Справа № 600/679/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
15 грудня 2020 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
в травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо припинення з 01 квітня 2020 року нарахування та виплати позивачу належного пенсійного забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області поновити з 01 квітня 2020 року нарахування та виплату ОСОБА_1 належного пенсійного забезпечення.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.08.2020 позов задоволено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що перевіркою матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивач уклав контракт про проходження служби цивільного захисту. Інформація про його припинення чи новий контракт, укладений на проходження військової служби, відсутні.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, з 01 січня 2015 року позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ у розмірі 62% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом за пенсійною справою - 2404003226 (МНС) від 14 січня 2015 року та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що між Державною службою України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) в особі начальника Управління ДСНС України у Чернівецькій області полковника служби цивільного захисту Михайлюка С.М. та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження служби цивільного захисту №09/20 строком дії на 3 (три) роки (далі - Контракт), який набрав чинності 13 лютого 2020 року.
Відповідно до витягу з наказу (по особовому складу цивільного захисту) від 13 лютого 2017 року №84 «Про кадрові питання» (пункт 4) колишнього полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 (спеціальне звання присвоєно наказом ДСНС України від 19 серпня 2013 року №523 о/с), який уклав контракт про проходження служби цивільного захисту строком на 3 (три) роки, відповідно до пунктів 33, 47, 62, 93, 95 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, на підставі заяви та контракту ОСОБА_1 , подання начальника Управління ДСНС України в Чернівецькій області Михайлюка С.М., згоди заступника директора Департаменту реагування на надзвичайні ситуації ОСОБА_2 , прийнято позивача на військову службу цивільного захисту, зараховано у кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій у спеціальному званні полковник служби цивільного захисту та за його згодою призначено заступником начальника загону - начальником аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Чернівецькій області.
11 березня 2020 року на адресу відповідача надійшов лист від Пенсійного фонду України, до якого було додано лист Міністерства соціальної політики України від 14 січня 2020 року №526/0/2-20/54 про відсутність підстав для продовження виплати пенсії за вислугу років, призначеної за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при укладенні контракту про проходження служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
Дослідженням довідки Управління ДСНС України в Чернівецькій області від 17 березня 2020 року №71-ВП судом встановлено, що ОСОБА_1 начальник чергової зміни операційно-координаційного центру Управління ДСНС України у Чернівецькій області, з 13 лютого 2017 року по дату видачі вказаної довідки проходив службу цивільного захисту за контрактом на термін дії особливого періоду, оголошеного Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014.
Відповідно до атестата №87, сформованого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, позивачу припинено виплату пенсії по причині поновлення на службі, а пенсійну справу (особовий рахунок) № НОМЕР_2 перенесено до архіву. Пенсію виплачено по 31 березня 2020 року.
04 травня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із запитом про надання публічної інформації, в якому просив, зокрема, надати нормативно обґрунтоване пояснення щодо підстав припинення пенсійної виплати з 01 квітня 2020 року.
Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області листом від 07 травня 2020 року №2400-0215-8/13106, посилаючись на норми частин другої, третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ, а також Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593, повідомило позивача про те, що перевіркою матеріалів пенсійної справи позивача встановлено, що він уклав контракт про проходження служби цивільного захисту. Інформація про його припинення чи новий контракт, укладений на проходження військової служби, відсутні. З огляду на викладене, підстави для продовження виплати пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ відсутні.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивач був прийнятий на службу цивільного захисту за контрактом під час дії особливого періоду, то на нього розповсюджується дія частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ щодо не припинення виплати пенсії, призначеної згідно названого закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі Закон України № 2262-ХІІ).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України № 2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Згідно частини третьої статті 2 Закону України № 2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Таким чином, з аналізу вищевикладеного вбачається, що виплата пенсії, яка призначена відповідно до Закону України № 2262-ХІІ припиняється у разі повторного прийняття особи на службу, зокрема, органів та підрозділів цивільного захисту. При цьому, пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, зокрема, органів та підрозділів цивільного захисту, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-XII, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Аналогічне визначення особливого періоду надано і в статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII), якою передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).
Крім того, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з абзацом четвертим статті 1 вищезазначеного Закону завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, організацію і штати воєнного часу.
Так, на підставі Указів Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, від 06 травня 2014 року №454/2014, від 21 липня 2014 року №607/2014 та від 14 січня 2015 року №15/2015, на Україні діяла часткова мобілізація, отже, з 17 березня 2014 року в Україні діє особливий період, що є загальновідомим фактом.
До того ж, слід звернути увагу й на те, що сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №813/1919/16, від 27 березня 2020 року у справі №806/1286/17, від 15 червня 2020 року у справі №638/662/17.
Як вбачається із матеріалів справи пенсійний орган керувався листом Мінсоцполітики 14.01.2020 року №526/0/2-20/54, в якому зокрема зазначено, що на думку Мінсоцполітики, поширення норми, передбаченої частиною третьою статті 2 Закону України № 2262-ХІІ на інші періоди служби, крім військової служби, законодавством не передбачено. У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що перевіркою матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивач уклав контракт про проходження служби цивільного захисту. Інформація про його припинення чи новий контракт, укладений на проходження військової служби, відсутні.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із вказаними доводами відповідача та з цього приводу зазначає наступне.
Так, за визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У розумінні ж ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Водночас, згідно положень Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої указом Президента України від 14 березня 2016 року № 92/2016, складовою сектору безпеки і оборони є зокрема Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
Як вже було зазначено, згідно вимог статті 2 Закону України № 2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.
З системного аналізу зазначеної норми Закону України № 2262-ХІІ вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на декілька категорій суб'єктів, а саме на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до:
- Збройних Сил України;
- інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
- органів та підрозділів цивільного захисту.
Таким чином, незважаючи на те, що дійсно служба цивільного захисту та військова служба є різними видами державної служби особливого характеру, а в чинному законодавстві прямо не вказано, що служба у органах та підрозділах цивільного захисту є військовою службою, колегія суддів вважає, що особам, які уклали контракт на проходження служби в органах та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, виплата пенсій не припиняється, оскільки у контексті вимог Закону України № 2262-ХІІ, служба в органах та підрозділах цивільного захисту на час дії особливого періоду фактично прирівнюється до військової служби.
При цьому, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду в постанові від 16 травня 2019 року у справі №№522/23018/16-а про те, що громадяни України які захищають національну безпеку та цілісність нашої держави можуть бути призвані на строкову службу, мобілізовані або прийняті на службу за контрактом, але в будь-якому випадку вони мають гарантії захищені законодавством України.
Також слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Таким чином, оскільки позивач був прийнятий на військову службу за контрактом до органів цивільного захисту під час дії особливого періоду, у зв'язку з виникненням кризової ситуації в державі, що загрожує національній безпеці, суд вважає, що на нього розповсюджується дія ч. 3 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ щодо відсутності підстав для припинення виплати пенсії.
Тому, посилання апелянта на те, що позивач уклав контракт про проходження служби цивільного захисту, інформація про його припинення чи новий контракт, укладений на проходження військової служби відсутні, колегія суддів вважає необгрунтованими.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсійного забезпечення з 01.04.2020, та як наслідок, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України № 2262-ХІІ, починаючи з 01.04.2020.
Колегія суддів зазначає, що під час перегляду рішення суду першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.