Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" грудня 2020 р. м. ХарківСправа № 922/3990/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши заяву про забезпечення позову
за позовом ОСОБА_1 Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: 1) ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «МИКОЛАЇВСЬКЕ», 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5
до ОСОБА_6
про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, скасування державної реєстрації
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Лисак С.В.
третьої особи-1 - не з'явився
третьої особи-2 - не з'явився
третьої особи-3 - не з'явився
третьої особи-4 - не з'явився
третьої особи-5 - не з'явився
09.11.2020 до Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 разом із позовною заявою про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 25.04.2019, скасування державної реєстрації, було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, скасування державної реєстрації, шляхом заборони усім державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та будь-яким іншим без виключення особам, які відповідно до законодавства мають право проводити реєстраційні дії та вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) до відомостей про юридичну особу - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «МИКОЛАЇВСЬКЕ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 00707188; місцезнаходження: 63260, Харківська область, Нововодолазький район, село Миколаївка, вул. Центральна, будинок 252), в частині складу учасників (засновників) товариства.
Ухвалою суду від 10.12.2020 було призначено судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 .
11.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло повідомлення (вх. 29037) про розгляд заяви без його участі.
11.12.2020 за вх. 29038 та вх. 29039 до суду надійшли письмові пояснення ТОВ СП «Миколаївське» та ОСОБА_2 в яких вказані треті особи повідомляють, що не заперечують проти заяви позивача про забезпечення позову.
В судовому засіданні 14.12.2020 р. представник відповідача висловив заперечення проти заяви про забезпечення позову, просив суд відмовити у задоволенні заяви.
Інші учасники справи своїх представників у судове засідання не направили.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Також, згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі «Горнсбі проти Греції» виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Стгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V). Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії», комюніке Секретаря Суду 07 травня 2002 року; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 етапі 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке мас обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Також у рішенні Європейського суду від 18 травня 2004 року у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини, зазначеним вище.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припушення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно до п. 4 ч. 5 статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії що прямо стосується предмета спору.
Предметом даного позову є розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «МИКОЛАЇВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 00707188). Видом забезпечення позову, який позивач просить застосувати, є заборона усім державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам та будь-яким іншим без виключення особам, які відповідно до законодавства мають право проводити реєстраційні дії та вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) до відомостей про юридичну особу.
Спір у даній справі в частині є немайновим, а тому суд повинен досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18).
З урахуванням викладених обставин, а саме з огляду на те, що позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони усім державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та будь-яким іншим без виключення особам, які відповідно до законодавства мають право проводити реєстраційні дії та вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) до відомостей про юридичну особу в частині складу учасників (засновників) товариства, а вжиття заявлених по даній справі заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення по даній справі, у разі задоволення позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовуються тим, що ОСОБА_6 не було сплачено вартість частки у статутному капіталі у передбаченому укладеним з позивачем договором купівлі-продажу частки від 25.04.2019 року розмірі та у визначений договором строк, в той час як така частка у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «МИКОЛАЇВСЬКЕ» була ним прийнята на підставі Акту приймання-передачі. Таким чином, як зазначає позивач, Покупець - ОСОБА_6 порушив свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 25.04.2019 року - не сплатив вартість частки у визначений договором строк, вказана обставина є підставою для розірвання такого договору купівлі-продажу. Позивач зазначав, що враховуючи розірвання договору купівлі-продажу частки, для відновлення корпоративних прав позивача у тому стані, який існував до відчуження вказаних корпоративних прав позивачем третій особі, також існує необхідність у скасуванні реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі від 26.04.2019 №14671070047000147 щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства та про включення ОСОБА_6 до складу учасників товариства.
Позивач стверджував, про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову підтверджується наявністю підстав для здійснення державної реєстрації зміни складу учасників товариства, оскільки за наявною у позивача інформацією, на даний час ОСОБА_6 має намір відчужити свою частку у статутному капіталі ТОВ СП «МИКОЛАЇВСЬКЕ» невідомій особі.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд виходить з того, що будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Вказані вище обставини, свідчать про наявність зв'язку між визначеними заходами забезпечення позову та предметом спору у даній справі, а можливе відчуження відповідачем своєї частки в подальшому може призвести до того, що позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку.
Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.
Згідно з частини 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.
Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як «у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії».
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 915/508/18.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача про необхідність вжиття відповідних заходів заборони проводити реєстраційні дії з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, оцінюючи відповідність заходів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає їх обґрунтованими. При цьому суд враховує, що заборона зазначеним у заяві про забезпечення позову особам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття таких заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін. Вказаний захід забезпечення позову не обмежує права товариства щодо його господарської діяльності, оскільки унеможливлює лише внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни складу засновників (учасників) товариства. При вирішенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову судом також враховано, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Суд також визнав наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 910/9474/17; постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 915/508/18; постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 922/3010/18; постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 920/622/18.
Відповідно до частин 1, 3 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Положеннями вказаної статті визначено право суду у випадку можливості спричинення відповідачу внаслідок забезпечення позову збитків, вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову зустрічного забезпечення у розмірі співмірному із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких може зазнати відповідач, у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже, умовою застосування зустрічного забезпечення є обґрунтування можливості спричинення відповідачу забезпеченням позову збитків.
Враховуючи відсутність доказів можливості завдання збитків заявленими позивачем та задоволеними судом заходами забезпечення позову, з урахуванням законодавчо обґрунтованого характеру вжитих заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного забезпечення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234 ГПК України, суд -
Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, скасування державної реєстрації, шляхом заборони усім державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та будь-яким іншим без виключення особам, які відповідно до законодавства мають право проводити реєстраційні дії та вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) до відомостей про юридичну особу - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «МИКОЛАЇВСЬКЕ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 00707188; місцезнаходження: 63260, Харківська область, Нововодолазький район, село Миколаївка, вул. Центральна, будинок 252), в частині складу учасників (засновників) товариства.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 14 грудня 2020 року та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 15 грудня 2023 року.
Ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Стягувачем за даною ухвалою є - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Боржником за даною ухвалою є - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України, протягом десяти днів з дня її прийняття.
Повний текст ухвали підписано 15.12.2020.
Суддя Л.С. Лаврова