Справа № 298/1188/19
Провадження № 22-ц/4806/2303/20
про залишення апеляційної скарги без руху
10 грудня 2020 року м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Кожух О.А., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області на рішення Великоберезнянського районного суду від 11 листопада 2019 року (суддя Лютянська М.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області про визнання права власності на самочинно реконструйований з добудовою об'єкт нерухомості
06 листопада 2020 року Ужгородська місцева прокуратура Закарпатської області (згідно з відбитком штемпеля вхідної кореспонденції на конверті) подала в інтересах держави в особі Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області (в особі відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області) апеляційну скаргу на рішення Великоберезнянського районного суду від 11.11.2019 та одночасно заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. На обґрунтування поважності причин пропуску місцева прокуратура вказує, що копію оскаржуваного рішення апелянтом отримано 28.10.2020 - під час ознайомлення з матеріалами справи, про що наявна відмітка в матеріалах справи. Апелянт вказує, що органи прокуратури, так само як і відділ житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Великоберезнянської РДА та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, участі у вказаній справі не приймали.
Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
За частиною 2 статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладається функція представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).
Частиною четвертою статті 56 цього ЦПК визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Системне тлумачення частин четвертої, п'ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Тобто, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194 гс 19).
Виходячи зі змісту наведених вище норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва, зокрема це може бути відмова відповідного органу від звернення до суду.
Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора, у цьому випадку, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в інтересах держави в особі уповноваженого органу, який не брав участі у справі.
Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу
З доданого до апеляційної скарги повідомлення Ужгородської місцевої прокуратури від 02 листопада 2020 року вбачається, що остання повідомила Державну архітектурно-будівельну інспекції України (в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області), Великоберезнянську районну державну адміністрацію Закарпатської області (в особі відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля) про здійснення представництва їхніх інтересів в суді шляхом апеляційного оскарження рішення суду, тоді, коли і саму апеляційну скаргу прокуратурою було складено також 02 листопада 2020 року (вихідний № 07-34-55-7471вих-20), що суперечить принципу попереднього повідомлення, яке повинно передувати такому зверненню до суду, без отримання згоди суб'єкта владних повноважень на таке представництво.
Не можна вважати встановленою бездіяльність органів, в інтересах яких звертається до апеляційного суду Ужгородська місцева прокуратура, оскільки час повідомлення компетентних органів збігається з часом звернення до апеляційного суду.
До апеляційної скарги прокуратурою також не додано належних та допустимих доказів, відповідно до вимог процесуального закону, що органам, в інтересах яких подається апеляційна скарга, було відомо про оскаржуване рішення (до повідомлення про нього прокуратурою), а відтак - нездійснення чи неналежного здійснення відповідних повноважень щодо захисту інтересів держави компетентними органами, в інтересах яких звертається прокуратура.
Таким чином, у апеляційній скарзі прокурора не наведено та не додано доказів належного обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, що, відповідно до ч. 4 ст 56 ЦПК України, є підставою для застосування положень, передбачених ст.185 цього Кодексу.
У зв'язку з цим, скарга підлягає залишенню без руху, про що слід повідомити скаржника та надати йому строк для усунення недоліків апеляційної скарги - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, суддя-доповідач, -
Апеляційну скаргу Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області (в особі відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області) на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2019 року - залишити без руху, про що повідомити прокуратуру та надати строк для усунення недоліків, шляхом надання апеляційному суду доказів бездіяльності або не виконання повноважень органами, в інтересах яких вона звертається за захистом інтересів держави, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити скаржнику, якщо відповідно до цієї ухвали у встановлений строк він не усуне недоліки апеляційної скарги, шляхом подання або надіслання таких доказів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга буде визнана неподаною і підлягатиме поверненню апелянту.
Суддя О.А. Кожух