Іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 335/14395/14-ц
провадження № 61-16663ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України», на дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Букацелі Світлани Ігорівни,
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, заінтересована особа - товариство
з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» (далі -
ТОВ «ОТП Факторинг України»), на дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Букацелі С. І. (далі - Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області), яка обґрунтована тим, що на виконанні Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 335/14395/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь
ТОВ «ОТП Факторинг України».
На праві приватної власності ОСОБА_1 належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані він та члени його сім'ї, у тому числі неповнолітні діти.
04 жовтні 2019 року ОСОБА_1 була подана заява до Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про недопущення порушення прав неповнолітніх, які зареєстровані у вищезазначеному будинку, а саме щодо не передання будинку до примусової реалізації без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
30 жовтня 2019 року боржником ОСОБА_1 було виявлено, що державним виконавцем у порушення вимог законодавства щодо захисту прав дітей, було передано на примусову реалізацію житловий будинок, права проживання в якому мають неповнолітні діти.
Заявник вважав, що дії державного виконавця є незаконними і суперечать вимогам пункту 28 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, пункту 3 розділу ІІ, пункту 8 розділу V Порядку реалізації арештованого майна.
За таких підстав, заявник просив визнати незаконними дії державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Букацелі С. І. при примусовому виконанні виконавчого листа № 335/14395/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» в частині передання на реалізацію нерухомого майна, а саме: житлового будинку, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , права користування на який мають діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без попереднього отримання дозволу органу опіки та піклування; зобов'язати державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Букацелі С. І. винести постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 335/14395/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» в порядку пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого
2020 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 22 вересня 2020 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
04 листопада 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України
«Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Згідно з положеннями частин четвертої та п'ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
Судами встановлено, що згідно з відповіддю Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 20 серпня 2018 року вх. № 15677/2 про реєстрацію місця проживання осіб, за адресою:
АДРЕСА_1 , неповнолітніх дітей не зареєстровано.
24 червня 2019 року, відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем призначено суб'єкта оціночної
діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні
та 02 вересня 2019 року отримано висновок про вартість арештованого майна.
01 жовтня 2019 року державним виконавцем направлено до державного підприємства «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна, у тому числі будинку, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
10 жовтня 2019 року до Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради надійшла відповідь на запит про реєстрацію місця проживання осіб, за адресою: АДРЕСА_1 , де зазначено, що з
19 вересня 2019 року зареєстровані неповнолітні діти, а саме: ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження батьками дітей ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; мати -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що боржник, всупереч умовам договору іпотеки, зареєстрував сторонніх осіб у предметі іпотеки, після винесення постанови про опис та арешт майна боржника, яка була складена державним виконавцем 30 липня 2018 року, батько неповнолітніх дітей не є ОСОБА_1 , а в такому випадку згода органу опіки та піклування на продаж житла, у якому зареєстрована дитина, але яке не належить її батькам не потрібна, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України», на дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Букацелі Світлани Ігорівнивідмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська