Справа № 278/2770/20
14 грудня 2020 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Безпалько В. В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи: ОСОБА_3 та Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, -
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій зазначила, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого спільне життя сторін не склалось, що призвело до припинення шлюбних стосунків та ведення спільного господарства. Також позивачка вказала, що є власником житлового приміщення, в якому зареєстрований відповідач, але не проживає у ньому з вересня 2019 року. Факт реєстрації місця проживання відповідача у згаданому будинку обмежує позивачку у здійсненні права користування та права розпоряджання цим майном.
У зв'язку з наведеним, позивачка просить суд:
розірвати зареєстрований шлюб сторін;
визнати відповідача таким, що втратив право користування належним їй житловим приміщенням;
зобов'язати Виконавчий комітет Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області зняти відповідача з реєстраційного обліку.
У судове засідання сторони не з'явились.
Позивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, свої вимоги підтримала (а.с. 40).
Інші учасники справи причину своєї неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином.
У зв'язку з неявкою учасників справи або їхніх представників розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
З огляду на те, що в справі є достатньо матеріалів стосовно прав та взаємовідносин сторін, зі згоди позивача суд, на підставі наявних доказів, ухвалює заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Стосовно позовної вимоги про розірвання шлюбу суд зазначає наступне.
21 лютого 1998 року Житомирським міськвідділом реєстрації актів громадянського стану було зареєстровано шлюб сторін (а.с. 12).
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 21 СК України).
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України).
Частиною 1 ст. 110 СК України передбачена можливість одного з подружжя пред'явити позов про розірвання шлюбу.
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя (ч. 1 ст. 112 СК України).
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на наведене, повно та всебічно з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги обставини життя подружжя, враховуючи відсутність відомостей про вагітність дружини та відомостей про наявність у сторін дитини віком до одного року, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, що мають істотне значення, та відповідає дійсній волі сторін, у зв'язку з чим вважає за потрібне задовольнити позовну заяву.
Стосовно позовної вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд зазначає наступне.
Позивачка є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-17, 41-42).
У вказаному житловому будинку зареєстрований (а.с. 24), але не проживає відповідач (а.с. 34).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України {далі - ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідач вселився у належне позивачці житлове приміщення, як член її сім'ї, і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язана, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що реєстрація місця проживання відповідача у належному позивачці житловому приміщенні створює їй перешкоди у здійсненні нею права користування та розпоряджання майном, у зв'язку з чим вважає за потрібне, визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Виконавчого комітету Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області зняти відповідача з реєстраційного обліку суд вважає за потрібне відмовити, оскільки суд не вправі втручатися у роботу органу реєстрації.
Одночасно суд зазначає, що рішення про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, є самостійною підставою для зняття його з реєстраційного обліку органом реєстрації.
Також, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача 1681,60 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК, ст. 112 СК України, 406 ЦК України, суд -
Частково задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи: ОСОБА_3 та Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області.
Розірвати шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 лютого 1998 року Житомирським міськвідділом реєстрації актів громадянського стану (актовий запис № 236).
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1681,60 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в разі його пропуску з поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Дубовік