Справа № 522/3356/20
Провадження №2-а/522/251/20
14 грудня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
при секретарі судового засідання - Смоковій А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Харченко Дениса Миколайовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
До Приморського районного суду м. Одеси 27.02.2020 року звернувся позивач із вказаним позовом та просить визнати дії інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Харченко Д.М. щодо зупинки транспортного засобу та складання постанови ЕАК №2010817 від 23.01.2020 року неправомірними та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Харченко Д.М. серії ЕАК №2010817 від 23.01.2020 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанову складено у зв'язку із керуванням позивачем транспортним засобом з забрудненим державним номерним знаком, що не дає чітко визначити символи номерного знака на відстані 20 метрів, чим порушено вимоги п.п. 2.9 Правил дорожнього руху. Разом з тим, позивач зазначає, що номерний знак був чистим без слідів бруду, у зв'язку з чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Окрім цього, позивач зазначає, що в постанові зазначено не вірний час вчинення правопорушення.
Позивач також просить суд поновити строк на оскарження постанови, зазначаючи, що на місці складання постанови від її отримання відмовився, а фактично копію постанови було отримано його представником 26.02.2020 року та 27.02.2020 року подано позов до суду.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.02.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2020 року залучено до участі у адміністративній справі №522/3356/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Одеській області.
14.09.2020 року до суду надійшло клопотання представника третьої особи про направлення копій матеріалів справи та відкладення розгляду справи.
14.09.2020 року представником третьої особи надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору при поданні позовної заяви.
15.09.2020 року представником позивача надано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовну заяву підтримала у повному обсязі, також надала до суду квитанцію про сплату судового збору.
В судове засідання 15.09.2020 року сторони по справі не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідачем відзив на позов та представником третьої особи пояснення по справі суду не надано. Розгляд справи відкладено на 10.12.2020 року.
09.12.2020 року представником третьої особи надано суду клопотання про відкладення розгляду справи та надання справи для ознайомлення.
10.12.2020 року представником позивача надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовну заяву підтримали у повному обсязі.
В судове засідання 10.12.2020 року сторони по справі не з'явились, про дату час та місце розгляд справи повідомленні належним чином, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомлення про отримання судової кореспонденції.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.205 КАС України).
З урахуванням ч.1 ст.205 КАС України, строків розгляду даної категорії справ, за наявності заяви про розгляд справи без участі позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, сповіщених належним чином.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.250 КАС України).
У зв'язку з цим датою складання повного тексту рішення є 14.12.2020 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою старшого лейтенанта - інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Харченко Д.М. серії ЕАК №2010817 від 23.01.2020 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за вчинення порушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП. При цьому зазначено, що 23.01.2020 року о 00:37 год. за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lexus IS 250 НОМЕР_1 із забрудненим державним номерним знаком, що не дає чітко визначити символи номерного знака на відстані 20 метрів, чим порушив п. 2.9 ПДР.
Від підпису та отримання вказаної постанови позивач відмовився, що підтверджується відміткою про відмову. Копію постанови 26.02.2020 року отримано представником позивача - адвокатом Нікітіною Г.Є., що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Таким чином, відлік строку на оскарження постанови починається з дня вручення такої постанови, що мало місце 26.02.2020 року. Наступного дня, 27.02.2020 року представник позивача звернувся до суду із позовом, тобто в межах 10-ти денного строку, у зв'язку з чим відсутні підстави для його поновлення.
Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідача при винесенні постанови та наявності в діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно пп. д п. 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Відповідальність за вказане порушення встановлена ч. 6 ст. 121 КУпАП.
З постанови вбачається, що факт правопорушення підтверджується відео 001597.
При дослідженні копії вказаного відеозапису, який було надано позивачем, судом встановлено відсутність будь-яких залишків бруду чи інших речовин на номерному знаку автомобіля, які б ускладнювали його ідентифікацію.
Разом з тим, згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, з-поміж іншого, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Дослідивши складену відповідачем постанову, судом встановлено відсутність будь-яких посилань на ідентифікатор технічного засобу, яким здійснювалась фіксація, у зв'язку з чим такий доказ не може бути допустимим в якості доведення вини ОСОБА_1 , однак може бути врахований судом в якості доказу, яким позивач обґрунтовує відсутність в його діях складу правопорушення.
Жодних інших доказів, які б підтверджували керування позивачем автомобілем із забрудненим номерним знаком, в матеріалах справи не міститься.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, а повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі « Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначені принципи і положення чинного законодавства при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки допустимі докази щодо події правопорушення та вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Суд приходить до висновку, що відповідач не виконав вимоги ст.280 КУпАП, згідно якої посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також не виконав вимоги ч.2 ст.19 Конституції України.
Окрім цього, у зв'язку із неподанням відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд кваліфікує такі дії відповідача як визнання відзиву згідно вимог ч. 4 ст. 159 КАС України.
Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зазначаючи на обов'язкове складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, серед іншого, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Окрім цього, пунктом 2.3 Рішення Конституційного суду України №5-рп/2015 від 26.05.2015 року «у справі за конституційним поданням Уповноваженого з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП» встановлено, що законодавство передбачає випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається в скороченому провадженні.
Таким чином, законодавством передбачена можливість фіксації адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладення адміністративного стягнення безпосередньо на місці його вчинення.
Разом з тим, зазначені висновки не спростовують протиправність дій відповідача щодо складання оскаржуваної постанови, що було встановлено судом вище.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, враховуючи, що відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав, за відсутності події та складу правопорушення, що є підставою для її скасування.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та як наслідок, правомірності прийняття оскаржуваної постанови, наслідком чого є її скасування, також суд дійшов висновку, щодо неправомірності зупинки транспортного засобу для складання постанови про адміністративне правопорушення, оскільки як вбачається з відеозапису номер транспортного засобу можливо було ідентифікувати.
Відповідно п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн., який було сплачено позивачем відповідно до квитанції №5903 від 15.09.2020 року.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 9, 77, 205, 241-246, 268-271, 286 КАС України,
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ЕАК №2010817 від 23.01.2020 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Харченко Дениса Миколайовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати дії інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Харченко Д.М. щодо зупинки транспортного засобу та складання постанови ЕАК №2010817 від 23.01.2020 року неправомірними та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Харченко Д.М. серії ЕАК №2010817 від 23.01.2020 року.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 14.12.2020 року.
Суддя Д.Ю. Донцов