14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 280/3639/19
адміністративне провадження № К/9901/24503/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у складі судді Киселя Р.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербака А.А. у справі № 280/3639/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мотор-Ділер» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мотор-Ділер» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, (далі - відповідач) від 26 квітня 2019 року: №0005551404, №0005651408 та №0005651408.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, позов задоволено в повному обсязі.
2.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 №0005551404, №0005651408 та №0005641408, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, на підставі акту документальної планової виїзної перевірки №145/08-01-14-04/24513000 від 18.03.2019.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Уповноваженими особами Головного управління ДФС у Запорізькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності позивача за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
3.2. За результатами перевірки складено акт від 18.03.2019 №145/08-01-14-04/24513000.
3.3. За висновками акту, під час перевірки виявлено наступні порушення:
- п. 44.1, 44.2. ст. 44 р. ІІ, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 р. ІІІ Податкового кодексу України, §45 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка, затвердженого Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку від 01.01.2012, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 72 505 грн, в тому числі: за 2017 рік на 72 505 грн;
- пп. а 76.2, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 1.2., п. 3.2., п. 3.3., п. 3.4., п. 3.5. Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ), зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.01.2015 № 111/26556;
- п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі Положення 637) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 23 924 832, 28 грн;
-п. 19 р. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі Положення 148), а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 5 458 845, 97 грн.
3.4. На підставі акту перевірки від 18.03.2019 №145/08-01-14-04/24513000 відповідачем сформовано податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 0005551404, №0005651408, №0005641408.
3.5. Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України.
3.6. За наслідками розгляду скарги платника Державною фіскальною службою України прийнято рішення, яким скаргу залишено без задоволення, а висновки акту перевірки та податкові повідомлення-рішення - без змін.
3.7. Уважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із указаним позовом.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодиться суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем в межах наданих повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Головне управління ДПС у Запорізькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
5.1. Зазначає, зокрема, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1, 44.2. ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, §45 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка, затвердженого Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку від 01.01.2012, внаслідок чого занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства, на суму переоцінки фінансових інвестицій, яка була визначена без урахування справедливої вартості акцій АТ Мотор Січ всього на суму 402 804 грн. Крім того, перевіркою наданих касових документів встановлено факти проведення готівкових розрахунків за період з 01.01.2017 по 24.04.2018 без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, а саме: підзвітними особами до авансових звітів про використання коштів надавались квитанції-розписки фізичних осіб про отримання готівкових коштів до договорів купівлі-продажу цінних паперів (акцій), які не є підтверджуючими документами відповідно вимог Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями).
6. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мотор-Ділер» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Наказом позивача «Про облікову політику згідно вимог МСФЗ» від 08.01.2016 визначена його облікова політика у періоді, що перевірявся.
8. Пунктом 23 вказаного наказу визначено, що фінансові інвестиції первинно враховуються в бухгалтерському обліку по собівартості, а на кожний останній день звітного кварталу, вартість цінних паперів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках та мають біржовий курс, оцінюються до справедливої вартості за біржовим курсом, а по акціям АТ Мотор-Січ (міжнародний код цінного паперу (ISIN) UA4000143135) за ціною останньої угоди купівлі-продажу таких фінансових активів здійсненій на позабіржовому ринку. Переоцінка цінних паперів, за якими укладений договір про купівлю-продаж за визначеною вартістю придбання-реалізації між датою розрахунку в бухгалтерському обліку і датою купівлі-продажу не відображається. Результат переоцінки обов'язково відображається в доходах або збитках відповідного звітного періоду.
9. Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі акту перевірки встановлено, що на виконання вимог п. 23 значеного вище наказу, позивачем здійснювалась переоцінка вартості акцій АТ Мотор-Січ до справедливої вартості за ціною останньої угоди купівлі-продажу таких фінансових активів, здійсненої на позабіржовому ринку.
10. В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 44.1, 44.2. ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, §48-48А (Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку) МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка в редакції від 01.01.2012 позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства, на суму переоцінки фінансових інвестицій, яка була визначена без врахування справедливої вартості акцій АТ Мотор Січ всього на суму 402804 грн, в тому числі 2017 рік - 402804 грн. Зведені дані щодо оцінки фінансових інвестицій позивача за період з 01.01.2017-31.12.2017 та встановлених у ході проведення перевірки сум переоцінки наведено в додатку 8.4 - 8.7 до акту перевірки.
11. Відповідачем здійснювалась переоцінка вартості акцій АТ Мотор-Січ відповідно до біржового курсу таких акцій, сформованого на фондовій біржі АТ Українська Біржа, внаслідок чого і було донараховано суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 72505 грн, у тому числі за 2017 рік на 72505 грн.
12. Параграфом 48 МСБО 39 (в редакції, якою керувався відповідач від 01.01.2012) визначено, що при визначенні справедливої вартості фінансового активу або фінансового зобов'язання з метою застосування цього Стандарту, МСБО 32 або МСФЗ 7, суб'єктові господарювання слід застосовувати параграфи КЗ69 - КЗ82 Додатка А.
13. Параграфом 48А МСБО 39 (в редакції, якою керувався відповідач від 01.01.2012) визначено, що кращим свідченням справедливої вартості є ціни котирування на активному ринку. Якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, суб'єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Мета застосування методу оцінювання - встановити, якою буде ціна операції на дату оцінки в обміну між незалежними сторонами, виходячи з звичайних міркувань бізнесу. Методи оцінювання охоплюють застосування останніх ринкових операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, якщо вони доступні; посилання на поточну справедливу вартість іншого інструмента, який в основному є подібним; аналіз дисконтованих грошових потоків та моделей опційного ціноутворення. Якщо є метод оцінювання, який звичайно використовують учасники ринку для визначення ціни інструмента, і доведено, що він надає достовірні попередні оцінки цін, отриманих у фактичних ринкових операціях, то суб'єкт господарювання застосовує цей метод. В обраному методі оцінювання максимально використовуються ринкові показники та інформація та якомога менше спираються на дані, визначені суб'єктом господарювання. Він поєднує всі чинники, які учасники ринку розглядали би при встановленні ціни, і він узгоджується з прийнятими економічними методологіями ціноутворення щодо фінансових інструментів. Періодично суб'єкт господарювання обстежує метод оцінювання та перевіряє його на достовірність, застосовуючи ціни будь-яких спостережених поточних ринкових операцій з таким самим інструментом (тобто без змінювання та перепакування), або на основі інших доступних спостережених ринкових даних.
14. Проте, дослідженням редакції МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», яка була чинною на момент здійснення господарських операцій, які є предметом дослідження, розміщеній на сайті Міністерства фінансів України (в редакції від 01.01.2016) абзаци з 48 по 49 (включно) цього МСБО виключені.
15. Тому суди попередніх інстанцій правильно вказали, що застосування §48-48А МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка в редакції від 01.01.2012 до позивача є безпідставним.
16. Окрім того, приписами параграфа 43 МСБО 39 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при первісному визнанні фінансового активу або фінансового зобов'язання суб'єктові господарювання слід оцінювати їх за їхньою справедливою вартістю плюс (у випадку фінансового активу або фінансового зобов'язання не за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку) витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання.
17. За приписами параграфа 46 МСБО 39, після первісного визнання суб'єктові господарювання слід оцінювати фінансові активи (включаючи похідні інструменти, які є активами) за їхньою справедливою вартістю без будь-яких вирахувань щодо витрат на операцію, які він може понести при продажу або іншому вибутті.
18. За приписами параграфу 2 МСФЗ 13 Оцінка справедливої вартості (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі МСФЗ 13) справедлива вартість це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб'єкта господарювання. Для деяких активів та зобов'язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про які є відкритою. Для інших активів та зобов'язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте, мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов'язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто, вихідну ціну на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який утримує актив або має зобов'язання).
19. Приписами параграфів 16-18 МСФЗ 13 передбачено, що оцінка справедливої вартості припускає, що операція продажу актива або передачі зобов'язання відбувається або а) на основному ринку для цього актива або зобов'язання; або б) за відсутності основного ринку на найсприятливішому ринку для цього актива або зобов'язання. Суб'єктові господарювання не потрібно здійснювати всебічне дослідження усіх можливих ринків, щоб визначити основний ринок або, за відсутності основного ринку, найсприятливіший ринок, але він має взяти до уваги всю інформацію, яку можна отримати. За відсутності свідчень на користь протилежного положення, ринок, на якому суб'єкт господарювання, як правило, здійснює операцію продажу актива або передачі зобов'язання, приймається за основний ринок або, за відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок. Якщо для актива або зобов'язання є основний ринок, то оцінка справедливої вартості представляє ціну та такому ринку (незалежно від того, чи ця ціна є безпосередньо відкритою, чи її оцінку отримано за іншим методом оцінювання), навіть якщо ціна на іншому ринку є потенційно більш сприятливою на дату оцінки.
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним ринком для акцій АТ Мотор-Січ є позабіржовий ринок, оскільки, обсяг торгів на цьому ринку складає 96,57 % від усіх акцій АТ Мотор-Січ, реалізованих на позабіржовому ринку.
21. За таких обставин, суди правильно визнали обґрунтованими аргументи позивача, що застосування цінових показників для здійснення переоцінки акцій АТ Мотор-Січ в межах саме позабіржового ринку, а не біржового ринку АТ Українська Біржа, відповідає приписам МСФЗ 13 та МСБО 49.
22. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до звітів незалежного аудитора щодо фінансової звітності позивача за 2017-2018 роки, де зазначено, що бухгалтерський облік та показники фінансової звітності позивача відображають фінансовий стан Товариства з додержанням Концептуальної основи фінансового звітування за МСФЗ та прийнятої облікової політики стосовно складення фінансової звітності. Принципи облікової політики, використані при підготовці зазначеної фінансової звітності передбачають оцінку активів та зобов'язань за справедливою вартістю.
23. При цьому, рішеннями Шевченківського районного суду у справах № 336/1961/19, 336/1961/19 від 22.04.2019 провадження у адміністративних справах відносно посадових осіб позивача генерального директора та головного бухгалтера щодо скоєння вказаними особами адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч. 1 Кодексу про адміністративні правопорушення України, закрито в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
24. Викладені обставини свідчать про відсутність порушень позивачем вимог п. 44.1, 44.2. ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, § 48-48А МСБО 39, та безпідставність донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням форми Р № 0005551404 від 26.04.2019 грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток фінансових установ у розмірі 108 757, 50 грн.
25. Щодо податкових повідомлень-рішень форми С № 0005641408 від 26.04.2019 та № 0005651408 від 26.04.2019, Верховний Суд виходив з наступного.
26. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за висновками акту, перевіркою наданих касових документів встановлено порушення вимог п. 2.11 Положення № 637 та п. 19 р. ІІ Положення №148, а саме: проведення готівкових розрахунків за період з 01.01.2017 по 24.04.2018 без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, за період з 01.01.2017 по 04.01.2018 (Положення № 637) на суму - 23924832, 28 грн, за період з 05.01.2018 по 24.04.2018 (Положення №148) на суму - 5458845, 97 грн. Так, підприємством проводились розрахунки без подання одержувачем коштів (підзвітною особою) платіжного документа, згідно чинного законодавства, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, а саме: підзвітними особами до авансових звітів про використання коштів надавались квитанції-розписки фізичних осіб про отримання готівкових коштів до договорів купівлі-продажу цінних паперів (акцій), які не є підтверджуючими документами відповідно вимог Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями).
27. З метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами прийнято Указ Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ № 436/95).
28. Абзацом 6 пункту 1 Указу № 436/95 визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
29. Зі змісту податкових повідомлень-рішень форми С № 0005641408 від 26.04.2019 та № 0005651408 від 26.04.2019 судами встановлено, що саме наведена норма Указу № 436/95 вказана в оскаржених рішеннях як підстава для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
30. В акті перевірки контролюючий орган посилається на приписи: п. 2.11 Положення № 637, п.19 р. ІІ Положення № 148, Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, ст. 2, 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 21.01.2016 № 13.
31. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичним змістом господарських операцій, що досліджувалися під час перевірки, є придбання у фізичних осіб належних їм на праві власності простих акцій АТ Мотор-Січ. Одержувачами коштів за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів акцій АТ Мотор-Січ є фізичні особи - продавці, а позивач у цих правовідносинах виступає покупцем.
32. Таким чином є правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що обов'язок видачі платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа) за приписами абзацу 6. п. 1 Указу № 436/95 покладено на продавця товарів, робіт послуг, а не на покупця таких товарів, робіт, послуг.
33.Тому застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з приписами абзацу 6. п. 1 Указу № 436/95 є неправомірним.
34. Згідно з приписами пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), (далі - Положення № 637) видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України (абзац перший Положення № 637).
35. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт (абзац другий Положення 637).
36. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження (абзац третій Положення 637).
37. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми (абзац четвертий Положення 637).
38. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України (абзац п'ятий Положення 637).
39. Згідно з приписами пункту 19 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) готівка під звіт або на відрядження видається суб'єктам господарювання відповідно до законодавства України (абзац перший Положення 148).
40. Готівка видається під звіт:
1) на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини на строк не більше 10 робочих днів;
2) на закупівлю брухту чорних металів і брухту кольорових металів - на строк не більше 30 робочих днів від дня видачі готівки під звіт;
3) на всі інші виробничі (господарські) потреби - на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівки під звіт (абзац другий Положення 148).
41. Підзвітна особа має право продовжити строк використання виданих під звіт коштів, якщо готівка одночасно видана як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції в населення та заготівлі вторинної сировини, у тому числі брухту чорних металів і брухту кольорових металів). Строк використання такої готівки продовжується до завершення строку відрядження (абзац третій Положення 148).
42. Видача підзвітній особі готівки під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми (абзац четвертий Положення 148).
43. Звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України (абзац п'ятий Положення 148).
Позивачем до матеріалів справи надано докази стосовно порядку звітування підзвітними особами за видані під звіт суми готівкових коштів, які було досліджено судом.
44. Нормативно-правовим актом, що регулює порядок звітування про витрачання готівкових коштів, виданих під звіт є наказ Міністерства фінансів України № 841 від 28.09.2015 Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання (далі - Наказ № 841).
45. Приписами пункту 2 Наказу № 841 визначено, що дія цього порядку поширюється на осіб, що видали платнику податку - фізичній особі кошти на відрядження або під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, та платників податків - фізичних осіб, які отримали такі кошти.
46. Абзацом 1 пункту 3 Наказу № 841 визначено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
47. Приписами пункту 6 Наказу № 841 визначено, що звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримав(ла) такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи. Фізична особа, яка отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: Звіт перевірено, Залишок унесений (перевитрата видана) в сумі за касовим ордером, кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, розрахунку суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, яка надала такі кошти. Графу Звіт затверджено підписує керівник (податковий агент).
48. Форма звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт є додатком до Наказу № 841.
49. На зворотному боці звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт зазначаються: № з/п, дата документа, кому, за що і на підставі якого документа заплачено, сума (грн, коп.), дебет рахунка та передбачено долучення відповідних первинних документів.
50. Приписами частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996- XIV(далі - Закону № 996- XIV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
51. Приписами частини 2 статті 9 Закону № 996- XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
52. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
53. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
54. Судами попередніх інстанцій досліджено звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та додані до них первинні документи за період перевірки та встановлено, що вони відповідають вимогам Наказу № 841 приписам частин 1, 2 статті 9 Закону України № 996-XIV.
55. Разом із цим, акт перевірки, складений відповідачем за результатом проведення податкової перевірки позивача, висновків щодо невідповідності цих документів вимогам законодавства не містить.
56. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 265/95-ВР).
57. Дія Закону № 265/95-ВР поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
58. Абзацом 3 статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
59. Приписами абзацу 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;
5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
6) забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;
7) подавати до контролюючих органів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.
60. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до умов укладених договорів купівлі-продажу цінних паперів, позивач виступає в якості покупця цінних паперів акцій АТ Мотор-Січ, тобто, не здійснює діяльність з продажу товарів (надання послуг) і відповідно не здійснює розрахункові операції, визначені Законом України № 265/95-ВР, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин в цій частині приписів згаданого закону.
61. Також до спірних правовідносин не підлягають застосуванню і положення Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» № 2346-III від 05.04.2001 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2346-III) з наступних підстав.
62. Предметом регулювання Закону України № 2346-III є правові засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
63. За приписами п. 1.24 статті 1 цього Закону, переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
64. Пунктом 1.35 статті 1 Закону визначено, що розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.
65. Однак, зі змісту первинних документів, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов укладених договорів купівлі-продажу цінних паперів, розрахунки здійснювалися в готівковій формі, тобто, рух коштів з рахунку покупця та рахунок продавця умовами договорів купівлі-продажу не передбачено.
66. До аналогічних висновків колегія суддів доходить і в частині можливості застосування до спірних правовідносин Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Поставою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, оскільки умовами пункту 1.3 цієї інструкції передбачено, що її вимоги поширюються на учасників безготівкових розрахунків.
67. Викладені обставини спростовують доводи відповідача та висновки акту перевірки в частині порушення позивачем приписів п. 2.11 Положення 637, п. 19 р. ІІ Положення 148, Закону України № 2346-ІІІ, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, ст. 2, 3 Закону України 265/95-ВР, Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13.
68. Беручи до уваги викладене, Верховний Суд уважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за податковими повідомленнями-рішеннями форми С № 0005641408 від 26.04.2019 та № 0005651408 від 26.04.2019 та необхідність, у зв'язку з цим, їх скасування.
69. Разом із цим посилання відповідача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 806/5116/14 як на правову позицію, яка не була врахована судами першої та апеляційної інстанцій, є помилковими. Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду в зазначеній справі з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі. При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів у цій справі.
70. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
71. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
72. З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
73. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
74. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
75. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 280/3639/19 - залишити без змін.
76. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко