ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
02 грудня 2020 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Русєва А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 279682, від 07.10.2020 року ОСОБА_1 23.09.2020 року об 15 год. 05 хв. у м. Одеса, по проспекту Шевченко, навпроти буд.14, керуючи автомобілем «Опель», державні номерні знаки НОМЕР_1 , здійснюючи об'їзд перешкоди на дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі не надав дорогу зустрічному автомобілю «Ауді», державні номерні знаки НОМЕР_2 , чим допустив зіткнення, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 11.3, 2.3 б Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнав та долучив копію постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2020 року про визнання винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП іншого учасника ДТП ОСОБА_2 .
Суд, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідив матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Так, відповідно до диспозиції ст.124 КУпАП відповідальність за цією статтею настає в разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Відповідно до п.2.3 «б» Правил дорожнього руху України, порушення якого ставиться у вину ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Пункт 11.3 Правил дорожнього руху України, порушення якого також ставиться у вину ОСОБА_1 , передбачає, що на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №074837 від 05.10.2020 року, відносно іншого учасника ДТП ОСОБА_2 (потерпілої у даній справі) також складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відповідно до якого остання порушила п.п. 2.3. «б», 10.5, 12.3, ПДР України.
Зіставлення фактичних обставин за протоколами відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , свідчать про те, що ДТП сталося за участю двох водіїв транспортних засобів. За переконанням суду для правильного застосування норми закону про адміністративну відповідальність у такому випадку особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен з водіїв.
На таку особливість у правозастосуванні вказує Пленум ВС у постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14. У п.7 цієї постанови роз'яснено, що у випадках, коли передбачені ст.286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
За результатами судового розгляду справи відносно ОСОБА_1 судом встановлені обставини, які беззаперечно вказують на необґрунтованість висновку поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення, що наслідком ДТП стали саме протиправні дії вказаної особи та відповідно складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Такий висновок суду підтверджується дослідженим судом відеозаписом моменту дорожньо-транспортної пригоди, з якого вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 здійснює рух по дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, і не має суцільної лінії дорожньої розмітки, по зустрічній смузі дорожнього руху, здійснюючи об'їзд припаркований на його смузі руху транспортних засобів. При цьому, транспортні засоби на зустрічній смузі руху відсутні. Автомобіль під керуванням ОСОБА_2 починає виїзд на свою смугу руху (зустрічну для ОСОБА_1 ) в той час коли ОСОБА_1 майже закінчує маневр об'їзду припаркованих на його смузі руху автомобілів (перешкод). Однак, ОСОБА_2 керуючи автомобілем, виявивши на своїй смузі руху автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не вжила заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, а продовжила руху, що спричинило зіткнення автомобілів під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Положення автомобілів після зіткнення зафіксовані на схемі ДТП, відомості, внесені до якої підтверджують відеозапис оглянутий судом та пояснення ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні, які є аналогічні тим, що надані були останнім під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього.
Крім того, судом приймається до уваги постанова Приморського районного суду м. Одеси 19.11.2020 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП за обставин, які розглядаються у даній справі. Згідно вказаної постанови суду ОСОБА_3 з протоколом, складеним відносно неї погодилась повністю.
Таким чином, за результатами судового розгляду справи відносно ОСОБА_1 судом встановлені обставини, які беззаперечно вказують на необґрунтованість висновку поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення, щодо наявності в діях ОСОБА_1 порушення п.п.2.2 «б», 11.3 Правил дорожнього руху та відповідно складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Оцінюючи показання ОСОБА_1 на предмет їх правдивості та відповідності обставинам справи, з урахуванням сукупності інших досліджених судом доказів, зокрема пояснень іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , які остання надавала під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису, доданого до матеріалів провадження, схеми ДТП, постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2020 року відносно ОСОБА_2 , суд вважає, що водій автомобіля «Опель» ОСОБА_1 рухався з дотриманням Правил дорожнього руху України, здійснюючи об'їзд перешкод для його руху по зустрічній полосі дорожнього руху та розпочав свій маневр за відсутності транспортних засобів у зустрічному для нього напрямку руху та не мав технічної можливості уникнути зіткнення, а фактичні дії водія ОСОБА_2 , яка здійснювала виїзд на свою смугу руху, по якій в цей час рухався ОСОБА_1 , мали відповідати положенням п.12.3 ПДР України, але фактичні її дії, не відповідали цим вимогам ПДР та знаходяться в причинному зв'язку з фактом ДТП.
При цьому, суд враховує те, що відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Таким чином, кожний учасник дорожнього руху має дотримуватися Правил дорожнього руху і може розраховувати на дотримання цих Правил будь-якою іншою особою, яка бере участь у русі.
Судом встановлено, що рухаючись на автомобілі ОСОБА_1 у відповідності до вимог п. 1.4 ПДР України мав право розраховувати на те, що інші учасники, виконують ці Правила, у тому числі й другий учасник ДТП ОСОБА_2 , яка в свою чергу, як було встановлено судом, керуючи автомобілем, виявивши на своїй смузі руху автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не вжила заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, а продовжила руху, що спричинило зіткнення автомобілів під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Таким чином, суд констатує, за встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували причинний зв'язок між діями ОСОБА_1 та наслідками ДТП.
Таким чином, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , судом встановлено, що будь-яких доказів, які б спростовували доводи останнього відносно того, що він не порушував Правил дорожнього руху, матеріали справи не містять.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 , Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію Суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи непростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
При цьому суд також виходить з вимог ст. 62 Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення особи не може ґрунтуватись на припущеннях. В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У п.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, п.2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, у принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, у ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язків не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
З урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 , керував автомобілем з порушенням Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що ОСОБА_1 , не підлягає адміністративній відповідальності за ст.124 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.
Керуючись ст.ст.283 - 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
02.12.2020
Єдиний унікальний номер справи: №522/19354/20
Номер провадження №3/522/11614/20
Головуючий суддя - Русєва А.С.