Справа 752/23407/19 Головуючий у І-й інстанції - Шум Л.М.
апеляційне провадження № 22-ц/824/14414/2020 Доповідач Заришняк Г.М.
14 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
В листопаді 2019 року ПрАТ «СК «АРКС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку суброгації.
В обґрунтування позову Товариство зазначало, що 22.08.2018 року між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АРКС», та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 3731412/05АВ, за умовами якого позивач застрахував майнові інтереси останньої, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_1 .
03.04.2019 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Volksvagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Потерпіла ОСОБА_3 своєчасно звернулася до позивача із повідомленням про настання ДТП та з заявою про виплату відшкодування заподіяної шкоди.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту АХА2462826 від 25.04.2019 року та умов договору страхування № 3731412/05АВ від 22.08.2018 року, розмір страхового відшкодування склав 107 220,70 грн., які АТ «СК «АХА Страхування» було сплачено ФОП ОСОБА_4 за ремонт належного потерпілій ОСОБА_3 автомобіля згідно платіжного доручення № 556 794 від 02.05.2019 року.
При цьому позивачем було вказано, що 03.07.2019 р. відповідачу було направлено лист № ЕЛ_8702 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 110 906,61 грн., однак вказаний лист був залишеней без виконання.
Оскільки Товариством було виплачено потерпілій страхове відшкодування, в зв'язку з чим позивач отримав право вимоги до винної особи, відповідальної за завдані збитки.
Посилаючись на зазначене, позивач Товариство просило задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь в порядку суброгації виплачене страхове відшкодування у сумі 110 906,61 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 107 220 грн. 70 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючий в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до ч.1 ст. 369 ЦПК України.
Правом подачі відзиву сторона позивача не скористалась.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності та обгрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 22.08.2018 року між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АРКС», та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 3731412/05АВ, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 . (а.с. 5-17).
Судом встановлено, шо 04.04.2019 р. приблизно об 11 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volksvagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Ф.Пушиної, 13 в м. Києві, скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 , який відкотився та зіткнувся з автомобілем «Чері», д.н.з. НОМЕР_3 , який у свою чергу зіткнувся з автомобілем «ДЕО», д.н.з. НОМЕР_4 , який був припаркований перед ним, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 30).
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_3 своєчасно звернулася до позивача із повідомленням про настання ДТП та із заявою про відшкодування заподіяної шкоди.
На виконання умов договору страхування ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АРКС», прийняло рішення про визнання події страховим випадком та виплатило страхове відшкодування в розмірі 107 220,70 грн. на підставі страхового акту АХА2462826 від 25.04.2019 року (а.с. 68) та умов договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 3731412/05АВ від 22.08.2018 року (а.с. 5-17).
Відповідно до ч. 1 ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом було також встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач діючого полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не мав.
Позивачем підтверджено розмір заподіяної шкоди та виплати страхового відшкодування долученим до справи розрахунком розміру страхового відшкодування, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту застрахованого об'єкту становить 110 905 грн. 61 коп.
На підставі Звіту № 2055 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, від 26.05.2019 року вартість відновлювального ремонту належного ОСОБА_3 автомобіля, що визначена за витратним підходом, становить 128 545 грн. 76 коп. (а.с. 33-59).
Як видно з ремонтної калькуляції №1.003.19.0 від 19.04.2019 року, вартість запчастин та роботи по відновленню автомобіля «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 , становила 110 906 грн. 61 коп. з урахуванням ПДВ (а.с.61-66 ).
Згідно з рахунком - на оплату замовлення № 438 від 19.04.2019 року, виданим ФОП ОСОБА_4 , вартість ремонту автомобіля відповідно до ремонтної калькуляції №1.003.19.0 від 19.04.2019 року складала 110 906 грн. 61 коп. (а.с.60).
В розрахунку страхового відшкодування позивачем, виходячи із вартості відновлювального ремонту, встановленого в калькуляції №1.003.19.0 від 19.04.2019 року, здійснено взаємозалік по несплаченим потерпілою платежам та визначено відшкодування в сумі в сумі 107 220 грн. 70 коп. (110 906, 61 - 3685, 91=107 220,70)
З матеріалів справи слідує, що позивач повністю сплатив страхове відшкодування ОСОБА_3 , перерахувавши на підставі платіжного доручення №556794 ФОП ОСОБА_4 , який здійснював ремонт автомобіля, вартість відновлення застрахованого транспортного засобу «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 (вид страхування - КАСКО) у сумі 107 220 грн. 70 коп.
За правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно роз'яснень, викладених в п. п. 4, 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України) ».
За правилом ст. 993 ЦК Українита ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідча суми страхої виплати в розмірі 107 220 грн. 70 коп., яка була виплачена позивачем потерпілій ОСОБА_3 .
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та працесуальноьго права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що вартість відновлювального ремонту є завищеною, тому по справі необхідно призначити судову автотоварознавчу експертизу з метою визначення дійсної вартості шкоди, спричиненої потерпілій ОСОБА_3 внаслідок пошкодження з вини відповідача її автомобіля, оскільки дана справа була розглянута без виклику сторін і апелянт був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення такої експертизи, не заслуговують на увагу.
Відповідачем не надано суду належних та переконливих доказів, які б спростовували вартість відновлювального ремонту належного потерпілій автомобіля, останній не був позбавлений права подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення у відповідності до вимог ст. 106 ЦПК України.
З матеріалів справи слідує, що справа була розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до вимог ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Реалізуючи своє право, визначене ст. 178 ЦПК України, відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, проте разом з поданням відзиву відповідачем не було подано висновку експерта, складеного на його замовлення у відповідності до вимог ст. 106 ЦПК України.
Частинами 1,2 ст. 182 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Тобто, відповідач та його представник, керуючись правами, наданими ст. 43, ч.ч.1,2, ст. 182 ЦПК України, не були побавлені права звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про призначення по даній справі судової автотоварознавчої експертизи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви чи клопотання відповідача про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи, також відповідачем не надано суду першої інстанціївисновку експерта, складеного на його замовлення у відповідності до вимог ст. 106 ЦПК України, окрім того стороною апелянта не приведено суду належних доводів щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За таких обставин, ухвалою Київського апеляційного суду від 14.12.2020 р. у задоволенні клопотання відповідача та його представника про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відмовлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановлення судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: