Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
Іменем України
27.08.2007
Справа №2-23/10385-2007А
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді ІщенкоГ.М.,
секретаря судового засідання Єменджієвої А.М., розглянувши за участю представників сторін
від позивача - Северненко Д.Л. - представник, дов. від 24.04.2007р.,
від відповідача - Крупко О.О. - завідуючий юридичним сектором, дов. від 10.01.2007р. №15/10-012,
у відкритому судовому засіданні справу
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія», (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьонова, 32),
до відповідача Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим (98000, АР Крим, м. Судак, вул. Яблунева, 10),
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» звернулось до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Судак про скасування податкового повідомлення-рішення №448/1576/10/23-0 від 05.06.2007р. про визначення податкового зобов'язання з податку на землю в сумі 457,58грн., у тому числі: основний платіж - 117,58грн., штрафні санкції - 340,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки суперечать чинному законодавству, а спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі недостовірних висновків акту перевірки.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що відсутність документа, що завіряє право власності чи користування земельною ділянкою не може бути основою для несплати земельного податку. Також вказує, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення його меж у натурі, одержання документа, що засвідчує право на нього і державної реєстрації, забороняється.
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідачем проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р., за результатами якої складено акт №3576/23-6/30494268 від 15.06.2007р.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429 податкові повідомлення-рішення приймаються протягом трьох робочих днів від дня підписання акту документальної перевірки. Проте, як вбачається з копії акту перевірки від 15.06.2007р. №3576/23-6/30494268 відповідачем тільки 05.07.2007р. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю торговий будинок «Роза ветров» прийнято податкове повідомлення-рішення №448/1576/10/23-0. Однак, згідно вказаному податковому повідомленню-рішенню податкове зобов'язання з земельного податку в сумі 457,58грн., у тому числі: основний платіж - 117,58грн., штрафні санкції - 340,00грн. було визначено позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія», (аркуш справи 23).
Однак, Державною податковою інспекцією в м. Судак АР Крим не прийнято до уваги, що відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429 податкові повідомлення-рішення приймаються протягом трьох робочих днів від дня підписання акту документальної перевірки. Проте, як вбачається з копії самого акту (без визначення дати та номеру), він не був підписаний позивачем.
Із акту перевірки вбачається, що 19.12.2006р. господарський суд АР Крим у справі №2-9/1164-2006 ухвалив затвердити мирову угоду, згідно якої нерухоме майно (нежитлові приміщення), що розташовані за адресою: АР Крим, м. Судак, смт. Новий Світ, вул. Галіцина, 6, зареєстровані за правом особистої власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» міським бюро реєстрації та технічної інвентаризації 24.01.2007р. номер витягу 13325335, реєстраційний №17355409, номер запису 26 в книзі 24 (частка 1/1).
Перевіркою встановлено, що підприємство не нараховувало та не сплачувало податок на землю, не подавало податкові розрахунки по податку на землю, у зв'язку з чим донараховано податкове зобов'язання по податку на землю за період з 24.01.2007р. по 31.03.2007р. у сумі 117,58грн.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» користування землею в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, яка визначається у залежності від грошової оцінки земель.
Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» не мало право власності на землю та Державного акту на постійне користування земельною ділянкою, а тому не сплачувала земельний податок та не надавало розрахунки податку на землю, який передбачає обов'язкові реквізити документів на право власності або користування землею.
Відповідно до статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.
Суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються, (стаття 19 Цивільного кодексу України).
Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, (статті 41,42).
Виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів в порядку і розміру, встановленому законом.
Державною податковою інспекцією в м. Судак поза увагою залишився той факт, що 22.01.2007р. позивач звернувся до Новосвітського виконкому із заявою про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років. Проте, на сьогоднішній день у Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» відсутні будь-які документи, що засвідчують право власності (користування) на земельну ділянку, розташовану під придбаним нерухомим майном.
Отже, до використання земельної ділянки позивач не приступав.
Тобто, з 24.01.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» не мав договору на тимчасове користування землею і з цієї причини не надавав розрахунку сплати орендної плати за землю, оскільки згідно статті 15 Закону України «Про плату за землю» землекористувачі сплачують орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, яка необхідна орендарю для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.
Таким чином, законодавець передбачив, що кваліфікація правовідносин по користуванню земельною ділянкою у якості оренди землі можливе лише за умови укладення договору оренди між орендодавцем та орендарем.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Оскільки матеріали справи свідчать, що між позивачем та Новосвітською селищною Радою склалися договірні відносини стосовно земельної ділянки позивача, то у податкового органу не було підстав для визначення позивачу плати за користування земельною ділянкою у якості податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб, що повністю узгоджується з вимогами частини 2 статті 15 Закону України «Про плату за землю», якою передбачено, що орендна плата за земельні ділянки держаної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році.
Крім того, як на основу незаконності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №448/1576/10/23-0 від 05.07.2007р. в частині визначення штрафних санкцій по земельному податку в сумі 340,00грн. суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податку, нараховане контролюючим органом відповідно до пункту 4.2 і пункту 4.3 статті 4 Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2, то фактично підпункт 17.1.3 встановлює необхідність погодження податкового зобов'язання, з якого сплачуються штрафні санкції. На момент винесення рішення про застосування штрафних санкцій у зазначеній сумі податкове зобов'язання не було узгодженим. Таким чином, застосування відповідачем штрафних санкцій в сумі 3555,16грн. у спірному податковому повідомленні - рішенні є неправомірним.
Суд приходить до висновку, що визначення позивачу податку на землю в сумі 117,58грн. та застосування штрафних санкцій згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №448/1576/10/23-0 від 05.07.2007р. в сумі 340,00грн. є неправомірними і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що акт перевірки від 15.06.2007р. №3576/23-6/30494268, як доказ у справі, одержано з порушенням закону.
Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймається акт перевірки 15.06.2007р. №3576/23-6/30494268 як доказ встановлення факту порушення позивачем Закону України «Про плату за землю» і ще із тих підстав, що висновки, викладені у акті перевірки, не підтверджені відповідними доказами.
Такими доказами мають бути Державний акт на землю, оскільки згідно статті 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі сплачують земельний податок за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем суду не надані через їх відсутність.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.
Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання по податку на землю відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
За таких умов факт вказаних порушень слід вважати неналежно встановленим, отже, визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на землю згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №448/1576/10/23-0 від 05.07.2007р. неправомірно.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Викладене є підставою для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» в повному обсязі.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 27 серпня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 03 вересня 2007 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Судак АР Крим №448/1576/10/23-0 від 05.07.2007р. про визначення податкового зобов'язання по податку на землю в сумі 457,58грн., у тому числі: основний платіж - 117,58грн., штрафні санкції - 340,00грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія», (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьонова,32, банківські реквізити: рахунок 26000258384051 в КРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 30494268) 3,40грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.