15.12.20
22-ц/812/2030/20
Справа №478/1527/20
Провадження № 22-ц/812/2030/20
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
15 грудня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката
Ляшенка Миколи Дмитровича
на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2020 року, постановлену головуючим суддею Сябренко І.П., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту», Казанківської селищної ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Центр надання адміністративних послуг Казанківської селищної ради Миколаївської області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі,-
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ляшенко М.Д. звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» (далі - ТОВ «Сила Росту»), Казанківської селищної ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Центр надання адміністративних послуг Казанківської селищної ради Миколаївської області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що повноваження адвоката Ляшенка М.Д. на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді, зокрема підписання та подання від її імені позовної заяви до суду, не підтверджені належним чином, оскільки ордери, додані ним до позовної заяви не відповідають вимогам Положення про ордер на надання правової (правничої) допомоги, затвердженої рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41, так як мають неточності у зазначені імені особи, якій надається правова допомога.
А тому, з врахуванням приписів п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, позовну заяву ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права та за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ляшенко М.Д. оскаржив її в апеляційному порядку та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Про дату розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином.
Згідно із п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним положенням ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що у жовтні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ляшенко М.Д. звернулась до суду з позовом до ТОВ «Сила росту», Казанківської селищної ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Центр надання адміністративних послуг Казанківської селищної ради Миколаївської області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі (а.с.2-4).
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2020 року вказану позовну заяву на підставі п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України повернуто позивачу (а.с.12).
Постановляючи вищезазначену ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що у документах наданих на підтвердження повноваження адвоката Ляшенко М.Д. є неточності у зазначені імені особи, якій надається правова допомога та вказано «Еліонора» замість « ОСОБА_2 » та посилання на дату договору про надання правової допомоги та дати видачі відповідного ордеру.
Згідно поданої позовної заяви та наданої до неї копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Казанківським РВ УМВС України в Миколаївській області від 20 березня 2006 року, позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у копіях документів, наданих на підтвердження повноважень представника позивача, зазначена - ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ордери, додані до позовної заяви адвокатом Ляшенком М.Д., не відповідають вимогам Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41, а тому не можуть бути доказами, що посвідчують повноваження на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді, зокрема підписання та подання від її імені позовної заяви до суду, тому вказана позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 1 ч.4 ст.185 ЦПК України, на яку посилався суд першої інстанції, як на підставу для повернення позовної заяви, визначено, що позовна заява повертається, якщо її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно ч. 7 ст. 177 цього Кодексу, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Частиною 1 ст.58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.
Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Отже, ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ч.4 ст.26 Закону).
Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 КК України).
Відповідно до п.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер, який видається адвокатом, повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Згідно з п.12 зазначеного Положення, ордер має містити, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога (12.2); посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа( п.12.3); дату видачі ордера (п.12.9).
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено всі дані у відповідності до укладеного між сторонами договору.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з даною позовною заявою, адвокат Ляшенко М.Д. на підтвердження своїх повноважень надав:
копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 168 ( а.с.6);
Договір про надання правової допомоги адвокатом від 24 березня 2020 року, укладений між адвокатом Ляшенком Миколою Дмитровичем та ОСОБА_3 (а.с.7,);
ордер на надання правничої (правової допомоги) ОСОБА_3 ( серія №1012337а) виданий 24 березня 2020 року на підставі договору від 24 березня 2020 року (а.с.8);
Договір про надання правової допомоги адвокатом від 23 травня 2020 року, укладений між адвокатом Ляшенком Миколою Дмитровичем та ОСОБА_1 (а.с.9);
ордер на надання правничої (правової допомоги) ОСОБА_3 (серія №1012337а) виданий 24 березня 2020 року на підставі договору від 24 травня 2020 року (а.с.10).
Таким чином, на підтвердження своїх повноважень адвокат Ляшенко М.Д. надав документи - ордери, які оформлені неналежним чином, так як в графі «Прізвище , імя та по-батькові» ім'я замовника правових послуг зазначено не правильно « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_2 », датою видачі обох ордерів є 24 березня 2020 року, проте підстави для їх видачі різні: в одному - договір від 24 березня 2020 року, а в іншому - від 24 травня 2020 року ( тоді, як договору від такої дати) ним не надано.
Отже, якщо у суду виникли обґрунтовані сумніви щодо невідповідності наданих представником позивача ордерів вимогам Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41, то суд першої інстанції в такому випадку повинен був надати стороні можливість виправити такі недоліки у відповідності із ч. 2 ст. 185 ЦПК України, шляхом постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способу і строку їх усунення, а саме: надати оформлений належним чином ордер на підтвердження повноважень, а не повертати позов одразу позивачеві.
Такої процесуальної можливості позивачеві не було надано.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли, зокрема, заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Зазначена норма, в контексті обставин даної справи, підлягала б застосуванню у випадку, коли до позовної заяви взагалі не додано доказу, який міг би підтвердити повноваження адвоката діяти в інтересах позивача.
За такого, суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.185 ЦПК України та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, у зв'язку з відсутність у ОСОБА_5 повноважень на підписання позовної зави від імені ОСОБА_3 .
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Отже, суду слід уникати зайвого і невиправданого надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, які впливають на саму суть доступу до правосуддя.
Пунктом 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з встановлених обставин справи, наданих до апеляційного суду матеріалів, колегія суддів вважає, що передчасна ухвала суду першої інстанції про повернення позову позивачеві, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381,382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 --адвоката Ляшенка Миколи Дмитровича задовольнити.
Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено15 грудня 2020 року.