Справа № 120/1026/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.
15 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року (місце ухвалення рішення - м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру призначеної (з квітня 2018 року) пенсії державного службовця відповідно до вимог ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» та п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622;
- зобов'язати відповідача зарахувати до загального трудового стажу календарний період (з 27.08.2017 по 16.02.2018), який зарахований до стажу держаної служби, як час вимушеного прогулу, однак, не зарахований до загального трудового стажу (страхового).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що відповідачем протиправно не враховано при обчисленні суми пенсії позивача суму виплаченого йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги зазначаючи, що оскільки стаж роботи позивача на державній службі складає 17 років 07 місяців 25 днів, то при обрахунку пенсії позивача середній розмір отриманих виплат (крім посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, зазначених в довідці від 10.04.2018 №40-602/944 поділено на кількість місяців починаючи з травня 2016 року по квітень 2018 року. Вважає висновки суду першої інстанції по суті спору обґрунтованими та просить залишити рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року без змін.
В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2014 у справі №802/3451/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу по м. Вінниці управління контролю за будівництвом об'єктів та державного ринкового нагляду № 2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області з 27 серпня 2014 року.
Згідно судових рішень за період з 27.08.2014 по 16.02.2018 включно, на користь ОСОБА_1 стягнуто з Державної архітектурно-будівельної інспекції України середній заробіток за час затримки виконання рішень суду з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Відповідно до записів трудової книжки 22.03.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту ДАБІ у Вінницькій області.
17.04.2018 позивач звернувся з заявою до відповідача про переведення його на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
До заяви додано довідки Державної архітектурно-будівельної інспекції України №40-602/945 від 10.04.2018 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №40-602/944 від 10.04.2018 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і на момент виходу на пенсію не займає посади держаної служби.
Відповідно до заяви позивача від 17.04.2018, його переведено на пенсію за віком згідно Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».
10.02.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив переглянути прийняте пенсійним органом рішення про розмір призначеної пенсії, який розрахований не від середнього заробітку, тобто, взято для розрахунку не всі складові заробітної плати.
Листом №859-707/С-02/8-0200/20 від 27.02.2020 Головне управління повідомило, що оскільки стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби складає 17 років 07 місяців 25 днів, то при обрахунку пенсії позивача, середній розмір отриманих виплат (крім посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років), що включається в заробіток для обчислення пенсії, зазначених в довідці від 10.04.2018 №40-602/944, поділено на кількість місяців починаючи з травня 2016 року по квітень 2018 року. Відтак, пенсія призначена та виплачується згідно норм чинного законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача відповідають вимогам законодавства, з чим колегія суддів погоджується, враховуючи наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України "Про державну службу".
Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII (далі-Закон N 889-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу", крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до п.п. 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII набрав чинності 01.05.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (далі - Закон N 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі Порядок), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Отже, враховуючи, що на момент звернення за призначенням пенсії позивач не перебував не державній службі, а його стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, складає 17 років 07 місяців 25 днів, то при обрахунку пенсії позивача середній розмір отриманих виплат (крім посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років), що включається в заробіток для обчислення пенсії, зазначених в довідці від 10.04.2018 №40-602/944 поділено на кількість місяців починаючи з травня 2016 року по квітень 2018 року.
Крім того, для розрахунку суми пенсії позивача відповідачем також враховано розмір посадового окладу, надбавки за ранг та за вислугу років (згідно довідки №40-602/945 від 10.04.2018).
Водночас, з матеріалів пенсійної справи, судом першої інстанції встановлено, що пенсія позивачу призначена в розмірі 60 відсотків суми його заробітної плати, як передбачено ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» та п. 4 Порядку, що вказує на необґрунтованість позовних вимог у цій частині.
В доводах апеляційної скарги позивач, зокрема, вказує, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що до загального страхового стажу позивача не зараховано період з 27.08.2014 по 18.02.2018, оскільки такий період зараховано лише до стажу державної служби.
Відповідно до ч.1 ст.24 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Тому, відповідачем відповідно до чинного законодавства зараховано періоди роботи, за які щомісячно було сплачено страхові внески за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а саме: жовтень 2014 року, грудень 2015 року, грудень 2016 року, лютий 2017 року, серпень 2017 року, листопад 2017 року, лютий 2018 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.