Справа № 643/16042/20
Провадження № 3/643/4163/20
14.12.2020 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
01.10.2020 об 04:16 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВМW», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Гв. Широнінців, 79 в м. Харкові в стані алкогольного сп'яніння. Пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатору Drager Alcotest 6820 № ARH-0305 в присутності двох свідків, результат огляду 1,17 проміле.
Захисник Янопулова Д.Р. адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні 14.12.2020 заявив клопотання про повернення протоколу про адміністративне правопорушення органам поліції для належного оформлення, а в разі відмови у вказаному клопотанні - просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю його події та складу.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію, висловлену захисником. Пояснив, що транспортним засобом керував його товариш, а він перебував поруч в якості пасажира. Після того, як працівники поліції подали знак зупинки автомобіля, товариш зупинив автомобіль та безпосередньо після цього, до приходу працівників поліції, вони з товаришем помінялись місцями - він зайняв місце водія автомобіля, товариш зайняв місце пасажира. Також ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння та був згодний з його результатами, згідно яких перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною повністю. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке мало місце 01.10.2020 року о 04:50 год. та полягало у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджується наступними доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 296532 від 01.10.2020 року, складеного працівником поліції Мішура Є.В., згідно якого ОСОБА_1 вчинив правопорушення за вказаних вище обставин, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень (а.с. 1); даними тестування на алкоголь, яке підписане ОСОБА_1 без зауважень та згідно якого результат огляду ОСОБА_1 на приладі Drager Alcotest 6820 № ARH-0305 складає 1,17 % проміле (а.с. 4); даними акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень (а.с. 5); письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.10.2020 (а.с. 7); даними відеозапису, який був досліджений в судовому засіданні в присутності ОСОБА_1 та його захисника.
Згідно п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України.
Вказані дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 420 грн. 40 коп., які підлягають стягненню з правопорушника.
Оцінюючи доводи та аргументи учасників судового процесу, висловлені під час розгляду даної справи, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Надаючи оцінку доводам і аргументам ОСОБА_1 та його захисника, суд керується таким.
В обґрунтування клопотання про повернення протоколу про адміністративне правопорушення органам поліції для належного оформлення, захисник зазначав, що на офіційному сайті Верховної Ради України стаття 130 КУпАП викладена в редакції, які не передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння.
Між тим веб-сайт Верховної Ради України не є офіційним джерелом нормативно-правових актів.
Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що створений згідно Указу Президента України від 27 червня 1996 року N 468/96 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року N 376 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним», держателем якого є Міністерство юстиції України, редакція ч. 1 ст. 130 КУпАП станом як на час вчинення правопорушення, так і на час вирішення справи, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Аналогічні висновки щодо застосування положень ч. 1 ст. 130 КУпАП у вказаній вище редакції викладені, зокрема, в постанові Черкаського апеляційного суду від 11.09.2020 по справі № 711/5498/20, постанові Дніпровського апеляційного суду від. 04.09.2020 по справі № 205/5244/20.
Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими доводи захисника відносно того, що станом на час вирішення справи статтею 130 КУпАП не передбачено відповідальність за правопорушення, що вчинене ОСОБА_1 .
За таких обставин суд відмовляє в клопотанні захисника про повернення протоколу про адміністративне правопорушення органу, який його склав, для належного оформлення, а також в закритті провадження у справі з вказаних підстав.
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 відносно того, що він не керував транспортним засобом і після його зупинки працівниками поліції помінявся місцями з водієм, суд керується таким.
ОСОБА_1 ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в будь-яких інших документах не зазначав про незгоду із складеннями відносно нього вказаного протоколу з підстав того, що він не керував транспортним засобом.
Як вбачається з даних відеозапису, ОСОБА_1 під час проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не посилався на те, що він не керував автомобілем, та взагалі не висловлював будь-яких заперечень проти вказаного огляду та його результатів.
Крім того, суд враховує, що будь-яка повнолітня дієздатна особа не може не усвідомлювати, що пересідаючи на місце водія автомобіля після зупинки транспортного засобу працівниками поліції, вона тим самим приймає на себе всі ризики, пов'язані з відповідальністю за керування транспортним засобом.
Також суд враховує, що ОСОБА_1 є особою, яка має особисту заінтересованість у сприятливому для нього результаті розгляду даної справи.
Враховуючи наведене, суд не може визнати показання ОСОБА_1 такими, що переконливо, поза розумним сумнівом, спростовують надані працівниками поліції докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд надає перевагу доказам, які були зібрані працівниками поліції безпосередньо під час оформлення матеріалу про адміністративне правопорушення, а не показанням ОСОБА_1 , що були надані суду під час розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами, суд керується таким.
Згідно пояснень ОСОБА_1 , він не має права керування транспортними засобами та не отримував посвідчення водія.
Вказані обставини підтверджуються довідкою органів поліції, яка додана до матеріалів справи та згідно якої ОСОБА_1 згідно облікових даних НАІС не отримував посвідчення водія.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не
мала.
Оскільки ОСОБА_1 взагалі не мав права керування транспортними засобами, у суду відсутні підстави накладати на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення вказаного права.
Керуючись ст. 33-35, 40-1, 130, 251, 252, 283, 284 КУПАП, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Трубчанінова Станіслава Олеговича про повернення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, складеного відносно ОСОБА_1 , до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції для належного оформлення - відмовити.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 (десять тисяч двісті гривень) (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, р/р 31119149020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху»).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 420,40 грн. (отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Д.А. Крівцов