15.12.20
22-ц/812/2019/20
Провадження № 22-ц/812/2019/20 Доповідач апеляційної інстанції-Тищук Н.О.
15 грудня 2020 року м. Миколаїв
справа № 469/502/20-ц
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Тищук Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу
акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 7 жовтня 2020 року суддею Тавлуєм В.В. в приміщенні цього ж суду зі складанням її повного тексту, (повне рішення складено 12 жовтня 2020 року), у цивільній справі за позовом
акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
до ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості,-
У липні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що 29 червня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву без номеру про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Своїм підписом підтвердив, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг а також тарифами банку складають між ним та АТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг. Згідно цієї заяви відповідачу надано 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.
Посилаючись на порушення позичальником кредитних зобов'язань, банк просив стягнути заборгованість, яка виникла станом на 30 квітня 2020 року у розмірі 26 230, 84 грн., з яких - 185, 04 грн. заборгованості за тілом кредиту, 20 948, 87 грн. за відсотками, 3 371, 65 грн. пені, та штрафи - 500 грн. фіксована частина та 1 225, 28 грн. процентна складова.
Відповідач участі у судових засіданнях суду першої інстанції не приймав, надіслані за місцем його реєстрації судові повістки, повернуті до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване відсутністю у підписаній відповідачем анкеті-заяві істотних умов договору, зокрема щодо кредитного ліміту, розміру процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.
В апеляційній скарзі банк просив рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на помилковість висновку суду про те, що банком не доведено факту укладення між сторонами кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про приєднання, які регулюються положеннями статті 634 ЦК України. Укладення вказаного виду договору підтверджується змістом анкети-заяви, за умовами якої позичальник своїм підписом приєднується і погоджується виконувати Умови та Правила банківських послуг, Тарифи банку, що в цілому складають договір банківського обслуговування.Також вказував активне користування відповідачем кредитними коштами, що підтверджується випискою з карткового рахунку за якою неповернуте тіло кредиту складає 185, 04 грн. Посилався на обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами та неустойки за порушення боргового зобов'язання. Одночасно посилався на правові позиції Верховного Суду, які судом першої інстанції не враховані.
Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ЗАТ КБ «ПриватБанк», в якій зазначено, що вона разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між банком та позичальником договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 26).
Будь-яких відомостей щодо суми кредиту, відсоткової ставки чи штрафних санкцій в анкеті-заяві не зазначено. Отже, ціна кредитного договору в письмовій формі сторонами не узгоджувалась.
До позовної заяви банком додано витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», зокрема «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD».
Витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD» та витягом з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.
Власноручного підпису позичальника ці витяги не містять.
Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах розмірі і порядку нарахування.
Роздруківка із сайту позивача, як доказ узгоджених сторонами умов кредитування, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий доказ не може вважатись достатньою підставою для покладення на позичальника обов'язків, які передбачені цими документами, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Надані позивачем Правила надання послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо збільшення прав та обов'язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Встановивши обставини справи та надані позивачем докази, суд першої інстанції виходив з того, що до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини 1 статті 634 ЦК, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику умови кредитування, за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, пені та штрафів за несвоєчасне виконання зобов'язань, надані банком витяги з Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, тобто бути складовою цього договору.
З доданих до позовної заяви виписки з карткового рахунку (а.с. 15 - 23) та розрахунку заборгованості (а.с. 9 - 14) вбачається, що протягом періоду з червня 2011 року по 30 квітня 2020 року до заборгованості відповідача за тілом кредиту додавались суми нарахованої пені та проценти за користування кредитними коштами: до 29 серпня 2014 року - 30 % річних, до 1 квітня 2015 року - 34, 8 % річних та до 30 квітня 2020 року - 43,2 % річних.
Враховуючи відсутність доказів узгодження сторонами умов кредитування, суд вважає нарахування банком процентів та пені безпідставним та таким, що призвело до штучного збільшення боргу ОСОБА_1 за тілом кредиту.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Оскільки суд першої інстанції послався на норми цивільного законодавства, застосував ці норми відповідно до загальних засад цивільного судочинства та висновків, викладених в постановах Верховного Суду, що відповідає вимогам частини 4 статі 263 ЦПК України, апеляційний суд не вбачає необхідності їх повторювати.
При цьому колегією суддів враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Більш того, відхиляючи скаргу, апеляційний суд, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення ЄСПЛ від 21 січня 1999 року у справі «Гарсіа Руїз проти Іспанії»).
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність врахування судом при вирішенні спору позицій Верховного Суду, викладених у постановах 8 липня 2019 року у справі № 923/760/18, від 11 вересня 2019 року № 642/5533/15, від 19 вересня 2019 року № 127/7543/17 та від 23 грудня 2019 року № 375/250/18 оскільки вони постановлені у спорах за інших правовідносин.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.Б.Кушнірова
І.В.Лівінський
Повну постанову складено 15 грудня 2020 року