Справа № 240/3925/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
14 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та здійснити доплату в сумі 4583,55 грн. належної одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення - включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з врахуванням всіх складових грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення - включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.08.2017 №64, позивача, звільненого наказом командира окремого ремонтно-відновлювального полку ОП "Північ" від 14.08.2017 №34-РС, виключено зі списків особового складу частини з 17.08.2017.
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.08.2017 №64, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% щомісячного грошового забезпечення у розмірі 75639,25 грн., що також підтверджується грошовим атестатом серія ЗУ №148825.
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та доплату належної одноразової грошової допомоги при звільнені з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував за час служби.
27.02.2020 відповідач видав позивачу довідку №4/195, в якій зазначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою КМУ від 22.09.2010 №889, не входить до складу грошового забезпечення, з якого нараховується та виплачується одноразова грошова допомоги при звільненні.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Положеннями п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80% місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як розрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
З матеріалів справи, а саме, грошового атестату серії ЗУ №148825 встановлено, що позивачу постійно виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 50% грошового забезпечення.
Відтак враховуючи, що додаткова грошова винагорода у розмірі 50% грошового забезпечення, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, що не спростовано відповідачем, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.05.2019 у справі №820/5285/17, від 29.11.2019 у справі №822/112/18, від 05.12.2019 у справі №295/5200/18. також зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 06.05.2020 у справі №240/12352/19.
Крім того слід вказати, що відмова відповідача у включенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні прийнята на підставі положень Інструкцій №595 та №260.
Однак, застосовуючи зазначені Інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідачем не враховано пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону, тому дії відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди є протиправними.
Також, слід врахувати, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тому, до грошового забезпечення військовослужбовців, як розрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні, крім зазначеного, вирішила за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15).
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, від 08 серпня 2019 року у справі №802/955/17-а, від 19 лютого 2020 року у справі №822/2741/17, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17.
Отже, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 50% грошового забезпечення, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889.
Разом з тим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити доплату у сумі 45383,55 грн., оскільки для проведення розрахунків належної до виплати суми суд має встановити розмір недоплаченої суми, натомість у матеріалах справи відсутні розрахунки суми недоплаченої суми щомісячної додаткової винагороди, яку слід врахувати у складі грошового забезпечення.
Також, визначення розміру суми, що підлягає виплаті, належить до повноважень відповідача.
Так само, є безпідставним посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки в силу ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 у справі №820/5285/17.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.