пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
10 грудня 2020 року Справа № 903/725/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси”
до відповідача: фізичної особи-підприємця Терещук Оксани Степанівни
про стягнення 39628,93 грн.,
Суддя Вороняк А.С.
секретар судового засідання Хвищук Н. В.
за участю представників сторін:
від позивача: Поетова А.С., довіреність № 175 від 03.11.2020
від відповідача: Стасюк І.О., ордер серії ВЛ №000014341 від 02.12.2020
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси” звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця Терещук Оксани Степанівни про стягнення 39628,93 грн., з них: 29491,45 грн. основної заборгованості, 1251,84 грн. пені, 2987,40 грн. 30% річних та 5898,24 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 219Л/19 від 04.12.2019 в частині належної оплати за отримані товарно-матеріальні цінності.
Ухвалою суду від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 04.11.2020. Запропоновано відповідачу подати суду відзив на позов та наявні докази із врахуванням вимог ст. ст. 165, 178 ГПК України. Відповідач у встановлений строк відзив на позов суду не надав.
04.11.2020 було суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.12.202; ухвалою суду від 04.11.2020 було повідомлено відповідача, про розгляд справи по суті.
02.12.2020 в судовому засіданні було оголошено перерву до 10.12.2020.
10.12.2020 позивач подав копії квитанції від 10.12.2020 про сплату заборгованості відповідачем в розмірі 26000 грн. та копію платіжного доручення № 497 від 08.12.2020 про сплату відповідачем 4000 грн.
В судовому засіданні 10.12.2020 позивач підтримав позовні вимоги, просили задовольнити.
В судовому засіданні 10.12.2020 представник відповідача просила врахувати часткову сплату заборгованості, а в іншій частині зменшити нарахування через скрутне матеріальне становище відповідача та поширення коронавірусної хвороби, карантин.
Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -
встановив:
04.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси” та фізичною особою-підприємцем Терещук Оксаною Степанівною було укладено договір поставки № 219Л/19 (а.с. 5-8) (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору за умовами цього договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у Постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 Договору товаром є алкогольні напої, слабоалкогольні напої, безалкогольні напої, тютюнові вироби та інша продукція, що є в наявності в Постачальника. Під партією товару Сторони розуміють товар, зазначений у видатковій накладній. З метою досягнення найкращих та найоптимальніших результатів, які ставлять перед собою, сторони домовилися не зводити співробітництво до дотримання лише тих вимог, що містяться у даному договорі, а підтримувати ділові контакти та вживати всіх необхідних заходів для забезпечення ефективності та розвитку їхніх комерційних зв'язків, та Інформувати один одного про порядок продажу товару, прогнозування його реалізації.
Відповідно до р. 2 Договору ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються в видатковій накладній. Загальна ціна даного Договору становить суму всіх видаткових накладних. Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар в день отримання цього товару від Постачальника, розрахунок за поставлений Товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, який вказаний в даному Договорі, або повідомлений Постачальником додатково. Датою оплати за товар вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок або в касу Постачальника.
У випадку наявності суми заборгованості за товар Постачальник має право не відвантажувати Покупцю наступну партію товару до моменту повного розрахунку за товару.
Відповідно до р. 3 Договору товар поставляється партіями за поданим замовленням Покупця. Покупець надає замовлення партії товару Постачальнику за 4 (чотири) дні до бажаної дати доставки. У замовленні вказується асортимент, кількість та бажаний час доставки товару Покупцю. Замовлення може бути надане Постачальнику як в усній формі так і у письмовій формі: особисто через представника або по телефону, по факсимільному зв'язку (факсу), по електронній пошті, доставлене кур'єром або по пошті.
Відповідно до п. 4.5. Договору, у випадках повернення товару Покупець зобов'язаний видати Постачальнику відповідні документи, що передбаченні законодавством України. У випадку повернення Покупцем Постачальнику товару, який був оплачений, сума такої оплати зараховується в зменшення належної до сплати суми боргу на користь Продавця. У випадку, коли повернутий Товар не був оплачений Покупцем на момент його повернення Постачальнику, сума поточної заборгованості Покупця перед Постачальником (у випадку її наявності) автоматично зменшується на суму вартості повернутого товару.
На підставі укладеного Договору відповідач за період з 06.05.2020 по 31.07.2020 отримав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 32967,52 грн. за видатковими накладними : № МР 00032736 від 29.04.2020 р. на суму 916,76 грн.; № МР 00034554 від 06.05.2020 р. на суму 1358,72 грн.; № МР 00034564 від 06.05.2020 р. на суму 1224,36 грн.; № МР 00035049 від 07.05.2020 р. на суму 4839,29 грн.; № МР 00035050 від 07.05.2020 р. на суму 1056,93 грн.; № МР 00036670 від 13.05.2020 р. на суму 2186,21 грн.; № МР 00036697 від 13.05.2020 р. на суму 1397,27 грн.; № МР 00038911 від 20.05.2020 р. на суму 1063,07 грн.; № МР 00040828 від 27.05.2020 р. на суму 3831,43 грн.; № МР 00040901 від 27.05.2020 р, на суму 2956,26 грн.; № МР 00042784 від 03.06.2020 р. на суму 5555,87 грн.; № МР 00046757 від 17.06.2020 р. на суму 1062,71 грн.; № МР 00052675 від 08.07.2020 р. на суму 2759,32 грн.; № МР 00060682 від 31.07.2020 р. на суму 2759,32 грн.
Відповідно до п. 4.5. Договору Відповідач здійснив повернення всього товару, отриманого по видатковій накладній № 00052675 від 08.07.2020, що підтверджується накладною на повернення від покупця № 00006334 від 31.07.2020 на суму 2759,32 грн.
Станом на день подання позову неоплаченими були всі вищевказані видаткові накладні, крім видаткової накладної № МР 00052675 від 08.07.2020 на суму 2759,32 грн., заборгованість по ній була закрита за рахунок повернення. Видаткова накладна № МР 00032736 від 29.04.2020 на суму 916,76 грн. була частково оплачена в розмірі 716,75 грн. Отже, сума основного боргу відповідача становила 29491,45 грн.
Як слідує із долучених позивачем копій платіжного доручення № 497 від 08.12.2020 та квитанції від 10.12.2020, відповідач сплатив 30000 грн.
Відповідно до ч. 1 п.2, ч. ч. 3, 4 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Беручи до уваги сплату відповідачем коштів в розмірі 30000 грн., суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 29491,45 грн. основного боргу на підставі ч. 1 п.2 ст. 231 ГПК України.
Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 1251,84 грн., 30% річних в розмірі 2987,40 грн. та штрафу в розмірі 5898,24 грн., суд зазначає таке.
Згідно п. 6.3 Договору у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, передбаченого п. 2.3 цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Відповідно п. 6.6. Договору період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання становить 3 роки. Згідно п. 11.4. Договору термін позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст.551 ЦК України ,якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Судом встановлено, що позивачем допущено помилку, не враховано положення ч. 5 ст.254 ЦК України, при нарахуванні пені за період прострочення оплати з 01.08.2020 по 28.09.2020, оскільки 01.08.2020 (субота), останнім днем виконання зобов'язання є 03.08.2020, а початковою датою періоду прострочення оплати є 04.08.2020.
Суд провів власний перерахунок пені, із врахуванням ч.5 ст.254 ЦК України, за заявлений період прострочення оплати на суму заборгованості 2759,32 грн. З огляду на вищенаведене, суд прийшов висновку, що пеня підставна в загальній суму 1250,86 грн., в решті частини стягнення пені в сумі 1,18 грн. слід відмовити через безпідставність.
Відповідно до п. 11.5. Договору у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань він сплачує постачальнику 30 % річних (відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України) від суми заборгованості.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги, що сторонами встановлено інший розмір процентів, суд перевіривши розрахунок нарахованих 30% річних встановив, що останні підставні в загальній сумі 2987,40 грн.
При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".
Крім того, позивач, посилаючись на п. 6.4 Договору, відповідно до якого, у випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості, просить суд стягнути із відповідача 5898,24 грн. штрафу.
Оскільки позивачем було сплачено після відкриття провадження у справі 30000 грн., з яких 29491,45 грн. було зараховано судом в погашення суми основного боргу і провадження у справі у цій частині закрито, суд прийшов до висновку, що решту - 508,55 грн., які сплачені відповідачем, слід зарахувати в погашення заборгованості частини штрафу, нарахованого позивачем.
Отже, беручи до уваги факт прострочення оплати товару відповідачем більше тридцяти календарних днів, з нього належить стягнути 5389,69 грн. штрафу, а провадження по справі в частині стягнення 508,55 грн. штрафу підлягає закриттю на підставі ч. 1 п.2 ст. 231 ГПК України.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення 29491,45 грн. основного боргу та в частині стягнення 508,55 грн. штрафу слід закрити. З відповідача підлягає стягненню 9627,95 грн., з них: 1250,86 грн. пені, 2987,40 грн. 30% річних, 5389,69 грн. штрафу, у задоволенні позову про стягнення 1,18 коп. пені слід відмовити.
Усне клопотання представника відповідача про зменшення пені, 30% річних та штрафу через скрутне матеріальне становище та наявність карантину відхиляється судом, як необґрунтоване та безпідставне з огляду на таке.
Скрутне фінансове становище, на яке посилається відповідач, не є надзвичайними і не прогнозованими обставинами, а складний фінансовий стан в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків.
Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання саме на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
Зважаючи на викладене, наведені відповідачем доводи, зокрема, наявність карантину, встановленого постановою КМУ №211 від 11.03.2020 (зі змінами) стосуються як позивача так і відповідача, а тому, не є підставою для задоволення клопотання про зменшення пені, 30% річних та штрафу.
При цьому, суд зазначає, що положеннями постанови Кабінету міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" введено адаптивний карантин, а постановою КМУ від 03.06.2020 №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 20.05.2020 №392" передбачено послаблення частини карантинних обмежень, що в свою чергу дозволяє діяльність і функціонування підприємств, ведення ними господарської діяльності.
Відповідачем не подано жодних належних доказів, які б підтверджували його скрутне фінансове становище.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та відсутність правових підстав для звільнення від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2101,93 грн. судового збору (пропорційно до задоволених вимог).
Керуючись ст.73-79, 86, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 29491,45 грн. основного боргу та в частині стягнення 508,55 грн. штрафу -закрити.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Терещук Оксани Степанівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси” (Волинська область, м. Ківерці, вул. Шевченка,35, код ЄДРПОУ 35184264) 9627,95 грн., з них: 1250,86 грн. пені, 2987,40 грн. 30% річних, 5389,69 грн. штрафу 2101,93 грн. судового збору.
4. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси” до фізичної особи-підприємця Терещук Оксани Степанівни про стягнення 1 (однієї) грн. 18 коп. пені -відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено
15.12.2020
Суддя
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
А. С. Вороняк