15 грудня 2020 року
Київ
справа №826/13768/18
адміністративне провадження №К/9901/32133/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №826/13768/18 за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України та Міністра оборони України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати неправомірним і скасувати пункт 3 наказу Міністра оборони України № 125кп від 25 липня 2018 року;
- визнати неправомірним і скасувати пункт 50 параграфу 4 наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України - Головнокомандуючого Збройних Сил України № 471 від 28 серпня 2018 року по особовому складу про звільнення Позивача з військової служби відповідно до підпункту "д" пункту другого частини 5 статті 26 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" за службовою невідповідністю;
- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України поновити позивача на військовій службі і в посаді, з якої він був звільнений, а також сплатити грошове забезпечення з часу звільнення до дати його поновлення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Міністра оборони України від 25 липня 2018 року № 125кп «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення з військової служби старшого офіцера відділу забезпечення ПММ управління забезпечення пальним та мастильними матеріалами Центрального управління забезпечення пально-мастильними матеріалами Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України підполковника ОСОБА_1 за службовою невідповідністю;
- визнано протиправним та скасовано пункт 50 параграфу 4 наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України - Головнокомандуючого Збройних Сил України № 471 від 28 серпня 2018 року по особовому складу, відповідно до якого підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до підпункту "д" пункту другого частини 5 статті 26 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" за службовою невідповідністю;
- поновлено підполковника ОСОБА_1 на військовій службі та на посаді старшого офіцера відділу забезпечення ПММ управління забезпечення пальним та мастильними матеріалами Центрального управління забезпечення пально-мастильними матеріалами Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України;
- стягнуто з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 161 036, 72 грн з 28 серпня 2018 року до 31 липня 2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення підполковника ОСОБА_1 на військовій службі та на посаді старшого офіцера відділу забезпечення ПММ управління забезпечення пальним та мастильними матеріалами Центрального управління забезпечення пально-мастильними матеріалами Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі: 13 419, 72 грн.
У своїй касаційній скарзі Міністерство оборони України просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №826/13768/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Частиною четвертою статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Проте, Міністерство оборони України сплатило судовий збір у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про Судовий збір».
Так, підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позов у цій справі заявлено у 2018 році фізичною особою щодо двох вимог немайнового характеру і однієї майнової вимоги на загальну суму: 161 036,72 грн.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» від 7 грудня 2017 № 2246-VIII (чинного на час звернення позивача з позовом до суду) у 2018 році встановлено наступний прожитковий мінімум для працездатних осіб: 1762 грн.
Враховуючи рішення суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову частково та вимоги касаційної скарги, Міністерство оборони України має сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру: 2 114,40 грн (704,80*2*200%) та за одну вимогу майнового характеру: 3 220,74 грн (1610,37 грн*200%), що становить: 5 335,14 грн.
Разом з касаційною скаргою скаржник надав платіжне доручення про сплату судового збору № 248/1129 від 17 листопада 2020 року у якому судовий збір сплачено у сумі: 1472,80 грн.
На підставі викладеного, Міністерство оборони України за подання касаційної скарги на рішення суду у спорі з двома вимогами немайнового характеру і однією вимогою майнового характеру має доплатити 3 862,34 грн (5 335,14 - 1472,80).
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 38004897;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, частиною четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж випадками, коли справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу.
Враховуючи, що справа №826/13768/18 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, то для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а - г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України і обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи; 2) документа про сплату недоплаченої суми судового збору.
Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №826/13768/18 за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк,
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду