Постанова
Іменем України
09 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 704/29/18
провадження № 61-6104св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-АА»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року у складі судді Фролова О. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-АА» (далі - ТОВ «Промінь-АА») про стягнення суми спричиненої шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 жовтня 2011 року між його матір'ю ОСОБА_2 та ТОВ «Промінь-АА» був укладений договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 7124080400:01:001:0688, яка належала їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 004406, виданого Тальнівською районною державною адміністрацією 28 березня 2003 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів за № 723, строком дії на 5 років. Того ж дня між тими ж сторонами був підписаний акт про передачу-прийом земельної ділянки. Інших документів сторони не підписували. Даний договір ТОВ «Промінь-АА» зареєструвало лише 25 вересня 2012 року, чим фактично продовжило для себе термін користування земельною ділянкою (паєм) на один рік.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері він успадкував все її майно, у тому числі і вищевказану земельну ділянку.
17 січня 2017 року ОСОБА_1 направив до ТОВ «Промінь-АА» листа про припинення договору оренди земельної ділянки.
18 серпня 2017 року позивачем направлено лист до ТОВ «Промінь-АА» про повернення йому земельної ділянки (паю).
20 жовтня 2017 року він отримав рекомендований лист з повідомленням від ТОВ «Промінь-АА» від 29 вересня 2017 року за № 494 та проект договору оренди землі. У листі ТОВ «Промінь-АА» послалось на пріоритетне право на продовження договору оренди.
21 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направив свої заперечення щодо запропонованих ТОВ «Промінь-АА» істотних умов зазначеного договору.
Оскільки ТОВ «Промінь-АА» не відреагував щодо узгодження істотних умов договору оренди, ОСОБА_1 направив вимогу про повернення земельної ділянки (паю) і просив до 10 листопада 2017 року направити йому 2 примірники відповідного акту прийому-передачі земельної ділянки (паю) кадастровий номер 7124080400:01:001:0688, площею 2,9587 га, що розташована на адміністративній території Білашівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.
02 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклав попередній договір емфітевзису, за яким повинен був передати ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку на строк 50 років, уклавши основний договір до 12 грудня 2017 року. За умовами попереднього договору емфітевзису було передбачено одноразову виплату у розмірі 20 000,00 дол. США, що еквівалентно 543 000,00 грн.
За умовами попереднього договору емфітевзису ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 завдаток у розмірі 49 000,00 грн, що було еквівалентно 1 804, 49 дол. США. Ці кошти він одразу витратив на лікування, оскільки був впевнений, що відповідач поверне йому земельну ділянку. Але цього не відбулося.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2018 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто 52 352,40 грн за невиконання попереднього договору емфітевзису, із яких: 49 000,00 грн - за невиконання попереднього договору емфітевзису, 3 000,00 грн - відшкодування правової допомоги, 352,40 грн - судовий збір.
Позивач вважає, що саме через обман відповідача та односторонню відмову у переданні йому земельної ділянки, він не зміг виконати умови вищевказаного попереднього договору, та змушений, зокрема, сплатити ОСОБА_3 49 000,00 грн за порушення ним умов задатку.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Промінь-АА» на його користь завдану шкоду в розмірі 52 352,40 грн і упущену вигоду в сумі 543 000, 00 грн, а всього - 595 352,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності наявності та розміру збитків, а також з відсутності підстав вважати, що така шкода могла стати наслідком протиправних дій відповідача.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
26 червня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ТОВ «Промінь-АА» засобами поштового зв'язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
15 червня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР № 004406 ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 2,96 га, яка розташована на території Білашківської сільської ради Тальнівського району, с. Левада.
14 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Промінь-АА» було укладено договір оренди землі № 819 строком на 5 років. Договір зареєстровано 25 вересня 2012 року. Відповідно до акту передачі-прийому від 14 жовтня 2011 року земельна ділянка площею 2,96 га була передана ОСОБА_2 в оренду ТОВ «Промінь-АА».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадщину у вигляді земельної ділянки, яка розташована на території Білашківської сільської ради, площею 2,9587 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва після смерті ОСОБА_2 отримав позивач ОСОБА_1
02 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклав попередній договір емфітевзису, за яким повинен був передати ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку на строк 50 років, уклавши основний договір до 12 грудня 2017 року.
Станом на 13 грудня 2017 року основний договір емфітевзису між сторонами укладено не було.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2018 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 49 000,00 грн за невиконання попереднього договору емфітевзису, 3 000,00 грн - відшкодування витрат на правову допомогу, 352,40 грн судового збору, а всього - 52 352,40 грн.
19 лютого 2018 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Промінь-АА» було укладено договір оренди землі № 1778 строком на 10 років.
02 березня 2018 року проведена державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, а саме - договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 і ТОВ «Промінь-АА».
Кошти в сумі 128 896, 80 грн по договору оренди землі від 02 березня 2018 року № 1778 за 2018-2027 роки ТОВ «Промінь-АА» перерахувало 14 березня 2018 року ОСОБА_1 за його заявою від 15 вересня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (стаття 614 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Наведене дає підстави для висновку, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).
Суди попередніх інстанцій, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшли висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування наявності та розміру збитків, а також на підтвердження того, що така шкода могла стати наслідком протиправних дій відповідача.
Зокрема, судами вірно прийнято до уваги факт того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Промінь - АА» 19 лютого 2018 року було укладено договір про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7124080400:01:001:0688 строком на 10 років та отримання позивачем 14 березня 2018 року від відповідача авансового платежу за вказаною угодою в розмірі 128 896,80 грн, що суперечить доводам ОСОБА_1 щодо наявності та розміру упущеної вигоди, пов'язаної з не укладенням основного договору емфітевзису.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Зазначене у повній мірі узгоджується з відповідним правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
При таких обставинах, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, встановивши відсутність належних та допустимих доказів на обґрунтування доводів позовної заяви, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», заява № 4904/04, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувані рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун