Постанова
Іменем України
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 295/13823/14-ц
провадження № 61-23026св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Богунського районного суду міста Житомира у складі судді Слюсарчук Н. Ф. від 26 червня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С. від 30 жовтня 2019 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 19 травня 2006 року № 11005106000 в розмірі 17 340,16 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2014 року становить 249 503,35 грн; звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19 травня 2006 року, укладеним між АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою задоволення вимог банку, що виникли на підставі кредитного договору від 19 травня 2006 року № 11005106000 в розмірі 17 340,16 швейцарських франків; встановити спосіб реалізації нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.
Позов мотивовано тим, що 19 травня 2006 року між акціонерно- комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 11005106000, за умовами якого останній отримав кредит в іноземній валюті в сумі 23 100 швейцарських франків та зобов'язався повернути кошти у повному обсязі не пізніше 19 травня 2016 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 9,5% річних. З метою забезпечення повного та своєчасного виконання боржником своїх зобов'язань 19 травня 2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 11005106000/П-1, за умовами якого відповідальність боржника і поручителя є солідарною, а між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - договір іпотеки, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцям на праві приватної власності. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 не здійснює платежів на погашення заборгованості з березня 2013 року. Вимоги банку про погашення заборгованості залишені без задоволення. За таких обставин, станом на 22 серпня 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 17 340,16 швейцарських франків, яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ «УкрСиббанк», у якому просив визнати недійсною додаткову угоду від 13 серпня 2010 року № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11005106001 від 30 січня 2009 року.
Зустрічний позов обґрунтовував тим, що зазначену додаткову угоду не підписував та дізнався про неї лише після отримання копії позовної заяви банку в даній справі.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24 березня 2015 року зустрічний позов об'єднано в одне провадження із первинним позовом.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2019 року позов АТ «УкрСиббанк» залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 223 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду від 13 серпня 2010 року № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 30 січня 2009 року № 11005106001.
Вирішено питання про розпоідл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсною додаткової угоди від 13 серпня 2010 року № 1 до кредитного договору є законними та обґрунтованими. Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 26 січня 2018 року № 1002/17-25/128/18-25 підтверджено, що позичальник ОСОБА_1 вказану додаткову угоду не підписував.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 червня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували всіх фактичних обставин справи, а свої висновки мотивували лише на підставі судово-почеркознавчої експертизи від 26 січня 2018 року № 1002/17-25/128/18-25, не надавши належної оцінки іншим доказам. Зокрема, суди не врахували, що після укладення додаткової угоди, яку ОСОБА_1 стверджує, що не підписував, останній виконував умови договору згідно з умовами, передбаченими такою додатковою угодою. Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, він також підлягає дослідженню та перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами. Крім того, висновок судово-почеркознавчої експертизи від 26 січня 2018 року № 1002/17-25/128/18-25 не є належним та допустимим доказом, оскільки складений з порушенням норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду на надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року поновлено АТ «УкрСиббанк» строк на касаційне оскарження рішення Богунського районного суду міста Житомира від 26 червня 2019 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 295/13823/14-ц з Богунського районного суду міста Житомира. Зупинено дію рішення Богунського районного суду міста Житомира від 26 червня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 19 травня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11005106000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 23 100 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом, на термін з 19 травня 2006 року по 19 травня 2016 року.
30 січня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, умовами якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну та встановлено розмір ануїтетного платежу в розмірі 196,07 швейцарських франків, зі строком сплати 25-го числа кожного місяця. Змінено також кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 19 травня 2026 року.
20 липня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої встановлено відсоткову ставку в розмірі 9,5% річних.
13 серпня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено розмір ануїтетного платежу, встановлено платіж в розмірі 169,08 швейцарських франків. Також передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення.
Саме додаткову угоду від 13 серпня 2010 року № 1 просить визнати недійсною ОСОБА_1 в зустрічній позовній заяві, посилаючись на те, що таку додаткову угоду не підписував.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 26 січня 2018 року № 1002/17-25/128/18-25 підписи від імені ОСОБА_1 у рядку «( ОСОБА_1 ) (підпис)» графи «Позичальник ОСОБА_1 » п.6. «Підписи Сторін:» Додаткової угоди № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11005106001 від 30 січня 2009 року (щодо зміни процентної ставки по кредиту за основною сумою боргу) від 13 серпня 2010 року, укладеної між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , та у рядку «( ОСОБА_1 ) (підпис)» графи «Оригінал даної Додаткової угоди отримано «13» серпня 2010 року» п.6. «Підписи Сторін:» Додаткової угоди № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11005106001 від 30 січня 2009 року (щодо зміни процентної ставки по кредиту за основною сумою боргу) від 13 серпня 2010 року, укладеної між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , та у рядку «Позичальник в особі представника» п.6. «Підписи Сторін:» Додаткової угоди № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11005106001 від 30 січня 2009 року (щодо зміни процентної ставки по кредиту за основною сумою боргу) від 13 серпня 2010 року, укладеної між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ «УкрСиббанк» на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 26 червня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспорюваної додаткової угоди від 13 серпня 2010 року № 1 до кредитного договору № 11005106001 від 30 січня 2009 року підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 26 січня 2018 року № 1002/17-25/128/18-25, відповідно до якого підписи на додатковій угоді від 13 серпня 2010 року № 1 до кредитного договору виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Установивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспорюваної додаткової угоди, оскільки згідно з вказаним експертним висновком ця додаткова угода останнім не підписана, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання такого правочину недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у судах із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року було зупинено дію рішення Богунського районного суду міста Житомира від 26 червня 2019 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаного судового рішення підлягають поновленню.
Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 26 червня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Богунського районного суду міста Житомира від 26 червня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун