15 грудня 2020 року
м. Київ
справа №754/8902/19
провадження № 22-ц/824/13969/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А.,(суддя-доповідач)
суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд»
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року у складі судді Грегуля О.В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» про стягнення майнової шкоди, -
У червні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 150 082,03 грн, з яких: майнова шкода у розмірі 84 618,77 грн, інфляційні втрати у сумі 28 127,02 грн, три відсотки річних у розмірі 6 098,29 грн та 31 237,95 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 02 вересня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Mazda», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 але знаходився під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Вказував, що розмір збитків відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mazda» становить 84 618,77 грн.
Зазначав, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet Lacetti» на момент ДТП була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПАТ «СК «Скайд» та відповідачем.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року стягнуто з ПАТ «СК «Скайд» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 84 618,77 грн, три відсотки річних у розмірі 2 093,43 грн, пеню у розмірі 20 282,81 грн, інфляційні втрати у розмірі 14 789,04 грн та 1 217,85 грн витрат по сплаті судового збору. Згідно вказаного рішення видано виконавчий лист №752/11616/18 від 18 січня 2019 року та відкрито виконавче провадження 13 лютого 2019 року.
Постановою Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва від 15 березня 2019 року повернуто виконавчий лист стягувачу з підстав того, що розшукати кошти та майно боржника ПАТ «СК «Скайд», на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, не вдалося.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням 12 жовтня 2020 року позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача 150 082, 03 грн.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року, яким стягнуто заборгованість зі страхової компанії, не виконано, заподіяна шкода не відшкодована.
Вважає, що шкода повинна відшкодовуватися особою, яка її завдала, тобто відповідачем, що передбачено ст. 1166 ЦК України.
Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надіслали.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пред'являючи позов безпосередньо до водія, як заподіювача шкоди, про той самий предмет і з тих самих підстав, позивач фактично просить про повторне стягнення відшкодування шкоди, що не ґрунтується на законі.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що 02 вересня 2016 року біля 20:00 год. відповідач, керуючи автомобілем «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Дніпровська Набережна в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «МАZDА» р. н. НОМЕР_2 , що призвело до зіткнення та механічних пошкоджень вказаних транспортних засобів.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 10 вересня 2011 року, позивач є власником транспортного засобу: МАZDА, д.н.з. НОМЕР_2 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «СК «Скайд».
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
За нормою частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини шостої цієї ж статті, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного вище ДТП доказуванню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ст. 22 ЦК України).
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 9 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).
За приписом п. 22.1 ст. 22 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Ст. 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до звіту № 680-2016 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 20 вересня 2016 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «МАZDА», д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті його пошкодження в ДТП, складає: 84 618,77 грн.
З матеріалі справи вбачається, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року з ПАТ «СК «Скайд» на користь ОСОБА_1 стягнуто 84 618,77 грн - страхового відшкодування, 2 093,43 грн - три проценти річних 20 282,81 грн - пені та 14 789,04 грн - втрати від інфляції.
Заочне рішення набрало законної сили.
Згідно вказаного рішення видано виконавчий лист №752/11616/18 від 18 січня 2019 року та відкрито виконавче провадження 13 лютого 2019 року.
Постановою Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва від 15 березня 2019 року повернуто виконавчий лист стягувачу з підстав того, що розшукати кошти та майно боржника ПАТ «СК «Скайд», на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, не вдалося.
Отже, зі змісту вищезазначеного судового рішення вбачається, що вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 84 618,77 грн та грошових коштів у порядку статті 625 ЦК України ОСОБА_1 були заявлені до суду та вирішено дане питання заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Таким чином, заочне рішення ніким не скасовано, є чинним та обов'язковим до виконання.
Вимоги, заявлені у даній справі до ОСОБА_2 , як винної у ДТП особи, є аналогічними, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і вимоги до ПАТ «СК «Скайд», вирішені заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року.
Зважаючи на викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач фактично просить про повторне стягнення відшкодування шкоди, що не ґрунтується на вимогах закону. Посилання на невиконання заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року не є правовою підставою для повторно стягнення цього ж відшкодування з іншого відповідача.
Вимоги про стягнення трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат за період, що не охоплюється заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року, також є необґрунтованими, оскільки у відповідача не виникло обов'язку з відшкодування шкоди позивачеві.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, вже були досліджені місцевим судом та отримали належну правову оцінку, нових доводів або доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду, скаржником не надано, колегія суддів уважає, що місцевий суд всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.Ф. Мазурик
Л.Д. Махлай