Справа 357/1560/20 Головуючий у І-й інстанції - Ярмола О.Я.
апеляційне провадження № 22-ц/824/13987/2020 Доповідач Заришняк Г.М
14 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Грабовського В'ячеслава Сергійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2020 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
В лютому 2020 р. ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу.
В обґрунтування позову Товариство зазначало, що 23.02.2019 року між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_1 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/503651, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «BMB X5» р.н. НОМЕР_1 сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну третім особам.
08 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMB X5» р.н. НОМЕР_1 по вул.Ставищанській в м.Біла Церква Київської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , внаслідок якого пішохід отримав тілесні ушкодження, що стали причиною смерті останнього. Відповідно до вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.08.2019 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася через порушення відповідачем вимог ПДР України. На підставі страхового акта та заяви представника загиблого ОСОБА_2 , відповідно до норм ст. 27 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивачем було виплачено потерпілому страхове відшкодування в розмірі 56 011,00 грн., з яких 5 935,00 коп.- витрати на поховання та 50 076 грн. - відшкодування моральної шкоди.
Товариство вказувало на те, що відповідач при скоєнні ДТП самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, а тому посилаючись на п.38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та норми ст.ст. 1166,1187,1191 ЦК України, просив задовольнити позов та стягнути з відповідача виплачені кошти в сумі 56 011 грн. 00 коп. та вирішити питання відшкодування судових витрат по справі.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2020 рокупозов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 56 011 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 2102, 00 грн.
В апеляційній скарзі адвокат Грабовський В.С., діючий в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до ч.1 ст. 369 ЦПК України.
Правом подачі відзиву сторона позивача не скористалась.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 08.04.2019 року близько 22 год.20 хв. відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMB X5», р.н. НОМЕР_1 , по вул.Ставищанській в м.Біла Церква Київської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який рухався по правому узбіччю, в попутному напрямку. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, що стали причиною його смерті.
Відповідно до вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.08.2019 року по кримінальній справі №357/6099/19, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася через порушення відповідачем вимог Правил дорожнього руху України. Вирок набрав законної сили.
Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом також встановлено, що 23.02.2019 року між ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №АО/503651. (а.с.9,10).
У відповідності до Полісу страхування, позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «BMB X5», р.н. НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну страхувальником третім особам.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п.27.3 та ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пунктом 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством в день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
За змістом п.27.4 ст. 27 вказаного Закону, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
З матеріалів справи слідує, що представник батька загиблого ОСОБА_2 ТОВ «Центр Автовиплат Поліс» звернулось до ПрАТ «Українська страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АО/503651.
Судом встановлено, що 25.10.2019 року на підставі Страхового акту №ОЦ/215/000/19/0022 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 56 011 грн.00 коп., з яких 5 935,00 коп.- витрати на поховання та 50076 грн. - відшкодування моральної шкоди, що підтверджується платіжним дорученням № 7592 від 25.10.2019 р. (а.с.25 на звороті).
За правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно роз'яснень, викладених в п. п. 4, 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини…. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України) ».
За правилом ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до «в» підпункту п.38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження щодо алкогольного, наркотичного іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Винність дій відповідача в скоєнні ДТП була встановлена вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.08.2019 року по кримінальній справі №357/6099/19. При цьому, вказаним вироком було також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , здійснивши наїзд на пішохода ОСОБА_2 , самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суми страхової виплати в порядку регресу у розмірі 56 011 грн. 00 коп.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно було відмовлено в задоволенні письмового клопотання про залучення в якості третьої особи батька покійного ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , який визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, не можуть буть підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
За правилом ч.1 ст. 13 ЦК цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Позивач, скориставшись своїм правом на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, звернувся до суду з вказаним позовом, розпорядившись при цьому своїми правами на власний розсуд.
При цьому колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 не є стороною договору страхування, і його права даним позовом не зачіпаються. Сторона відповідача не була позбавлена права заявити клопотання про допит вказаної особи в якості свідка з метою з'ясування обставин виплати патерпілому шкоди.
Посилання представника апелянта на копію розписки ОСОБА_2 , складеної ним на ім'я судді Білоцерківського міськрайонного суду, про розгляд справи по обвинуваченню ОСОБА_1 без потерпілого, в якій останній вказував, що не має претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_1 , також колегією суддів відхиляються, оскільки дана заява не містить конкретизації розміру шкоди, в ній не вказано, які суми і в який спосіб було відшкодовано йому та ким.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 , чи будь - хто інший повідомив страхову компанію про добровільне та самостійне відшкодування шкоди потерпілій стороні. Страховик не був учасником кримінального провадження та не міг знати про надані розписки в рамках кримінального провадження. Крім того, ТОВ Центр автовиплат «Поліс» звернувся до ПрАТ «УПСК» з проханням виплатити страхове відшкодування 10.05.2019 року, тобто до складання потерпілим ОСОБА_2 заяви про відсутність претензій від 25.06.2019р. Позивач здійснив страхові виплати після набрання вироком суду по справі № 357/6099/19 - законної сили. Доказів того, що позивачем не перераховувалося потерпілому страхове відшкодування, матеріали справине містять.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановлення судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Грабовського В'ячеслава Сергійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: