Ухвала
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 766/7812/20
провадження № 61-18159ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності квартири.
У червні 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 8668.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Накладено арешт на квартиру житловою площею 17,5 кв. м, загальною площею 35,3 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_3 .
Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2020 року скасовано та постановлено нову постанову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
03 грудня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскарження ухвали щодо забезпечення позову передбачено пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено висновок, що «неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви».
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржена постанова Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук