Справа № 120/3908/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
14 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Калинівської міської ради в особі виконавчого комітету Калинівської міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради в особі виконавчого комітету Калинівської міської ради про про визнання дій протиправними,
в листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Калинівської міської ради в особі виконавчого комітету Калинівської міської ради про визнання дій протиправними.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2020 позов задоволено:
- визнано протиправними дії Калинівської міської ради в особі виконавчого комітету Калинівської міської ради щодо відмови у прийнятті межових знаків на зберігання меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 ;
- зобов'язано Калинівську міську раду в особі виконавчого комітету Калинівської міської ради повторно розглянути питання щодо погодження меж земельної ділянки в АДРЕСА_1 та підписання акта прийому-передачі межових знаків на зберігання з урахуванням висновків суду у даній справі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 17.02.2020 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийнявши рішення про задоволення позову не взяв до уваги важливі обставини справи, а саме у своєму рішенні не навів жодних аргументів наявності відповідно до розробленої документації межових знаків встановленого зразка згідно вимог Інструкції. Судом не надано оцінки та не досліджено докази наявності у позивача та подальшого закріплення ним межових знаків встановленого зразка (деревяних стовпів), як зазначено в технічній документації у кількості 8 штук, на земельній ділянці в АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням 31 сесії 6 скликання Калинівської міської ради від 15.05.2014 №137 вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,4573 га в АДРЕСА_1 для комерційного використання (обслуговування викуплених будівель і спору) для подальшого укладання договору оренди.
05.07.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про погодження акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, який знаходиться в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 .
Листом виконавчого комітету Калинівської міської ради від 29.07.2019 №02-12-982, повідомлено заявника, що акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, відповідно до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010, не підлягає погодженню, оскільки:
- згідно вказаного акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, який знаходиться в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 , межі мають бути встановлені та закріплені в натурі (на місцевості ) межовими знаками (дерев'яні стовпи) у кількості 8 шт., список яких додається;
- виконавцем вказаних робіт може бути юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.
Позивач не погоджуючись із вказаною відмовою звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вказуючи про безпосереднє обстеження вказаної земельної ділянки та про факт відсутності межових знаків (дерев'яних стовпів), зобов'язаний був зафіксувати вказані обставини у письмовому акті та зокрема долучити його до матеріалів відзиву в підтвердження заявленої позиції та правомірності вчинених дій.
Так як відповідачем доказів відсутності межових знаків (дерев'яних стовпів), тому дії відповідача стосовно відмови щодо відмови у прийнятті межових знаків на зберігання меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 є протиправними.
Судом першої інстанції взято до уваги позицію позивача та лист ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 15.08.2019 №5173, згідно якого останній, як виконавець, засвідчив встановлення межових знаків на спірній земельній ділянці відповідно до і з дотриманням вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, що затверджена наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376.
Також суд дійшов висновку, що у даній справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо погодження меж земельної ділянки та підписання акта прийому-передачі межових знаків на зберігання.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 4 ст.122 ЗК України установлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
За змістом частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням 31 сесії 6 скликання Калинівської міської ради від 15.05.2014 №137 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,4573 га в АДРЕСА_1 для комерційного використання (обслуговування викуплених будівель і спору) для подальшого укладання договору оренди.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Статтею 55 ЗУ "Про землеустрій" визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.
Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:
а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;
б) пояснювальну записку;
в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);
г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;
ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);
д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
є) копію правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об'єкти зареєстровані);
ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;
з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);
и) кадастровий план земельної ділянки;
і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
З наведеного переліку вбачається, що обов'язковою складовою технічної документації є зокрема акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
05.07.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про погодження акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, який знаходиться в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 . Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Проте, листом від 29.07.2019 №02-12-982, виконавчий комітет Калинівської міської ради повідомив заявника, що акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, відповідно до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010, не підлягає погодженню, оскільки при обстеженні вказаної земельної ділянки на місцевості межових знаків (дерев'яних стовпів), які у кількості 8 шт. не виявлено. Роз'яснили, що для встановлення межових знаків необхідно звернутись до ліцензійної землевпорядної організації, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником для виконання робіт по встановленню вищевказаних межових знаків.
Так, Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 червня 2010 р. за №391/17686, визначає механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі -Інструкція).
Відповідно до п.1.2 Інструкції встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
Згідно із п.2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Розділом ІІІ Інструкції визначено, що 3.1. Для закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вибір замовника використовуються три види межових знаків:
3.1.1. Вид перший - конструкція, яка складається з чотирьох деталей (додаток 3):
деталь 1 - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм. У центрі марки розміщений отвір для кріплення за допомогою закладного дюбеля (деталь 2) та стержня фіксуючого (деталь 3). За периметром кола угорі розміщений напис "МЕЖОВИЙ ЗНАК", унизу - "Україна". Під отвором нанесений номер межового знака з десяти символів, вище отвору нанесений унікальний ідентифікаційний штрих-код;
деталь 2 - закладний дюбель довжиною 120 мм з верхньою основою у формі кола діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру;
деталь 3 - стержень фіксуючий червоного кольору довжиною 127 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру;
деталь 4 - стовпчик установочний (у розрізі хрестоподібний) висотою 700 мм з верхньою основою діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру.
Межовий знак у скомплектованому вигляді призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві.
У разі закріплення меж земельних ділянок, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні стовпчик установочний (деталь 4) може не
використовуватись, а закладний дюбель (деталь 2) в такому випадку встановлюється в отвір у твердій поверхні.
3.1.2. Вид другий - металева труба діаметром 3-7 см висотою 80-100 см з привареною у верхній частині металевою пластиною для написів.
3.1.3. Вид третій - дерев'яний стовп діаметром не менше 10 см висотою не менше 100 см з хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15х15 см і висотою 20 см, у верхній частині стовпа робиться виріз для написів.
В силу п. 3.14 Інструкції передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Як слідує із листа ДП Вінницький науково-дослідного та проектного інституту землеустрою від 15.08.2019 №5173, позивача повідомлено про те, що підприємством завершені роботи щодо виготовлення в паперовій формі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також у вказаному листі зазначено, що встановлення межових знаків на земельній ділянці також відбулося з дотриманням вимог зазначеної Інструкції.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вказуючи про безпосереднє обстеження вказаної земельної ділянки та про факт відсутності межових знаків (дерев'яних стовпів), зобов'язаний був зафіксувати вказані обставини у письмовому акті, чого вчинено відповідачем не було.
В силу вимог п.2.8 Інструкції №376 технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає зокрема акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
У свою чергу, додатком № 2 до Інструкції встановлено форму акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Відповідно до пункту 3.12 Інструкції №376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Акт передбачає, що власник/користувач земельної ділянки, у разі наявності претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки, зазначає про це у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання. У разі відсутності претензій, про те також зазначається у акті.
Однак, відповідачем не надано доказів про те, що ним як власником/користувачем земельної ділянки, у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання були зазначені претензії щодо меж та конфігурацій земельної ділянки, як то встановлено додатком № 2 до Інструкції №376.
Як зазначає позивач у відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.26), він разом із виконавцем робіт та представником Калинівської міської ради був присутній на території місця знаходження спірної земельної ділянки, але представник Калинівської міської ради просто повернулась та пішла.
Таким чином, в обгрунтування доводів про те, що при обстеженні земельної ділянки на місцевості межових знаків (деревяних стовпів) у кількості 8 шт. не виявлено, про що зазначено у листі від 29.07.2019 №02-12-982, апелянт не надав жодних доказів.
Разом з тим, додатково вказуючи у листі від 29.07.2019 №02-12-982 про необхідність звернення до ліцензійної землевпорядної організації для встановлення межових знаків, відповідачем фактично ставиться під сумнів розроблена технічна документація ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, проте, відповідач не наводить жодного аргументу в підтвердження заявленої позиції.
Колегія суддів зазначає, що ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" є належною сертифікованою землевпорядною організацією, створеною для вирішення завдань щодо реалізації політики держави науково обгрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь з усуненням недоліків у розташуванні земель, інформаційного забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму реглювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному , господарському рівнях; здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, локальному і господарському рівнях; забезпечення еколого-економічної оптимізації та охорони земель, впровадження прогресивних форм та інших завдань.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії відповідача стосовно відмови щодо відмови у прийнятті межових знаків на зберігання меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 є протиправними.
Також, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у даній справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо погодження меж земельної ділянки та підписання акта прийому-передачі межових знаків на зберігання.
Варто зазначити, що повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до ч. 4 цієї норми у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії, в даному випадку є належним способом захисту порушених прав позивача.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Таким чином, підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушення норм процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Калинівської міської ради в особі виконавчого комітету Калинівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.