15 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 640/129/19
адміністративне провадження № К/9901/28591/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/129/19
за позовом юридичної особи - резидента Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк»,
про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови,
за касаційною скаргою адвоката Ляшенко Сергія Васильовича, який діє в інтересах юридичної особи - резидента Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED,
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Григоровича П.О.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М.).
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року юридична особа - резидент Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича, у провадженні якого перебуває виконавче провадження №56422704, щодо неповернення виконавчого листа №3 Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 серпня 2017 року у справі №712/9154/17, який видано 28 листопада 2017 року, без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, з огляду на пропущений строк пред'явлення до виконання;
- зобов'язати державного виконавця, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження №56422704, повернути виконавчий лист №3 Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 серпня 2017 року у справі №712/9154/17, який видано 28 листопада 2017 року стягувачу протягом трьох робочих днів з дня отримання рішення суду;
- визнати протиправною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 травня 2018 року №56422704, яка прийнята державним виконавцем на виконання виконавчого листа №3 Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 серпня 2017 року у справі №712/9154/17, який видано 28 листопада 2017 року про застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави 1 207 280 облігацій внутрішньої державної позики України (код №300996-CY20004225) загальною вартістю: 1 207 280 000,00 грн (один мільярд двісті сім мільйонів двісті вісімдесят тисяч гривень) які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 компанії ALDOZA INVESTMENTS LIMITED у ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виконавчий лист було повторно пред'явлено до виконання після завершення терміну його пред'явлення до виконання, тому відповідач протиправно прийняв цей лист до виконання і відкрив виконавче провадження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову юридичної особи - резидента Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що у цьому випадку відсутня необхідність надавати правову оцінку доводам позивача щодо протиправності, на його думку, оскаржуваних дій і постанови, оскільки, відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» право на таке оскарження мають виключно сторони і учасники виконавчого провадження, до яких позивач не належить. Крім того, суди зазначили, що позивач у спірних правовідносинах обрав невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки його порушене право виходить не з дій та/або рішень державного виконавця, а з рішення Соснівського районного суду міста Черкаси у справі №712/9154/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі адвокат Ляшенко Сергій Васильович, який діє в інтересах юридичної особи - резидента Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, і ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з'ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги представник позивача посилається на те, що судами першої й апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам позивача щодо невідповідності дій і оскаржуваної постанови державного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Також скаржник вказує на те, що оскаржувані ним дії і постанова відповідача безпосередньо стосуються списання коштів з його банківського рахунку, тому оскаржувані ним дії і постанова безпосередньо стосуються його прав та інтересів, а тому він наголошує на наявності у нього права на звернення до суду з цим позовом.
Крім того, представник позивача зазначає, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України про «Про виконавче провадження».
Отже, на думку скаржника, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому є протиправною.
Інші учасники справи своїх відзивів на касаційну скаргу не надали.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що вироком Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 серпня 2017 року у справі №712/9154/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України.
Також зазначеним вироком застосовано спецконфіскацію з примусовим вилученням у власність держави, зокрема, 1 207 280 облігацій внутрішньої державної позики України (код №300996-CY20004225) загальною вартістю: 1 207 280 000,00 грн, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 ALDOZA INVESTMENTS LIMITED в ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478.
28 листопада 2017 року за вказаним судовим рішенням Соснівським районним судом міста Черкаси видано виконавчий лист.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчуком К.П. від 14 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП №55384385 про застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави 1 207 280 облігацій внутрішньої державної позики України (код №300996-CY20004225) загальною вартістю: 1 207 280 000,00 грн, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 ALDOZA INVESTMENTS LIMITED в ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478.
Також, 14 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчуком К.П. прийнято постанову про арешт майна (цінних паперів) боржника ВП №55384385, якою накладено арешт на 1 207 280 облігацій внутрішньої державної позики України (код №300996-CY20004225) загальною вартістю: 1 207 280 000,00 грн, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 позивача в ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478.
У подальшому, постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука К.П. від 23 січня 2018 року повернуто виконавчий документ стягувачу, в зв'язку з відсутністю на рахунку № НОМЕР_1 компанії ALDOZA INVESTMENTS LIMITED цінних паперів, виконавчий лист повернуто стягувачу.
За результатами повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. від 18 травня 2018 року ВП №56422704 відкрито виконавче провадження про застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави 1 207 280 облігацій внутрішньої державної позики України (код №300996-CY20004225) загальною вартістю: 1 207 280 000,00 грн, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 ALDOZA INVESTMENTS LIMITED в ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478.
Не погоджуючись із вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга адвоката Ляшенко Сергія Васильовича, який діє в інтересах юридичної особи - резидента Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED, у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Перевіривши доводи касаційної скарги на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 56422704 з примусового виконання виконавчого листа №712/9154/17, виданого Соснівським районним судом міста Черкаси 28 листопада 2017 року про застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави 1 207 280 облігацій внутрішньої державної позики України (код №300996-CY20004225) загальною вартістю: 1 207 280 000,00 грн, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 компанії ALDOZA INVESTMENTS LIMITED у ПАТ «Укргазбанк».
Виконавчим листом №712/9154/17, виданим 28 листопада 2017 року Соснівським районним судом міста Черкаси, в якості стягувача зазначено - Генеральну прокуратуру України, боржником - Публічне акціонерне товариство АБ «Укргазбанк».
Вказане виконавче провадження № 56422704 порушено за результатами розгляду кримінальної справи №712/9154/17 (кримінальне провадження 12017251010003751).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 12 грудня 2018 року у справі №757/61236/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №824/297/18-а вказувала на те, що спір з приводу оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у кримінальній справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки КПК України не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що юридична особа - резидент Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження №56422704, а тому не є особою, яка входить у коло осіб, визначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим не наділена процесуальним правом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби.
В той же час, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів першої й апеляційної інстанцій про відмову позивачу у задоволенні позову з підстав відсутності у останнього правових підстав для такого оскарження через те, що він не належить до кола осіб, визначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», а право на таке оскарження мають виключно сторони та учасники виконавчого провадження, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується передбачено статтею 6 цього Кодексу.
З викладених обставин і норм закону слідує, що особи, які не залучалися до участі у справі, можуть оскаржити рішення, дію та бездіяльність державного виконавця, якщо вважають, що ними зачіпаються їхні права, а тому позивач має безперечне право звернутися до суду за своїм захистом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - «Конвенція»), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ») розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ вказав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. United Kingdom).
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (Bezymyannaya v. Russia) (заява №21851/03) ЄСПЛ констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони».
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France).
Тож підхід суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не відповідає завданням адміністративного судочинства.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції, вказані недоліки не виправив.
Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд зауважує, що у випадках не передбачених законом та відсутності у особи процесуального права на звернення до господарського та цивільного суду або в порядку, передбаченому статтею 287 КАС України, з позовом до органів державної виконавчої служби щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності необхідно враховувати, що особа має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку, встановленому КАС України для оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин Верховних Суд констатує, що вказані правозастосування суду першої й апеляційної інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суд першої й апеляційної інстанції помилково застосували норми статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» до цих правовідносин, які не регулюють спірні правовідносини і безпідставно відмовилися надавати оцінку доводам позивача по суті його заявлених вимог, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі №640/9729/19.
Отже, колегія суддів резюмує, що судами першої й апеляційної інстанцій не з'ясовано обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України (тут і далі у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: (1) суд не дослідив зібрані у справі докази; (2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; (3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
З огляду на неможливість Верховного Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, визначену частиною другою статті 341 КАС України, а також наділення суду першої інстанції відповідними процесуальними правами, з метою встановлення дійсних фактичних обставин справи, Суд приходить до висновку про необхідність направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу адвоката Ляшенко Сергія Васильовича, який діє в інтересах юридичної особи - резидента Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED, задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду