Справа № 580/2144/20 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова
14 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-388/20;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області провести перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, визначеної у довідці територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-388/20 з урахуванням раніше сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, згідно якого судді, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Позивач зазначав, що з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, тому виникли правові підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідачем відмовлено у здійсненні такого перерахунку рішенням від 02.03.2020.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-388/20.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, визначеної у довідці територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-388/20 з урахуванням раніше сплачених сум з 19.02.2020.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 24.02.2020 № 04-388/20, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № №1402, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив про те, що розмір суддівської винагороди для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен визначатись відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII, однак, ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, що суперечить базовому відсотку визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 50 відсотків суддівської винагороди, зазначеному у частині 3 статті 142 Закону № 1402- VIII.
Крім того відповідач зазначає, що суд першої інстанції, з одного боку, в частині визначення розміру суддівської винагороди для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання посилається на втрату чинності пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII та неможливість його застосування, а з іншого боку, в частині визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язує Головне управління застосовувати відсоток зазначений частиною 2 цього пункту.
Відповідач звертає увагу, що ухвалюючи рішення судом першої інстанції не враховано факт надмірного та протиправного (не передбаченого чинним законодавством України) витрачання коштів Державного бюджету при виконанні зазначеного рішення суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає, шо суд вірно застосував норми матеріального права та постановив рішення без порушення норм процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що складові винагороди працюючих суддів з 01 січня 2020 року значно збільшились, що підтверджується наданою довідкою ДСА в Черкаській області № 04-388/20 від 24 лютого 2020 року. Тому, лише після скасування Конституційним Судом України пункту 25 Перехідних положень ЗУ №1402-VIII, який встановлював обмеження в перерахунку, у нього, як у судді у відставці, виникло право на повторний перерахунок призначеного щомісячного довічного утримання. При цьому зауважує, що Конституційним Судом було лише відновлено його порушене право на цей перерахунок, який не було проведено відповідачем з вказаної причини із 01 січня 2020 року.
Щодо доводів відповідача про те, що розмір суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання повинен визначатися відповідно до ст. 135 ЗУ № 1402-VIII, але оскільки позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% суддівської винагороди, то це суперечить базовому відсотку визначеного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, зазначеному у ч. З ст. 142 ЗУ № 1402-VIII, позивач зазначає, що був звільнений у відставку 22 вересня 2016 року, тобто до набрання чинності ЗУ № 1402-УІІІ, тому положення вказаного Закону на нього не поширюються. Позивач звертає увагу, що зменшення до базового розміру 50% було б очевидним порушенням ст. 22 Конституції України, де вказано, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII позивача звільнено з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1600-19#Text).
З 07.10.2016 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. Станом на 20.02.2020 розмір довічного грошового утримання позивача складає 48240,90 грн (а.с.10), що обчислено відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 16.01.2020.
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 25.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-388/20 (а.с.9).
Зазначену довідку видано позивачу відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України, про те, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, що враховується при призначенні/перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 107202,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060, 00 грн; доплата за вислугу років - 44142,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн; доплата за науковий ступінь - 0, 00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону № 1402 - 0, 00 грн.
Листом відділу з питань перерахунків пенсій № 11 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.03.2020 № 2300-0313-8/6687 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі заяви від 25.02.2020. У листі зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 та рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність, проте станом на 05.03.2020 відповідні зміни до Закону № 1402 не внесено.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
У відповідності до частини четвертої статті 142 вказаного Закону у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно з ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
При цьому, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим, Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Також, в Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України у вищевказаному рішенні зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20).
У відповідності ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
Посилання відповідача на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання не може бути проведений на підставі наданої позивачем довідки, оскільки розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після не змінювався відповідно до норм статті 142 Закону № 1402, колегія суддів оцінює критично, так як саме з 19.02.2020 втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № № 1402-VIII, та підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надав позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає.
При цьому, підпунктом 4 пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII передбачено, що розмір посадового окладу судді з 01.01.2020 становить для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Тобто, факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відбувся станом саме на 1 січня відповідного року.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України»(№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).
Отже, позивач у спірних правовідносинах мав законні сподівання на обчислення розміру його пенсії, з урахуванням зміни розміру довічного грошового утримання, яка передбачена нормами чинного законодавства.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Колегія суддів відхиляє твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо надмірного та протиправного витрачання коштів Державного бюджету при виконанні зазначеного рішення суду, позаяк такі доводи не стосуються предмету спору та суперечать принципам, визначеним Конституцією та законами України щодо гарантій незалежності суддів, які є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Так, у рішенні від 09.07.2007 N 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року за заявою N 31443/96 у справі «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
Отже, з огляду на викладене, а також з урахуванням правової позиції Верховного суду, викладеної у зразковій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання як судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-388/20 з урахуванням раніше сплачених сум з 19.02.2020.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: О.В. Карпушова
Судді: Л.В. Губська
О.В. Епель