прапорщика ОСОБА_1 , номера обслуги другої гармати першого артилерійського взводу одинадцятої артилерійської батареї четвертого артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_4 , на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 25.04.2019 №85-РС, звільнено з військової служби за підпунктом “д” (у зв'язку із службовою невідповідністю) пункту два частини п'ятої статті 26 Закону “Про військовий обов'язок і військову службу”, виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято із усіх видів забезпечення (арк. справи 12).
В наказі №95 від 02.05.2019 року зазначено суми виплат, належних позивачу на день звільнення, також зазначено про не доцільність зарахування позивача в оперативний резерв (арк. справи 12).
Також, відповідно з листа фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.10.2020 року №116/14/4/1467/1 слідує, що позивача звільнено з військової служби через службову невідповідність, а при звільненні нараховано належне грошове забезпечення, у тому числі грошове забезпечення за квітень 2020 року (з 01 по 26.04.2019) у сумі 7658,99 грн, компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки за 2016, 2019 роки (23 доби) у загальній сумі 9455,34 грн, індексацію доходів за квітень 2019 року у сумі 114,73 грн.
Водночас вказано, що відповідно до пункту 6 розділу 32 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується, а тому ОСОБА_1 права на таку одноразову виплату не набув (арк. справи 22).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з абзацу 3 частини 2 статті 15 вказаного Закону, військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.
Одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України.
Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (пункт перший розділу ХХХІІ Порядку №260).
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше (пункт другий розділу ХХХІІ Порядку №260)
Водночас, відповідно до пункту 6 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", а також тим, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України, одноразова грошова допомога не виплачується.
З системного аналізу вищенаведених правових норм суд дійшов висновку про те, що чинним законодавством визначеного вичерпний перелік підстав для невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців, а саме: при звільненні з військової служби: за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", а також проходження служби на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя станом на 16 березня 2014 року без продовження в установленому порядку її проходження за межами тимчасово окупованої території України.
На думку суду, вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено: "5. Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): д) через службову невідповідність".
З наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №95 від 03.05.2019 року (по стройовій частині) слідує, що військовослужбовця військової служби за контрактом старшого прапорщика ОСОБА_1 , номера обслуги другої гармати першого артилерійського взводу одинадцятої артилерійської батареї четвертого артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_4 , на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 25.04.2019 №85-РС, звільнено з військової служби за підпунктом "д" (у зв'язку із службовою невідповідністю) пункту два частини п'ятої статті 26 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу", виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято із усіх видів забезпечення (арк. справи 7).
Доказів визнання протиправним, та/або скасування даного наказу суду не представлено.
З урахуванням того, що позивача звільнено на підставі підпунктом "д" (у зв'язку із службовою невідповідністю) пункту два частини п'ятої статті 26 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу", суд дійшов висновку, що на позивача не поширюється дія частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби під час проходження військової служби, а саме за 20 років та про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби під час проходження військової служби, а саме за 20 років, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );
відповідач: - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 )
Головуючий суддя Мірінович У.А.