Справа № 689/2225/19
Провадження № 22-ц/4820/1862/20
14 грудня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 7 жовтня 2020 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 зазначив, що 8 квітня 2017 року в с. Антонівці, Ярмолинецького району, Хмельницької області, його вкусила за гомілку лівої ноги собака бійцівської породи білої масті, яка належить ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Від укусу собаки позивач отримав легкі тілесні ушкодження, крім того йому завдано моральної шкоди. Зокрема, позивач зазнав душевних страждань, переніс біль, відчував страх за власну безпеку та безпеку своїх близьких, був порушений звичний режим його життя.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на свою користь 5 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 7 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та на користь держави 786 грн 40 коп. судового збору.
Суд виходив з того, що 8 квітня 2017 року належна ОСОБА_3 собака бійцівської породи - американський бульдог по кличці ОСОБА_4 вкусила позивача за гомілку лівої ноги, внаслідок чого йому завдано тілесні ушкодження та моральної шкоди. Відшкодування шкоди слід покласти на ОСОБА_3 як володільця джерела підвищеної небезпеки, при цьому ОСОБА_2 не є власницею собаки та не може нести відповідальність за завдані збитки. Оскільки позов ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 задоволено, то останній має відшкодувати понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції про стягнення з нього моральної шкоди та судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що належна ОСОБА_3 собака не кусала ОСОБА_1 , у зв'язку з чим останньому не були спричинені тілесні ушкодження та завдана моральна шкода. Позивач не довів ці обставини належними та допустимими доказами, а його вимоги ґрунтуються на припущеннях. Суд першої інстанції не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
ОСОБА_3 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до ОСОБА_2 , а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частинами 1, 2, 5 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції зазначив у судовому рішенні певні обставини, які не підтверджені достатніми та достовірними доказами, неправильно витлумачив норми ст.ст. 23, 1187 ЦК України та не дотримався положень ст.ст. 81, 89 ЦПК України.
У зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині вимог нового судового рішення.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
ОСОБА_3 є власником собаки породи американський бульдог білої масті по кличці ОСОБА_4 .
8 квітня 2017 року близько 21 години неподалік домоволодіння по АДРЕСА_1 , між сторонами виник інцидент на ґрунті неприязних відносин, у зв'язку з чим був викликаний наряд поліції.
Застосовані норми права
Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
В силу ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, яка пов'язана з утриманням службових собак та собак бійцівських порід.
Як встановлено у частині другій цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов'язок відшкодувати ці збитки.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає в особи, зокрема, внаслідок каліцтва або іншого ушкодження, неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.
У деяких спеціальних деліктах відповідальність за шкоду настає незалежно від вини завдавача шкоди. До таких деліктів віднесено відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
За загальними правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Суб'єктом відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У такому випадку на потерпілого покладається обов'язок доведення факту завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки та її розмір, у свою чергу, відповідач має довести, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
ОСОБА_1 просив суд відшкодувати моральну шкоду, завдану йому собакою ОСОБА_3 як джерелом підвищеної небезпеки внаслідок укусу, що спричинив ушкодження здоров'я.
В суді ОСОБА_3 заперечив факт укусу його собакою позивача.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 подав суду висновок експерта №58 від 10 травня 2017 року (а.с. 6-8), рішення виконавчого комітету Антоновецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області №13 від 25 травня 2017 року «Про розгляд заяв сімей ОСОБА_5 і ОСОБА_2 » (а.с. 9), постанову слідчого Ярмолинецького відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Хмельницькій області Ткачука І.Р. від 28 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження №12017240280000144 (а.с. 20-22), носій інформації - компакт-диск з відеозаписом подій (а.с. 27).
Також у суді була допитана як свідок дружина позивача, ОСОБА_5 .
Згідно висновку експерта №58 від 10 травня 2017 року, складеному лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_6 на підставі постанови слідчого Ярмолинецького відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Хмельницькій області Ткачука І.Р. від 4 травня 2017 року (а.с. 6-8), у ОСОБА_1 виявлено 5 ран у ділянці лівої гомілки в нижній третині по передній поверхні, 1 рану в ділянці лівої гомілки в нижній третині по зовнішній поверхні, які загоїлися із залишенням рубців на шкірі розмірами 1х0,7 см; 0,4х0,4 см; 0,5х0,3 см; 0,4х0,3 см, 0,3х0,2 см; 3х1,5 см, які червонясто-бузкового кольору, плоскі, мають відносно рівні, кінці заокруглені, на дотик щільні, болючі, малорухливі, покриті залишком шкірочок, які відшаровані.
Ці тілесні ушкодження могли утворитися від травматичних дій тупих предметів із обмеженою контактуючою поверхнею та тупо загостреним краєм, якими могли бути зуби собаки, в даному випадку могли виникнути від укусу зубами собаки, можуть мати давність утворення в межах 1 місяця, в сукупності, по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (п.п. 2.3.1а, 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України».
Виявлені при судово-медичній експертизі у ОСОБА_1 тілесні ушкодження могли утворитися в термін і за обставинами, які вказані в постанові слідчого про призначення експертизи та на які вказує підекспертний, тобто 8 квітня 2017 року.
Указаний висновок експерта не є категоричним і, враховуючи застосоване словосполучення «могли утворитися», допускає інше розуміння змісту відповіді на поставлене перед експертом запитання щодо механізму утворення виявлених у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.
Під час надання експертом ОСОБА_6 в суді усних пояснень свого висновку вона підтвердила, що тілесні ушкодження у ОСОБА_1 могли виникнути як від укусу собаки, так і від застосування собакою кігтів. При цьому експерт ОСОБА_6 припустила, що сукупність ран на гомілці ОСОБА_1 має форму щелепи собаки. Також за відсутності категоричного висновку щодо механізму утворення тілесних ушкоджень експерт ОСОБА_6 не змогла обґрунтувати, за яких інших обставин ці тілесні ушкодження могли виникнути.
Не погодившись із указаним висновком експерта ОСОБА_3 двічі звертався до суду з клопотанням про призначення комісійної судово-медичної експертизи для встановлення характеру та локалізації тілесний ушкоджень ОСОБА_1 , механізму їх утворення, в тому числі, чи могли ці тілесні ушкодження виникнути від укусу собаки відповідача. При цьому ОСОБА_3 просив суд за допомогою спеціальних знань дослідити слід укусу його собаки та порівняти цей слід із локалізацією виявлених у ОСОБА_1 ран.
Позивач ОСОБА_1 висловив заперечення щодо призначення цих експертиз, у зв'язку з чим суд першої інстанції ухвалами від 19 лютого та 4 березня 2020 року (а.с. 44, 68) відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 .
Рішення виконавчого комітету Антоновецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області №13 від 25 травня 2017 року «Про розгляд заяв сімей ОСОБА_5 і ОСОБА_2 » (а.с. 9) та постанова слідчого Ярмолинецького відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Хмельницькій області Ткачука І.Р. від 28 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження №12017240280000144 про обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 20-22) не містять інформацію щодо укусу собакою позивача.
До того ж, ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2020 року (а.с. 64-65) постанову слідчого від 28 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження №12017240280000144 скасовано.
Відеоматеріал, який записаний на компакт-диску (а.с. 27), не підтверджує ту обставину, що собака ОСОБА_3 вкусила ОСОБА_1 . Указаний відеозапис відтворює події з'ясування сторонами відносин на території домоволодіння ОСОБА_1 , при цьому зафіксовані відомості свідчать про те, що по відношенню до позивача собака ОСОБА_3 поводиться спокійно.
Свідок ОСОБА_5 (дружина позивача) підтвердила в суді, що під час інциденту собака ОСОБА_3 забігла на подвір'я та накинулася на ОСОБА_1 , однак, самого моменту укусу позивача вона не бачила. Показання ОСОБА_5 є неконкретними, до того ж вона є близьким родичем позивача та зацікавленою особою у вирішенні спору на користь останнього.
У свою чергу, за заявою ОСОБА_3 судом були допитані свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 які спростували факт укусу собакою ОСОБА_1 . Ці обставини не підтвердив і свідок ОСОБА_10 (працівник поліціїї).
У своїх письмових поясненнях, які 8 квітня 2017 року ОСОБА_5 і ОСОБА_1 дали працівникам поліції, вони не вказували на те, що під час інциденту собака вкусила позивача. Сам ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що отримав тілесні ушкодження на гомілці від падіння.
Отже, зібрані докази у своїй сукупності достатньо та достовірно не свідчать про те, що 8 квітня 2017 року собака ОСОБА_3 вкусила позивача.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Суд першої інстанції не врахував указані норми матеріального та процесуального права, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову, тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
Оскільки ОСОБА_1 не довів факт завдання йому шкоди джерелом підвищеної небезпеки, що є юридичною підставою відповідальності ОСОБА_3 перед ним за завдані збитки, то в його позові слід відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша). Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга). Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста).
Оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено, то понесені ними витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а тому судовий збір у справі слід віднести на рахунок держави.
У зв'язку з цим, ОСОБА_3 має бути відшкодовано з державного бюджету 732 грн 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги
Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 7 жовтня 2020 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати та в цій частині вимог ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат змінити.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 732 гривні 20 копійок судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.В. Купельський
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Соловйов А.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 32