Справа № 320/6535/20 Головуючий у І інстанції - Лапій С.М.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
14 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В.,Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 до суду з даним позовом,в якому просила визнати неправомірними дії головного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Марульчак Вікторії Володимирівни щодо винесення постанови від 11.02.2020 № 33577509 про стягнення виконавчого збору у розмірі 30346,77 грн., визнати протиправною та скасувати цю постанову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувану постанову, оскільки виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі заяви останнього про повернення виконавчого листа.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 рокуадміністративний позов задоволено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника), крім того, на виконавчому листі, виданому Бориспільським міськрайонним судом Київської області 27.02.2012, відсутні будь-які записи щодо підстав закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишку нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, суми стягнутого виконавчого збору або суми стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволеніадміністративного позову відмовити. Апелянт наголошує, що держвиконавцем було здійснено ряд заходів спрямованих на фактичне виконання рішення суду, зокрема здійснено опис та арешт майна боржника, що було зазначено у виконавчому документі, тому стягнення виконавчого збору підлягає обов'язковій сплаті.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, щона виконання виконавчого листа Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 2-2162, виданого 27.02.2012, відкрито виконавче провадження № 33577509.
Постановою ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 21.09.2012 ВП № 33577509 виправлено допущену технічну помилку, а саме: з стягнення боргу 274 535,24 доларів США та 303 466,77 грн. на звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1740 га, що розташована в с. Кийлів Бориспільського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 90800, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010932300043, та домоволодіння (житловий будинок загальною площею 227,2 кв. м., каналізаційна яма, колодязь та огорожа), розташоване по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
19.10.2017Бориспільським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Київській області прийнято постанову про арешт майна боржника.
Постановою про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 04.12.2017 визначено суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Приватна експерта служба».
Згідно висновку про вартість нерухомого майна від 22.06.2018 вартість об'єкта оцінки на дату оцінки становить 3 372 900, 00 грн.
Постановою про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 22.05.2019 ВП № 33577509 та актом про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 22.05.2019 передано стягувачу ТОВ Фінансова компанія «Довіра та гарантія» житловий будинок загальною площею 227, 20 кв. м. та земельну ділянку загальною площею 0,1740 га, кадастровий номер 3220882903:02:014:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належить ОСОБА_1 ..
Постановою про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 22.05.2019 ВП № 33577509 та актом про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 22.05.2019 встановлено, що у межах виконавчого провадження державним виконавцем згідно постанови про опис та арешт майна боржника від 19.10.2017 описано та арештовано майно, а саме: житловий будинок загальною площею 227,20 кв.м. та земельну ділянку, загальною площею 0,1740 га, кадастровий номер 3220882903:02:014:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Дане майно оцінено та передано на Державне підприємство «СЕТАМ» для реалізації за початковою ціною без ПДВ у сумі 3 372 900,00 грн.
21.05.2019 надійшла заява стягувача: ТОВ Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про залишення за собою нереалізованого майна боржника, а саме: житловий будинок, загальною площею 227,20 кв. м. та земельну ділянку загальною площею 0,1740 га, кадастровий номер 3220882903:02:014:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку.
На підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку №ВКО 565599, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левченко В.М. 27.08.2008 та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 2557; договору дарування земельної ділянки № ВКО 565600, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левченко В.М. 27.08.2008 та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 2559, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 908000 від 19.02.2009, майно передається за ціною 2 361 030,00 грн.
11.02.2020 головним виконавцем Бориспільського міськрайонного ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Марульчак В.В. прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 33577509 із ОСОБА_1 у розмірі 30 346, 67 грн.
12.02.2020 головним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Марульчак В.В. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувану, оскільки від стягувача надійшла заява, в якій він просить повернути виконавчий лист на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 33577509 від 11.02.2020 та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій № 33577509 від 12.02.2020 виведено в окремі виконавчі провадження.
Головним виконавцем Бориспільського міськрайонного ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Марульчак В.В. на підставі постанови № 33577509, виданої 11.02.2020, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2020 ВП№ 61267445, яка є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноваженьне довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2наведеної статті визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, при цьому, постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів)державний виконавець виносить одночасно зпостановою про відкриття виконавчого провадження (ч.4 ст. 27 Закону № 1404-VIII).
В свою чергу, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
При цьому, частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до абзацу 11 пункту 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Згідно п. 20 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до пункту 22 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною 1 статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Як вірно вказав суд першої інстанції, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум або вартості майна, на яке звернуто стягнення.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №33577509 відсутні відомості про виконання, а на виконавчому листі, виданому Бориспільським міськрайонним судом Київської області 27.02.2012, відсутні будь-які записи щодо підстави закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишку нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, суми стягнутого виконавчого збору або суми стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Крім того, апелянт наголошує, що в оскаржуваній постанові сума виконавчого збору, яка підлягає стягненню, помилково зазначена в розмірі 30 346, 77 грн, в той час, як мала складати 236103,00 грн, а саме 10% від вартості реалізованого майна, з приводу чого державним виконавцем 19.10.2020 винесено постанови про виправлення описки та про виправлення помилки в постанові про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, як слушно зауважує представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, ці постанови не можуть бути прийняті до уваги, оскількивинесені вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення і взагалі не були предметом розгляду суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28вересня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк