Номер провадження: 22-ц/813/4190/20
Номер справи місцевого суду: 521/20946/17
Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.
Доповідач Цюра Т. В.
14.12.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18.06.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 діючої від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Компанії «ANANGEL MARITIME SERVICES INC» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи
У грудні 2017 року, ОСОБА_1 , яка діє в свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Компанії «ANANGEL MARITIME SERVICES INC», в якому, з урахуванням зміни підстави позову (Том І: а.с. 110-114), просила суд:
- стягнути з Компанії '"ANANGEL MARITIME SERVICES INC" на користь ОСОБА_1 , діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , заборгованість із відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_4 , за період з 30 вересня 2014 року по 13 грудня 2017 року у розмірі 46120 (сорок шість тисяч сто двадцять) Євро, що за курсом НБУ на 04.07.2018 складає 1 414 500 грн. 40 коп.;
- стягнути з Компанії "ANANGEL MARITIME SERVICES INC" на користь ОСОБА_1 , діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 шкоду, завданої смертю ОСОБА_4 , за три роки наперед за період з 14 грудня 2017 року по 13 грудня 2020 року у розмірі 43 200 (сорок три тисячі двісті) Євро, що за курсом НБУ на 04.07.2018 складає 1 324 944 гривень;
- стягнути з Компанії "ANANGEL MARITIME SERVICES INC" на користь ОСОБА_1 , діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 шкоду, завданої смертю ОСОБА_4 , у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) Євро щомісячно з 14 грудня 2020 року до 08 серпня 2026 року;
- стягнути з Компанії "ANANGEL MARITIME SERVICES INC" на користь ОСОБА_1 , діючої від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 40 663 (сорок тисяч шістсот шістдесят три) Євро, що за курсом НБУ на 04.07.2018 складає 1 247134 гривень 21 копійку (Том І: а.с. 1-4, 110-114).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , діючої від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Компанії «ANANGEL MARITIME SERVICES INC» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 , діючої від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу, Компанія «ANANGEL MARITIME SERVICES INC» посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючої від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року - залишити без змін.
В судове засідання, призначене на 03.12.2020 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Від представника Компанії «ANANGEL MARITIME SERVICES INC» - Конограй В.Є. на електрону пошту апеляційного суду 30.11.2020 року надійшла заява про перенесення судового розгляду у зв'язку із карантинними заходами, які обмежують участь учасників справи безпосередньо у судовому засіданні.
03.12.2020 року від представника апелянта, також надійшла заява на електрону пошту апеляційного суду, у якій останній просить розглянути справу за його апеляційною скаргою без його участі та без участі апелянта, апеляційну скаргу він підтримує в повному обсязі, просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заява представника Компанії «ANANGEL MARITIME SERVICES INC» - Конограй В.Є. про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.
Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).
На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв'язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду».
Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року.
Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний».
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.
При цьому, представник Компанії «ANANGEL MARITIME SERVICES INC» - Конограй В.Є. мала можливість подати клопотання про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, однак таким правом не скористалася.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні заяви представника Компанії «ANANGEL MARITIME SERVICES INC» - Конограй В.Є. про відкладення розгляду справи та розглянути справу у її відсутність.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.
Позивач, звертаючись до суду, стверджує, що шкода, яка виникла в результаті смерті ОСОБА_4 була завдана джерелом підвищеної небезпеки- судном «Anangel Explorer” і відповідач як судновласник має відшкодувати завдану шкоду згідно до ст.1187 ЦК України та п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо ) володіє транспортним засобом , механізмом іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Правила ст. 1187 ЦК України діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об'єкту, завдяки яким діяльність з ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
За правилами ст.1187 ЦК України для того щоб настала відповідальність відповідача, шкода має бути завдана саме джерелом підвищеної небезпеки. В контексті ст.1187 ЦК України шкода завдається потерпілому не будь-якими діями, а саме діяльністю яка підпадає під характеристику джерела підвищеної небезпеки. Тобто, між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача пов'язаними з експлуатацією судна та смертю ОСОБА_4 має бути встановлений причинно-наслідковий зв'язок.
Проте, відповідно до обставини справи ОСОБА_4 померла не в результаті експлуатації судна, а в результаті умисних насильницький дій ОСОБА_5 , якого було визнано винним у вбивстві, судно було місцем вбивства, але не причиною смерті ОСОБА_4 ..
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 приходилася матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , виданим Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси.
Матеріалами справи підтверджується, що у вересні 2014 року ОСОБА_4 відправилася до Амстердаму, (Нідерланди) для того, щоб зустрітися зі своїм нареченим громадянином Греції ОСОБА_6 .
ОСОБА_7 працював на посаді старшого помічника капітана на борту т/х ANANGEL EXPLORER. Планувалося, що зазначена зустріч має відбутися на борту вказаного судна та візит мав бути короткочасним з 27 вересня 2014 року до 01 жовтня 2014 року. 28 вересня 2014 року ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 прибула на борт вказаного судна, про що свідчили філіппінські члени екіпажу - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Однак, ймовірно в період з вечора 30 вересня 2014 року по 02 жовтня 2014 року ОСОБА_4 зникла з борту вказаного судна. Після розслідування обставин зникнення компетентною владою Норвегії було порушено кримінальну справу.
01 грудня 2015 року Судом першої інстанції ОСОБА_10 було визнано винним у порушенні ч.1 ст.233 Кримінального закону, у скоєнні вбивства ОСОБА_4 . ОСОБА_11 призначено тюремне ув'язнення на вісім років. ОСОБА_11 призначено до виплати грошову компенсацію моральної шкоди на протязі 14 днів з проголошення цього вироку:а) ОСОБА_12 - у розмірі 200 000 норвежських крон; б) Тетяні Сергєєвій - 100 000 норвежських крон.
20 квітня 2016 року Окружний суд другої інстанції Холугаланн {підтримав позицію суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_13 . Висновком суду другої інстанції ОСОБА_14 визнано винним у порушенні ч.1 ст. 233 Кримінального закону (1902 року) та призначено покарання у вигляді тюремного ув'язнення терміном на 13 - тринадцять - років. Відповідно до вироку Окружного суду другої інстанції Холугаланн від 20.04.2016 року ОСОБА_15 зобов'язаний на протязі двох тижнів після проголошення вироку виплатити компенсацію моральної шкоди ОСОБА_12 у розмірі 200 000 норвежських крон та ОСОБА_16 - у розмірі 200 000 норвежських крон.
Вироком суду першої інстанції Офотена (Норвегія) та Окружним судом другої інстанції було встановлено, що ОСОБА_7 являється громадянином Греції, працював на круїзних пасажирських суднах 10-15 років. Він познайомився з ОСОБА_17 у 2010 році коли вони разом працювали на судні «Ocean Countess». Оцінивши докази по справі, окружний суд вважав, що їх відносини зав'язалися у 2010 році, вони не були стабільними, але продовжувалися до жовтня 2014 року. У той же час у підсудного був зв'язок з турецькою жінкою. Підсудний шість разів приїжджав до ОСОБА_18 у гості, останній раз 15 травня 2014 року та залишався в неї більше ніж на два тижні. Восени 2014 року підсудний працював другим офіцером на судні «Anangel Explorer», за час рейсу в період з 15 -го по 22 вересня підсудний телефонував ОСОБА_18 10 разів і вони домовилися що б зустрітися в Амстердамі та провести там декілька днів, доки судно перебуває у порту. ОСОБА_18 прибула у аеропорт Схипхол біля 22 годин, у неї був контакт з підсудним та приблизно об 03 годині 00 хвилин він покинув судно, попередньо домовившись з фірмою для перевозки. Підсудний домовився також з водієм катеру щоб той відвіз його у розташований біля аеропорту готель, де він домовився зустрітися з ОСОБА_18 . Вони разом поїхали на машині назад та були перевезені на катері на судно «Anangel Explorer». Вахтові судна «Anangel Explorer» бачили їх обох коли вони біля 04 години піднялися на борт, ОСОБА_18 була зареєстрована у журналі відвідувачів. Після цього ОСОБА_18 ніхто не бачив, крім підсудного. Окружний суд засновувався на вердикті присяжних, і це означає що суд не повірив заяві підсудного, що ОСОБА_18 добровільно покинула судно в ту ж ніч біля 06 години 00 хвилин. Найбільш важливими доказами, за висновком суду являються знайдене в каюті підсудного, а також документально підтверджені дані телекомунікації, покази вахтових, які чергували у трапа судна, конкретні відомості про район у якому знаходилося судно, в тому числі яким чином можна було добратися з берега на судно та у зворотньому напрямку. Враховуючи що ніхто з тих, хто находився на судні не бачив ОСОБА_18 після того як вона була зареєстрована на судні в якості відвідувача, окружний суд вважає, що підсудний вбив її в своїй каюті. Суд вважав що було застосовано насилля, оскільки були знайдені сліди крові ОСОБА_18 . Скоївши вбивство підсудний звільнився від трупу. Неможливо більш точно визначити час коли це сталося.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б безперечно підтверджували, що шкода завдана смертю ОСОБА_4 була спричинена внаслідок не усунення саме відповідачем загрози її життю на борту т/х «Anangel Explorer».
Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Так, Главою 81 ЦК України ( ст.1163-1165 ЦК України) врегульовано правовідносини, які виникають внаслідок не вчинення винною особою необхідних дій, що привело до завдання шкоди.
Відповідно до ст.1163 ЦК України фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того хто її створює.
Згідно із ст. 1164 ЦК України уразі не усунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; 2) відшкодування завданої шкоди; 3) заборони діяльності, яка створює загрозу.
Статтею 1165 ЦК України передбачено, що шкода завдана внаслідок не усунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до цього кодексу.
В контексті ст. 1163 ЦК України створення загрози життю фізичної особи - це виражений усно, письмово або будь-яким чином виражений намір нанести фізичну, матеріальну або іншу шкоду будь-якій особі або суспільним інтересам. Створення загрози життю фізичної особи - це виражений усно, письмово або будь-яким чином виражений намір нанести шкоду фізичній особі у спосіб, який може привести до її смерті.
При цьому, слід зазначити, що обов'язковою умовою для застосування статей 1164 та 1165 ЦК України є наявність загрози створення безпеки, тобто що ця загроза дійсно існує і неприпинення дій, що мають місце, або не вчинення необхідних дій дійсно можуть привести до завдання шкоди. Особа, яка вважає, що їй загрожує небезпека, може звернутися як до особи винної у створенні загрози, так і одразу до суду. Умовами для такого звернення є: 1) наявність реальної загрози для життя; 2) небезпека повинна бути реальною, тобто існувати не лише в уяві особи.
Стаття 1163 ЦК України встановлює загальне право особи вимагати усунення загрози небезпеки, а статті 1164 та 1165 ЦК України визначають наслідки не усунення такої загрози особою, що її створила, серед яких є відшкодування завданої шкоди.
Право заінтересованої особи вимагати відшкодування заподіяної шкоди може бути реалізовано лише в тих випадках, коли внаслідок створення загрози та не усунення її особою, яка створила цю загрозу, заінтересованій особі дійсно заподіяно шкоду ( майнову або не майнову).
Обов'язок відшкодування шкоди за даними статтями виникає у особи, яка створила загрозу життю фізичної особи, в разі наявності всіх перелічених нижче фактів:
1)наявність реальної загрози саме життю фізичної особи, тобто існує небезпека нанесення шкоди фізичній особі у спосіб, який може привести до її смерті;
2) є особа яка своїми діями чи бездіяльністю створює вказану реальну загрозу життю фізичної особи ( « відповідальна особа»);
3) існує причинно-наслідковий зв'язок між діями та бездіяльністю відповідальної особи та виникненням реальної загрози, вказано у п.1 даного переліку;
4) заінтересованій особі було завдано шкоду ( смерть);
5) існує причинно-наслідковий зв'язок між дією або бездіяльністю відповідальної особи, яким створено та не усунуто небезпеку життю особи і смертю фізичної особи. У даних зобов'язаннях умовою відповідальності є подвійний причинний зв'язок, по - перше це причинний зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідальної особи і виникненням загрози завдання шкоди життю фізичної особи, по - друге це зв'язок між створеною загрозою життю і шкодою, що виникла внаслідок не усунення такої загрози.
Судовим розглядом справи встановлено, що представник позивачки у позовній заяві про зміну предмета позову вказував про те, що відповідач створив загрозу життю ОСОБА_4 тим, що працівники відповідача допустили її на борт судна та не проконтролювали її сходження з судна, тобто не усунули загрозу її життю, і як результат вона була вбита на борту судна.
При цьому судом також встановлено, що представник відповідача не заперечував проти того, що працівники відповідача дійсно пропустили ОСОБА_4 на борт судна як відвідувача, про що був зроблений запис в журналі відвідувань, однак потім цей запис в журналі був знищений, про що було зазначено у вироку суду 1 інстанції Офотена (Норвегія).
Проте, судом першої інстанції, з висновком якого погоджується і суд апеляційної інстанції встановлено, що один лише факт перебування ОСОБА_4 на борту судна, навіть незаконно, не становило реальну загрозу її життя в розумінні ст.1164 ЦК України, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 з власної волі прилетіла до Амстердаму та потрапила на борт судна з метою візиту нареченого, тобто потрапила на борт судна не насильницьким шляхом, а свідомо. Також на борту судна одночасно перебували всі необхідні члени екіпажу, судно відповідало всім нормам технічного стану для його відвідування чи знаходження.
Отже, вищевказані факти спростовують твердження апелянта про те, що перебування на борту судна і було реальною загрозою життю ОСОБА_4 .
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що відповідно допуск відповідачем осіб на борт судна, не є створенням загрози життю фізичної особи, а тому позивачем не доведено було, що життю ОСОБА_4 загрожувала реальна небезпека саме перебуванням на борту судна, та що цю небезпеку створював саме відповідач. Крім того, позивачкою не доведено існування причинно-наслідкового зв'язку між порушеннями правил несення вахти на борту судна працівниками відповідача та смертю ОСОБА_4 .
У доводах апеляційної скарги, апелянт зазначає про те, що працівники відповідача, а саме вахтові члени екіпажу самоусунулися від виконання покладених на себе зобов'язань та надали можливість вбивці безперешкодно довести до кінця кримінальне правопорушення та не здійснили жодних заходів для унеможливлення скоєння вказаного злочину. У разі належного виконання покладених на вахтових обов'язків, ОСОБА_19 не потрапила би на борт судна та взагалі вбивство не могло би бути.
Проте, такі доводи апелянта є безпідставними, з огляду на те, що відсутній причино - наслідковий зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю вахтових помічників капітана та вбивством ОСОБА_4 , оскільки смерть останньої сталася не в результаті неправомірних дій чи бездіяльності працівників (тих, хто ніс вахту), а смерть ОСОБА_4 сталася в результаті умисних насильницьких дій ОСОБА_5 , що було встановлено 01 грудня 2015 року Судом першої інстанції Офотена (Норвегія) та 20 квітня 2016 року Окружним судом другої інстанції ОСОБА_20 : а.с. 14-69), тобто ОСОБА_7 усвідомлював значення своїх дій та керував ними і тільки від його волі залежала доля померлої, за яких умов та де буде вчинений злочин.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до обставин справа, ОСОБА_4 не загинула в результаті нещасного випадку на судні (наприклад через необережність працівників, технічної несправності судна, недотримання правил техніки безпеки, тощо), а була умисно вбита ОСОБА_6 . Тобто, відповідач повинен забезпечувати безпеку та належну охорону на борту судна, має нести відповідальність за ненавмисні дії (з необережності) своїх працівників під час виконання ними своїх трудових обов'язків, якщо такі дії завдали шкоди, однак відповідач не може нести відповідальність за умисні вбивства на судні.
У апеляційній скарзі апелянт також посилається на те, що адміністрація судновласника повідомлялася про знаходження ОСОБА_4 на борту судна телефонним зв'язкам з метою її розшуку та усунення ймовірної небезпеки, що було підтверджено показами свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Однак, судновласник незважаючи на неодноразові вимоги не усунув загрозу життю та здоров'ю ОСОБА_4 .
Проте, на вказані доводи апелянта слід зазначити наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які пояснили суду, що є близькими знайомими сімї ОСОБА_23 , за життя знали ОСОБА_24 . Свідки розповіли що після того, як ОСОБА_18 не зателефонувала до дому, її мати почала турбуватися, звернулася до них за допомогою і вони вживали заходи для того щоб зв'язатися з компанією судновласника і з'ясувати де перебуває ОСОБА_19 . Свідки підтвердили, що під час переговорів з представником компанії судновласника він взагалі заперечував факт перебування ОСОБА_4 на судні, а при розмові ОСОБА_21 з ОСОБА_25 той спростовував факт зустрічі з ОСОБА_17 на судні «Anangel Explorer».
Матеріалами справи також встановлено, що адміністрація судновласника повідомлялася про факт зникнення ОСОБА_4 та ймовірному перебуванні дівчини на борту судна вже після того як ОСОБА_4 не повернулася в Одесу та її сім'я розпочала її пошуки. Ці факти були встановлені під час розслідування та підтверджені судом 1 інстанції Офотена (Норвегія), який встановив, що « в період з 20:30 вівторка 30 вересня 2014 року до 08:00 четверга 02 жовтня 2014 року, ймовірно, в ніч на середу 01 жовтня 2014 року на борту судна «Anangel Explorer», яке знаходилося в порту у Рієтленд в Амстердамі та направлялось на якірну стоянку напроти Еймейдена, ОСОБА_7 вбив ОСОБА_4 . Суд знайшов доведеним, що він навмисно завдав їй смерть у своїй каюті в період з 30.09.2014 року по 02.10.2014 року.
Сім'я вбитої не знала та не могла знати, що загрозу життю ОСОБА_4 становив її наречений ОСОБА_7 , оскільки під час пошуків дівчини вони продовжували телефонувати йому, намагаючись дізнатися куди вона зникла. Лише під час розслідування стало відомо, що сталося насправді та судами Норвегії було встановлено особу вбивці.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, адміністрація судновласника повідомлялася лише про факт зникнення ОСОБА_4 та про ймовірне перебування дівчини на борту судна, однак адміністрація судновласника не повідомлялася про загрозу скоєння умисного вбивства ОСОБА_4 . ОСОБА_6 , тобто про реальну загрозу життю ОСОБА_4 у контексті ст. 1164 ЦК України відповідно до обставин справи.
Окрім того, відповідно до ст. 1163-1165 ЦК України, заінтересована особа має право на звернення про усунення реальної загрози життю фізичної особи ( ОСОБА_4 ) до відповідальної особи, тобто до особи, яка своїми діями чи бездіяльністю і створює вказану реальну небезпеку життю особи. Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи, реальна загроза життю ОСОБА_4 створена насильницькими діями ОСОБА_5 , який і є відповідальною особою за ст.1164 ЦК України, а не відповідач, тому відповідач не зобов'язаний відшкодовувати шкоду, завдану смертю ОСОБА_4 в результаті умисного вбивства.
Таким чином, аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених повторно апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про відсутність доказів, які б безперечно підтверджували, що шкода завдана смертю ОСОБА_4 була спричинена внаслідок не усунення саме відповідачем загрози її життю на борту т/х «Anangel Explorer».
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючої від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18.06.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 діючої від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Компанії «ANANGEL MARITIME SERVICES INC» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.12.2020 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: О.С. Комлева
С.М. Сегеда