Справа № 686/32492/19
Провадження № 22-ц/4820/1604/20
08 грудня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г.,
учасники справи: представник апелянта Фанда В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року (суддя Козак О.В.) за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - банк, АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 23.07.2012 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит. 06 квітня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору про надання банківських послуг від 14.01.2013 року SAMDN03000073818603 ( НОМЕР_1 ), відповідно до якої з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за договором від 14.01.2013 року була встановлена заборгованість у розмірі 33412,61 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, за умови належного виконання зобов'язань. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписаний Договір разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір. При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а в разі прострочення платежів - сплатити неустойку.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.
Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 07 жовтня 2019 року існує заборгованість в сумі 52662,04 грн., з яких 28882,53 грн. - тіло кредиту, 1434,36 грн. - відсотки за користування кредитом, 19613,80 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором., 2731,35 грн. - штраф відповідно до п.1.6.4 Додаткової угоди.
За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 52662,04 грн. заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №5363542700120307 від 06.04.2015 року станом на 07.10.2019 року в розмірі 49930,69 грн., яка складається з: 28882,53 грн. - заборгованість за кредитом; 1434,36 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 19613,80 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку судовий збір в розмірі 1821,30 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за додатковою угодою №1 до кредитного договору від 06.04. 2015 року, а тому з нього на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню неповернутий кредит у розмірі 28882,53 грн. Оскільки умовами додаткової угоди №1 до кредитного договору сторони передбачили умови повернення кредитних коштів в тому числі: строки, розмір та порядок сплати щомісячних платежів, сплату процентів та штрафних санкцій, суд дійшов висновку про стягнення на користь банку з відповідача 1434,36 грн. - заборгованість за відсотками, 19613,80 грн. - пеня. Щодо стягнення штрафу в розмірі 2731,35 грн. суд відмовив у задоволенні таких вимог, оскільки стягнення також штрафу призведе до подвійної відповідальності відповідача за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з нього 1434,36 грн. заборгованості за відсотками, 19613,80 грн. - пені, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при вирішенні питання про стягнення заборгованості по відсотках та пені не було враховано, що у анкеті-заяві сторонами не було досягнуто згоди щодо таких істотних умов договору. Вважає визначення у додатковій угоді №1 від 06.04.2015 року банком суми заборгованості з врахуванням відсотків та неустойки є неправомірним, суд не мав би брати це до уваги, оскільки відсутність у апелянта юридичних знань позбавила його можливості правильно оцінити умови додаткової угоди.
Зазначає, що судом неправомірно не застосовано строк позовної давності до таких позовних вимог, оскільки за умовами додаткової угоди №1 від 06.04.2015 року п.п.1.6 у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених цією Додатковою угодою понад 30 днів, термін погашення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення. Вся заборгованість за кредитом, починаючи з наступного дня, 32-й день вважається простроченою, однак суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.
Не погоджується з розміром пені 19620,93 грн., вважає її безпідставно завищеною, оскільки за умовами додаткової угоди від 06.04.2015 року розмір пені складав 360 грн., на підставі чого станом на 06.04.2015 року її почали розраховувати з 2731,35 грн. судом не встановлено та матеріали справи не містять.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник банку в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту 28882,53 грн. та відмови у стягненні штрафу 2731,35 грн. сторонами не оскаржується, тому апеляційним судом в цих частинах рішення суду не переглядається.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, і неправильно витлумачив норми статей 207, 526, 1048, 1054 ЦК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині стягнення відсотків та пені підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині вимог нового судового рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини.
23 липня 2012 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Цей договір був укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 та представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та погоджується з ними. Також відповідач зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.
06 квітня 2015 року АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до договору про надання банківських послуг, відповідно до якої позивач з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №SAMDN03000073818603 від 14.01.2013 року зменшили розмір заборгованості, що виникла з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї Додаткової угоди, а саме відсотки на 2341,35 грн., пеню 390 грн., встановили на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість у розмірі 33412,61 грн.. Дата остаточного погашення заборгованості за договором 30.03.2018 року, щомісячний платіж складає 1426,05 грн.. За умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань по сплаті платежів, позичальник за користування кредитом сплачує відсотки в розмірі 30,0 % річних. Погашення заборгованості за договором здійснюється з 25 по 30 число кожного місяця у відповідності до графіка погашень заборгованості.
Сторони домовилися, що у разі, якщо ОСОБА_1 порушить строки погашення заборгованості за кредитним договором, 32-й день з моменту виникнення порушення є строком повернення кредиту, в тому числі по зобов'язанням, строк яких не настав, а заборгованість, що утворилася, є простроченою заборгованістю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що кредитний договір повинен бути укладений із додержанням письмової форми, тобто підписаний сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Склавши анкету-заяву від 23.07.2012 року, сторони визначили, що ця Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг.
Оскільки ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, то 06 квітня 2015 року сторони підписали додаткову угоду №1 до договору про надання банківських послуг (а.с.7), за умовами якої ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 30 % річних, дата остаточного погашення заборгованості за Договором 30 березня 2018 року.
Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру та порядку сплати процентів за кредитом, пені.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом указаних норм права при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами нижчих інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У кредитному договорі АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 встановили строк кредитування до 30.03.2018 року. Також сторони узгодили, що у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань передбачених Додатковою угодою понад 30 днів, термін повернення кредиту, зазначений в п.1.3 Договору є 31 день з моменту такого порушення. Вся заборгованість за кредитом, починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-й день) вважається простроченою. Починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-й), позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом за кожен день прострочення.
Із розрахунку заборгованості за договором (а.с. 5-6) слідує, що з квітня 2015 року ОСОБА_1 не вносить платежі на повернення тіла кредиту починаючи з квітня по вересень 2015 року. За квітень 2015 року такий платіж внесено не було, тому 1 травня 2015 року відбулося прострочення виконання зобов'язання, а строк кредитування закінчився 01 червня 2015 року.
Незважаючи на це, після закінчення строку дії кредитного договору АТ КБ «Приватбанк» продовжило нараховувати ОСОБА_1 проценти.
На час закінчення строку кредитування, тобто за період з 06.04.2015 року по 01 червня 2015 року (57 днів), борг за процентами, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , склав 66,81 грн. (1426х30:100:365х57).
Однак зважаючи на те, що після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 вносились платежі на сплату процентів, що значно перевищують заборгованість по процентах на дату закінчення строку кредитування, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає у стягнення процентів з зазначених підстав слід відмовити.
Щодо стягнення 19613,80 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, та за умовами додаткової угоди №1 пеня нараховується з наступного дня, який слідує за днем прострочення кредиту (32-й день), тобто вже після закінчення строку кредитування.
Однак, враховуючи здійснені оплати відповідачем вже після закінчення строку кредитування в розмірі 47046,76 грн., які віднесено на оплату пені (а.с.5), у задоволенні таких позовних вимог теж слід відмовити.
Не врахувавши всіх обставин справи та указаних норм матеріального права, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку щодо стягнення з відповідача процентів в розмірі 1434,36 грн. та пені в розмірі 19613,80 грн., тому ухвалене ним рішення в цій частині не може залишатися в силі.
З огляду на викладене, в позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 1434,36 грн. та пені - 19613,80 грн. слід відмовити.
Щодо судових витрат.
Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов АТ КБ «Приватбанк» заявлено з ціною 52662,04 грн. і задоволено на суму 28882,53 грн., тобто на 54,85 % (28882,53х100: 52662,04, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 1053,67 грн. судового збору за подання позову (1921х54,85%).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 100 %, внаслідок чого з банку на користь відповідача слід стягнути 1261,20 грн.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Зважаючи на зазначене, різницю суми судового збору в розмірі 207,61 грн. (1261,28 грн. - 1053,67 грн.) - стягнути з банку на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року скасувати в частині стягнення процентів та пені та ухвалити в цій частині нове рішення, змінити розподіл судових витрат.
В позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 1434,36 грн. та пені - 19613,80 грн. відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 207 грн.61 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 15 грудня 2020 року.
Судді: Т.О. Янчук
А.В. Купельський
О.І. Ярмолюк