Номер провадження: 33/813/1489/20
Номер справи місцевого суду: 522/17365/20
Головуючий у першій інстанції Коваленко В.М.
Доповідач Князюк О. В.
09.12.2020 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Князюк О.В., за участю секретаря судового засідання Бикової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20.11.2020 року в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час складання протоколу працюючого водієм ООО «Віраж», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченого ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20.11.2020 року визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП: порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Накладено на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч ) гривень.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за редакцією від 01.01.2020 року, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 420 грн. 40 копійок на користь держави.
Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20.11.2020 року ОСОБА_1 27.11.2020 року подав апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що оскаржувана постанова ухвалена без достатніх на це підстав, та з суттєвим порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що посадовою особою поліції кваліфіковано порушення апелянтом саме абзацу 7 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, що на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, був виключений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 382.
Таким чином ОСОБА_1 зазначає, в порушення вимог статті 256 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про те, які саме правила були порушені. Та яким нормативно-правовим актом ці правила встановлено.
Також апелянт зазначає, що наведене в протоколі твердження працівником поліції про перевезення пасажирів з перевищенням встановленої кількості не відповідає дійсності та ґрунтується виключно на його припущеннях.
ОСОБА_1 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у графі «до протоколу додається» серії АА 085678 від 20 листопада 2020 року відсутні будь-які письмові пояснення свідків а також докази, як б могли підтвердити обставини зазначені в протоколі, зокрема, а також, акт огляду салону транспортного засобу або протоколу відеофіксування, у відповідній графі протоколу не зазначено.
За таких обставин апелянт вважає, що висновок поліцейського про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП є припущенням.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачиться на її користь.
09 грудня 2020 року в судове засідання особа, що притягується до адміністративної відповідальності, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За приписами ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У відповідності до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду у справі про порушення ст 44-3 КУпАП, у порядку визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 085678 від 24 вересня 2020 року 24.09.2020 р. приблизно о 15:30 годин ОСОБА_1 здійснив міське перевезення пасажирів на маршрутному таксі «богдан» А0220ГД д/н НОМЕР_1 з перевищенням дозволеної кількості пасажирів. З дозволених двадцяти двох осіб в транспортному засобі знаходилися тридцять дві особи, з них стояло десять осіб та знаходилися в транспортному засобі без засобів індивідуального захисту. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 4 абзацу 7 постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. за що передбачена відповідальність за ст. 44-3 КУПАП.
При розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_1 вину в скоєному адміністративному правопорушенні визнав.
Диспозиція ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією ст.44-3 КУпАП.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», на усій території України встановлюється карантин у певний період.
Проте, згідно Постанови Кабінету Міністрів Україна від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами станом на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення) пункт 4 виключено на підставі Постанови КМ № 392 від 20.05.2020 року.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Отже, перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та додані до нього матеріали не містять необхідних відомостей, які би підтверджували вчинення ним дій, які вказані у такому протоколі.
Інших доказів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а саме порушення карантинних обмежень окрім абзацу 7 пункту 4 постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. - матеріали справи не містять.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, не сприяв повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи, належним чином не дослідив докази і не дав їм відповідну правову оцінку.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП).
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого чт 44-3 КУпАП в діях ОСОБА_1 , оскільки кваліфіковане йому адміністративне правопорушення не є порушення ним будь яких правил у зв'язку із виключенням пункту 4 з постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» на підставі Постанови КМ № 392 від 20.05.2020 року
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2020 року скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього.
Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2020 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ст. 44-3 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 09.12.2020 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Князюк