Ухвала
11 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 462/5712/16
провадження № 61-17437ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н.Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О.М., Білоконь О. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики,
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 5 000,00 євро, що за офіційним курсом НБУ на момент подання позову становить 139 136,00 грн.
Заочним рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 5 000,00 євро, що у еквіваленті до національної грошової одиниці України за офіційним курсом НБУ на момент подання позову становить 139 136,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою від 22 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_3 , про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року задоволено.
Поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Скасовано заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року та призначено справу до розгляду у загальному порядку.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 5 000,00 євро.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, яка містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У своєму клопотанні заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію постанови Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року було отримано 31 жовтня 2020 року, про що надає відповідні докази.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, вважаємо за можливе його поновити.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 139 136,00 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, статтями 175, 176, пунктом 2 частини третьої статті 389, 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 січня2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
О. В. Білоконь